Лекція № 5 « Становлення конституції України»

План:

1. Зародження ідей конституціоналізму на Україні;

2. Втілення демократичних ідей конституціоналізму в період відродження української державності (1918 – 1920 рр.);

3. Конституціоналізм України в радянський період;

4. Основи конституційного ладу сучасної України;

1. Зародження ідей конституціоналізму на Україні;

У часи Київської Русі, Галицько – Волинської та Литовсько – Руської держави організація державної влади в Україні базувалася на засадах звичаєвого права. Однак тоді були закладені пе6вні передумови для дальшого розвитку політико – правових ідей в Україні.

Звичаєве право було єдиним джерелом правних норм у перед державну епоху, а також протягом першого періоду української державності. В часи княжої України – Русі важливою пам’яткою, що зберегла давні норми звичаєвого права, була «Руська Правда»(термін «правда» означає тут закон). Оригінал цього документу не зберігся, до наших днів дійшли близько 300 списків.

Коротка редакція «Руської Правди» із 43 артикулами є найстарішою. Її можна поділити на дві частини: перша, Ярославова, містить 17 артикулів, що створені ще в першій половині ХІ ст., а друга – решту артикулів, складених за Ярославових синів.

Крім звичаєвого права, у «Руській Правді» зібрані й «княжі устави», але вони ще далекі до писаного закону.

До нас дійшли різноманітні за змістом та значенням пам’ятки законотворчої діяльності державних органів влади за Литовсько – Руської доби. Найбільш суттєвим законом, який був систематизований як юридичний акт в єдиний документ і за яким жила держава, стала третя редакція Литовського статуту (1588 р.). Одним з основних джерел статуту була Руська Правда. Виданням Литовського статуту завершено процес уніфікації правних систем руських земель та литовського права.

Соціальний зміст Литовського Статуту відображав інтереси шляхетського стану. За своїми правничими якостями статут перевищував багато тодішніх західноєвропейських кодексів і тому справляв істотній вплив на законодавства сусідніх держав. Він мав чинність як офіційна збірка законів і в Козацькій державі. Проте актами державно – конституційного характеру можна вважати лише договори доби становлення Гетьманської держави.

Гетьманська держава вже характеризується появою актів, які мали певне конституційне значення. До них можна віднести договори Богдана Хмельницького та Івана Виговського з Польщею, Швецією, Туреччиною та Москвою.

Богдан Хмельницький мав широку програму становлення української державності. З перших років свого гетьманування він порушує проблеми врегулювання стосунків із сусідніми державами, а також контролю на Чорному морі. Хмельницький підписав договір з Османською Портою (липень 1648 р.).

Важливим питанням були відносини з Польським Королівством. За Зборівською угодою 1649 р. козаки здійснювали управління на території трьох воєводств - Київського, Брацлавського, Чернігівського. Це сприяло закладенню фундаменту української автономії.

Історія українсько – російського договору веде початок з Переяслава. Документ («березневі статті» та жалувані грамоти 27 березня 1654 р.) забезпечували Війську Запорозькому такі права: самостійність у діяльності адміністрації та судочинстві, стосунках з іноземними державами, збиранням податків для українського скарбу, утриманні 60 – тисячного війська. Цей договір не заважав Україні проводити незалежну політику й надалі, особливо в останні роки гетьманування Богдана Хмельницького.

Після смерті Богдана Хмельницького Іван Виговський продовжив державницьку політику щодо відновлення Великого князівства Руського. Початок такої діяльності покладено Корсунським трактатом із Швецією, а згодом закріплено в Гадяцьких угодах (1658 р.).

Самостійницька ідея не полишала українських державних діячів. Особливо це стосується Петра Дорошенка, Івана Мазепи, Пилипа Орлика.

5 квітня 1710 року в м. Бендери було укладено Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького – «Конституція Пилипа Орлика». Документ було написано під сильним впливом передових на той час західноєвропейських наукових доктрин (природних прав, розподілу влади тощо) і передбачав таку модель організації державної влади в Україні, яка б базувалася на засадах принципу розподілу влад (законодавча влада мала належати Раді, членами якої є полковники зі своєю старшиною, сотники, «генеральні радники від усіх полків» та «посли від Низового Війська Запорозького»; виконавча – Гетьману, а судова – Генеральному Суду). Положення цього документу не були реалізовані, хоча формально він діяв на Правобережній Україні до 1714 р.

«Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорізького» складені як договір між гетьманом та Військом Запорозьким (народ України), що було характерно для західної традиції.

Конституція Пилипа Орлика діяла на Правобережній Україні до 1714 р. Текст був складений латинською і руською мовами. «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького» написані під значним впливом ідей західноєвропейського парламентаризму і заклали основні принципи республіканської форми правління.

Дата добавления: 2014-01-04