Корпоративні інформаційні системи (КІС) і платформи для їх реалізації

В останні роки в Україні досить стрімко на великих підприємствах почали впроваджуватися корпоративні інформаційні системи (КІС). Цими системами почали витіснятися традиційні АСУП і цей процес набирає оберти. Сьогодні на ринку програмних продуктів України пропонується більше десятка зарубіжних і декілька вітчизняних зразків корпоративних систем. Сам термін "корпоративна інформаційна система" не має типового визначення, більше того, у деяких працях з інформаційної тематики ці системи називають інтегрованими, хоча в нашій літературі, як було зазначено раніше, інтегровані інформаційні (автоматизовані) системи мають певне значення.

Корпоративна інформаційна система – це інформаційна система, яка підтримує автоматизацію функцій управління на підприємстві (в корпорації) і надає інформацію для поглиблення знань і прийняття управлінських рішень. У ній реалізована управлінська ідеологія, яка об’єднує бізнес-стратегію підприємства і прогресивні інформаційні технології.

Сучасні КІС мають такі основні характеристики:

Масштабність. Це одна із важливих характеристик інформаційних систем такого класу, яка враховує масштаби діяльності корпорації. Масштабна ІС повинна функціонувати на масштабній програмно-апаратній платформі (сервери, операційні системи, системи комунікації, СУБД), що потребує значних зусиль спеціалістів з проектування й впровадження таких систем. Оскільки варіантів конфігурації базового устаткування і програмного забезпечення може бути багато, то КІС має бути багатоплатформною.

Багато платформне обчислювання. В КІС виникає потреба в тому, щоб прикладна програма працювала на кількох платформах. При цьому мають бути забезпечені однакові інтерфейс і логіка роботи на всіх платформах, мається на увазі подібність схем екрана, елементів меню і діалогової інформації, що надається користувачеві різними платформами; інтегрованість з користувацьким операційним середовищем; однакова поведінка на різних платформах; узгоджена підтримка незалежно від платформи тощо. Реалізувати прикладну програму одночасно в кількох середовищах нелегко. Тому з’явилися інтегровані програмні середовища розробки (frameworks), які значно полегшують перенесення прикладених програм між різними середовищами. До них належать Windows Open System (WOSA); Win 32, загальне відкрите програмне середовище UNIX COSE App Ware Foundation та інші.

Робота в неоднорідному обчислювальному середовищі. Важливою перевагою КІС є можливість роботи в мережах, до яких входять комп’ютери, що працюють під управлінням різних операційних систем або побудовані на різних обчислювальних платформах. При цьому має бути забезпечена взаємодія всіх робочих обчислювальних платформ і операційних систем, які використовуються.

Розподілені обчислення. Це один із видів роботи в клієнт-серверній архітектурі, коли дані чи запити, які надходять з клієнтських ПК, розподіляються поміж кількома машинами, наприклад між кількома серверами, що збільшує пропускну здатність для користувача і дає можливість багатозадачної роботи. Це сприяє максимальному використанню обчислювальних ресурсів, зниженню витрат і підвищенню ефективності системи.

Забезпечення розподіленої роботи і віддаленого доступу до документів – це обов’язкова вимога до інформаційних систем корпоративного рівня. Останніми роками невід’ємною складовою частиною цієї вимоги стала підтримка роботи в архітектурі Internet/Intranet.

КІС надає користувачу можливість

– зробити прозорим для керівництва корпорацією використання вкладених у бізнес капіталів;

– надати повну інформацію для економічної доцільності стратегічного планування;

– професійно керувати витратами, наочно і своєчасно показувати, за рахунок чого можна мінімізувати витрати;

– реалізувати оперативне управління підприємством відповідно до вибраних ключових показників (собівартість продукції, структура витрат, рівень прибутковості тощо);

– забезпечити гарантовану прибутковість підприємства за рахунок оптимізації і прискорення деяких процесів (строків виконання нових замовлень, перерозподілу ресурсів і т. д.).

Повноцінна КІС повинна забезпечувати інформаційну прозорість підприємства, формувати єдиний інформаційний простір, який об’єднує інформаційні потоки, що йдуть від виробництва до нього, зданими фінансово-господарських служб і видавати необхідні повідомлення для всіх рівнів управління підприємства.

Отже, корпоративна інформаційна система – це цілісний програмно-апаратний комплекс, що дозволяє задовольнити як поточні, так і стратегічні потреби підприємства в опрацюванні даних.

Можна виділити чотири чинники цілісності цього комплексу:

– концептуальна узгодженість бізнес-процесів, для автоматизації яких створюється ІС, що зберігається у всьому її життєвому циклі;

– технологічна цілісність, яка проявляється в застосуванні погодженого набору промислових інформаційних технологій для управління інформаційними ресурсами підприємства;

– відповідність функціональності робочих місць співробітників їхнім посадовим обов’язкам;

– єдиний регламент обслуговування й експлуатації всіх компонентів ІС, який розробляється при її створенні.

Поєднання цих властивостей принципово відрізняє ІС від суми компонент з тим же набором функцій і дозволяє їй справлятися з комплексом проблем, непереборних у разі безсистемної автоматизації бізнесу.

Інформаційні системи, які призначені для автоматизації різних видів господарського обліку та управління підприємством, можна розподілити на три класи:

– локальні системи;

– середні інтегровані системи;

– великі інтегровані системи.

Локальні системи успішно справляються з розв’язанням окремих задач обліку на підприємстві, але, як правило, не надають цілісної інформації для автоматизації управління. Перевагою цих систем є порівняно невисока ціна і простота впровадження.

Прикладом цих систем може служити: "Інфобухгалтер" фірми "Інформатик", ряд продуктів фірми 1С – "1С:Бухгалтерія". Ці системи мають можливості адаптуватись до особливостей підприємств, а деякі з них, наприклад, "Турбо-бухгалтер" являють собою програми-конструктори з розширеними адаптаційними можливостями. Вони найбільш ефективні для застосування на малих і середніх підприємствах, які не мають в своєму складі виробництва продукції.

Середні інтегровані системи. Прикладами можуть служити системи "Галактика", "Інфософт", "ABACUS Financial" фірми "Омега", "Парус", "AVACO" фірми "AVACO SOFT", "1С: Предприятие" фірми "1С".

Ці системи можна поділити на три групи:

– системи перехідного варіанта від традиційних локальних систем до середніх інтегрованих систем;

– відомі інтегровані системи, які давно присутні на ринку: "Галактика", "Парус", які в своєму розвитку наближуються до систем класу MRP і MRPII;

– нові інтегровані системи, які порівняно недавно з’явилися на ринку (AVACO, Монополія).

Щодо використання відомих і нових систем. З одного боку, відомі системи достатньо апробовані, з іншої – системи, які давно присутні на ринку, вимагають сумісності з попередніми версіями. В багатьох випадках така сумісність не забезпечується. Нові системи не мають вказаних вад. Тому при виборі системи основними критеріями мають виступати не лише довіра до фірми-виробника, а відповідність її особливостям бізнесу конкретного підприємства і перспективи розвитку функціональних можливостей системи.

Великі інтегровані системи. Це найбільш функціонально розвинуті і найбільш складні і дорогі системи. В них реалізуються західні стандарти управління MRPII і ERP. Цей вид систем на нашому ринку представлений фірмами: SAP, ORACLE, BAAN, PeopleSoft.

До впровадження цих систем на наших підприємствах потрібно ставиться обережно, тому що вони дуже дорогі, вимагають докорінної перебудови організаційних структур, систем оперативного управління виробництвом і переходу на жорсткий стандарт управління.

4.4.Автоматизовані системи управління підприємством (стандарти MRP, MRPII, ERP, ERPII)

Елемент управління присутній у діяльності будь-якої компанії. Але якщо в невеликих компаніях управлінські рішення можуть прийматися інтуїтивно, на основі аналізу незначної кількості інформації, то на великому підприємстві для ухвалення правильного рішення інколи необхідно проаналізувати величезну кількість факторів. Відповідно зростає вагомість наслідків від неправильно прийнятих управлінських рішень. Завдання управління є надзвичайно складним, і час від часу доводиться чути про незаплановане скорочення обсягів виробництва і робочих місць навіть у великих транснаціональних компаніях, що мають значний досвід роботи й управління. Проблема полягає в тому, що завдання прийняття управлінських рішень не має строгої математичної інтерпретації, а його вирішення багато в чому залежить від випадкових факторів. Проте вирішувати це завдання потрібно, і в останнє десятиліття з’явилася велика кількість методів, спрямованих на підтримку прийняття управлінських рішень.

Складовими успішного управління компанією є, з одного боку, використання сучасних методів планування, аналізу і управління, з іншого – досвід роботи, інтуїція, знання ринку і ступінь інформованості керівників різних рівнів, відповідальних за прийняття управлінських рішень.

JIT (Just-in-Time; точно вчасно) – метод планування і управління, що з’явився в компаніях автомобільної промисловості в 1950-ті роки. Одна з основних концепцій методу – мінімізація страхових і міжопераційних запасів шляхом стабілізації постачань і забезпечення резервів виробничих потужностей. У найбільш вдалих реалізаціях цей метод доведений до рівня "зборки з коліс" і негайного відвантаження готової продукції, минаючи склад.

MRP (Material Requirements Planning) – планування потреб у матеріалах. Алгоритм планування, сформульований наприкінці 1960-х років у публікаціях О. Уайта й Американського товариства з управління запасами і виробництвом (APICS92).

MRPII (Manufacturing Resource Planning) – планування ресурсів виробництва. Як і MRP, був сформульований О. Уайтом і APICS92 наприкінці 1970 – початку 1980-х років.

OPT (Optimizing Production Technology) – оптимізована технологія виробництва. Методи ОРТ були розроблені в Ізраїлі в 1970-ті роки з метою максимізації випуску продукції при скороченні обсягу запасів і виробничих витрат. В основі цих методів лежить виявлення "вузьких місць" виробництва і найбільш точний облік при плануванні.

СІМ (Computer Integrated Manufacturing) – комп'ютеризоване інтегроване виробництво. Ця концепція виникла на початку 1980-х років і пов’язана з інтеграцією компонентів і систем управління ними.

CALS (Computer-aided Acquisition and Logistics Support) - комп'ютерна підтримка процесів постачань і логістики. Методи CALS розроблені в 1980-ті роки у військовому відомстві США. Особливістю CALS є стандартизація обміну даними між усіма підрозділами – учасниками проекту. У наш час ці методи переносяться у невоєнні галузі промисловості. При цьому абревіатура CALS збереглася, але розшифровка змінилася (Continuous Acquisition and Life circle Support – "підтримка безупинного життєвого циклу продукції").

ERP (Enterprise Resource Planning) – управління всіма ресурсами організації. Концепція запропонована на початку 1990-х років аналітичною фірмою Gartner Group. На сьогоднішній день є однією з найбільш спроможних і перспективних. Являє собою надбудову над MRP II з розширеними можливостями в роботі з віддаленими об’єктами управління (філії і залежні компанії, територіально розташовані по всьому світу). Дозволяє компаніям різного виду діяльності виділити спільні моменти в роботі і на основі аналізу ключових позицій надати керівництву інформацію для прийняття управлінських рішень.

CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) – планування ресурсів, синхронізоване з клієнтом. Концепція запропонована фірмою Symix (США) і реалізована у сімействі програмних продуктів SyteLine. Одна з останніх тенденцій у бізнес-плануванні, в основу якої покладено безпосередню синхронізацію діяльності компанії з потребами клієнта.

Нині існує три основних види інформаційних систем управління компанією.

1.Типові. Створюються для певного класу компаній. Передбачається, що компанія, яка придбала дану систему, за допомогою індивідуальних настроювань адаптує її до своїх потреб. На практиці навіть найбільш широкий спектр настроювань часто виявляється недостатнім, а інших способів втручання користувача в процес адаптації системи не передбачено.

2.Індивідуальні. Система створюється під конкретну компанію, іноді силами самої компанії. Недолік такого підходу – доводиться "винаходити велосипед", що призводить до непродуктивної витрати фінансових ресурсів. Виникають і інші ускладнення, пов’язані з недостатньою кваліфікацією власних розробників, неправильно обраною стратегією проектування системи і т.д.

3.Комбіновані (адаптовані). У цьому випадку компанія створює власну систему на основі деяких компонентів типової системи. Однією з головних вимог, які висуваються до типової системи, є наявність широких можливостей адаптації, що дозволяє компанії, користуючись стандартними компонентами типової системи і створюючи власні, настроїти її для своїх потреб. Цей підхід є найбільш перспективним, і багато розробників типових систем реалізують у своїх розробках саме компонентний підхід.

Далі більш докладно розглянемо особливості основних стандартів автоматизованих систем управління компанією.

Дата добавления: 2014-01-04