Радіо- і телевізійні інтерв'ю

У деяких людей необхідність дати радіо- і телеінтерв'ю може вик­ликати страх. Навіть у деяких найбільш досвідчених державних і гро­мадських діячів зволожуються долоні, прискорюється серцебиття і спостерігаються інші симптоми страху, як тільки вони опиняються пе­ред камерою або мікрофоном.

Однак радіо- чи телеінтерв'ю не повинні спричинювати страх або хвилювання. Якщо дотримуватися декількох простих порад, радіо- і телеінтерв'ю можна буде давати легко і впевнено. Як наслідок, вдаєть­ся використовувати ці потужні засоби комунікації як складову розгор­нутої програми зв'язків із громадськістю і засобами інформації.

І у випадку, коли кандидат особисто дає інтерв'ю, і тоді, коли хтось супроводжує представника організації, в якого будуть брати інтерв'ю, ситуацію, що викликає страх, можна перетворити на ефективний ме­тод комунікації з громадськістю і популяризації організації. Для цьо­го необхідно:

1. Готуватися. Оволодіти глибоким знанням проблеми, передбачити найскладніші запитання і підготувати найкращу відповідь на них.

2. Визна чити позицію виголошуваної заяви. Зробити це потрібно заз­далегідь. Позиція заяви має концентруватися на думці, яку бажано донести до глядачів або слухачів за допомогою інтерв'ю, і ґрунтовно спиратися на факти для того, щоб викликати довіру. Якщо буде потрібно, для її підкріплення необхідно користуватися матеріалами з авторитетних джерел. Слід показати зв'язок між організацією, пред­ставником якої є той, хто дає інтерв'ю, з позицією його заяви. По су­ті, інтерв'ю - це безплатна реклама. Треба якнайповніше використа­ти можливість поговорити з людьми і розповісти їм про організацію.

3. Бути природним. Розслабитися. Розмовляти з інтерв'юером як із товаришем. Говорити просто, не стримувати міміку та жести. Уни­кати довгих слів і слів, які важко вимовити. їх можуть не зрозумі­ти, і про того, хто дає інтерв'ю, складеться враження як про пре­тензійну людину.

4. Бути впевненим. Інтерв'ю беруть тому, що хтось обізнаний із певних питань. Тому не слід боятися того, хто бере інтерв'ю. Той, хто дає інтерв'ю, знає більше, ніж він. Треба спокійно і впевнено від­повідати на кожне запитання, користуючись стверджувальною та щирою мовою.

5. Відповідати коротко. Відповіді завжди мають бути прямими і по темі. Радіо- і тележурналістам потрібні короткі, чіткі, логічні поло­ження, що виголошуються не довше 30 секунд, а інколи й менше.
Необхідно дотримуватися головної думки, яка заздалегідь проду­мана. Уникати довгих заяв, які розпорошуватимуть повідомлення, будуть втомлювати слухачів, забиратимуть у всіх дорогоцінний час і, як підсумок, не попадуть в ефір.

6. Зберігати довіру до себе. Бути щирим. Довіра до того, хто дає ін­терв'ю, залежить від нього самого. Ніколи не слід приховувати і перекручувати інформацію, брехати інтерв'юеру. Журналіст, який помітив, що його ввели в оману, ніколи більше не буде довіряти тому, в кого він бере інтерв'ю, і його організації.

7. Відповідно одягатися. Для телеінтерв'ю одягаються привабливо. Уникають зайвих яскравих кольорів, квітчастих суконь, капелюхів тощо. Потрібно, щоб телеглядачі зосередилися на тому, про що го­ ворить виступаючий, а не на тому, як він зодягнений.

Дата добавления: 2014-01-04