Проблема посилення виховної значущості сфери дозвілля

Найважливіший принцип педагогіки - єдність і спадкоємність виховних дій в різних сферах життєдіяльності людини – як учбово-виробничою, так і поза нею, у сфері сім'ї, побуту, вільного часу.

Посилення уваги в сучасних умовах питанням виховання людей в сімейно-побутовому мікросередовищі, за місцем проживання – явище закономірне, засноване на ряду соціально-політичних обставин, таких, як взаємодія сімейного і суспільного виховання, що об'єктивно розвивається; зростання соціально-економічного і вільного часу, управління ним на користь гармонійного розвитку особи.

Поняття «виховання» дуже близько до слова соціалізація, але виховання – це перш за все направлена дія за допомогою якого індивідові прагнуть прищепити бажані якості і властивості. Вихователями виступають не тільки окремі люди, але і весь сімейний, весь шкільний устрій.

Виховує вулиця, виховують громадські організації, все навколишнє оточення, весь суспільний устрій. Соціалізація разом з вихованням включає ненавмисні, спонтанні дії, при яких індивід залучається до культури.

У соціальній педагогіці розглядаються зміст, форми і методи соціального виховання; основна увага приділяється соціальному вихованню в дитячих дошкільних установах, школах, позашкільних установах, сім'ї і інших.

Школа – один з провідних інститутів виховання. Вона повинна забезпечити цілісний, безперервно організований виховний процес. У педагогічних колективів ще немало труднощів, проблем, невирішених питань в організації вільного часу, спілкування за місцем проживання, позашкільного виховання учнів, і тому сучасна школа не може працювати ізольовано, не впливаючи на середовище, не погоджуючи свої дії з іншими державними і суспільними інститутами.

Життя учнів в школі є педагогічно організованим. А позашкільне середовище більш суперечливе і специфічне, до певної міри стихійне.

Свідомість і поведінка дітей формується під дією мікросередовища, того досвіду, який дитина акумулює з повсякденного життя. Сприймаючи величезний позитивний етичний досвід, накопичений суспільством, діти (і молодь) часом стикаються в сім'ї, в колі знайомих, на вулиці з поганими звичками, чують вислови, які властиві певному соціальному оточенню (способу життя). І якщо з цим негативним досвідом не боротися, то діти, як губка, вбирають його в себе, засвоять і надалі подібний досвід може стати відправною точкою поведінки, що відхиляється, правопорушень неповнолітніх.

Виховне середовище, в якому діти набувають соціального досвіду, і робить істотний вплив на поведінку особи.

Як найбільш стабільна з виховних сфер життєдіяльності що вчаться, як частина виховного середовища, що активно впливає на формування і розвиток особи, розглядається в передовому сучасному досвіді – місце проживання. Ще задовго до приходу в школу, дитя входить в цей світ, включаючись в стосунки з певною спільністю людей.

На різних вікових етапах вона реалізує свої особові потреби в спілкуванні, пізнанні навколишньої дійсності, розвитку творчих початків, в самоствердженні, активній діяльності. Тут школяр звіряє отримувані знання із спостереженнями, практикою життя, нагромаджує свій життєвий досвід, вчиться бути старшим, дорослим, самостійним, проявляти турботу про молодших, будувати свої взаємини з товаришами, однолітками.

Водночас, місце проживання – це сфера організації вільного часу дітей, підлітків, молоді, розвитку їх інтересів, трудової, суспільної, культурно-творчої діяльності, сфера ідейно-етичного формування особи.

Сьогодні як ніколи гостро стоїть проблема посилення виховної значущості сфери дозвілля, вільного часу, діяльності і спілкування учнів за місцем проживання.

Відомо, що одні і ті ж підлітки можуть по-різному поводитися в умовах школи і класу, удома і двору. Поведінка дітей за місцем проживання може бути невідома педагогам і батькам. Місце проживання найяскравіше відображає основні характерні межі позашкільного середовища – і перш за все її широкий соціальний характер. Та обставина, що саме за місцем проживання дорослі і діти найбільшу частину часу проводять разом, сприяє найбільш тісним контактам дорослих і дітей, концентрації їх спілкування, взаємовпливу, розвитку спільної діяльності і, отже, створює природні, сприятливі умови для активізації дорослих у вихованні дітей.

Через територіальну близькість до сім'ї виховна робота в житловому масиві, в мікрорайоні, в будинку має в своєму розпорядженні додаткові резерви у вдосконаленні педагогічної і суспільної дії на сім'ю і її найближче оточення, впливу на процес родинного виховання. Будучи своєрідним місцем безпосереднього зіткнення педагогічних колективів і широкої громадськості з сім'єю, місце проживання стає тією конкретною ланкою, яка заставляє взаємодіяти в позашкільному вихованні різні соціальні інститути.

Аналізуючи процес розвитку взаємодії школи з іншими інститутами, зусилля педагогічних колективів були зосереджені в основному на відробітку внутрішньошкільних форм взаємодії і недооцінювалася, слабо використовувалося позашкільне середовище як сфера реалізації цього процесу.

Досвід показує, що в рамках школи не можуть повною мірою розкриватися виховні можливості, наприклад, сім'ї або громадськості. Саме у родинно-побутовому мікросередовищі і її найближчому оточенні школа, сім'я і громадськість найбільш близькі один до одного, природним чином об'єднані між собою не лише по цілях і завданнях, але і по місцю і часу їх реалізації. Система контактів дитини з навколишнім світом складна і багатогранна.

Виховання в позашкільних умовах – це не лише безпосередня дія на особу, але і опосередковане – шляхом етичного вдосконалення довкілля.

На результативність виховної роботи з дітьми і підлітками за місцем проживання безпосередньо впливає рівень вихованості тих, хто оточує і особливо близьких людей. Підвищення освітнього, ідейно-етичного, культурного рівня дорослих, включеність дитяти в систему позитивних суспільних стосунків за місцем проживання, створення можливостей для виховання дітей на конкретних прикладах, бойових і трудових традиціях народу, цілеспрямована система позашкільних заходів, створення сприятливої моральної атмосфери в сім'ї, забезпечення єдності виховних вимог в школі, сім'ї і за місцем проживання – все це оздоровляє мікросередовище дітей сприятливо впливає на ідейно-етичний розвиток особи.

Специфіка позашкільного середовища, індивідуальні відмінності в характеристиці кожного будинку, сім'ї, різноманітність запитів, інтересів, здібностей людей заставляють ретельно вивчати їх і враховувати у виховній роботі. Лише так можна добитися якнайповнішого розвитку духовних потреб, найкращого використання виховних можливостей сім'ї, мікрорайону.

Позашкільне середовище: стихійність впливу. Проблема посилення виховної значущості сфери дозвілля. Позашкільне середовище як сфера реалізації процесу взаємодії школи з іншими інститутами. Поняття «виховання» і соціалізація.

Школа як один з провідних інститутів виховання. Позашкільне середовище: стихійність впливу. Місце проживання як найбільш стабільна сфера життєдіяльності учнів, частина виховного середовища і як сфера ідейно-морального формування особистості. Проблема посилення виховної значущості сфери дозвілля. Позашкільне середовище як сфера реалізації процесу взаємодії школи з іншими інститутами.

Дата добавления: 2014-01-04