КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Різновиди соціальних груп
Загальна характеристика соціально-трудових відносин СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ В КОЛЕКТИВІ Соціально-трудові відносини характеризують економічні, психологічні та правові аспекти взаємозв'язків індивідуумів і соціальних груп в процесах, зумовлених трудовою діяльністю. Аналіз соціально-трудових відносин здебільшого проводять за трьома напрямками; суб'єкти, предмети, типи. Суб'єктами соціально-трудових відносин с індивідууми і соціальні групи: - найманий працівник; роботодавець; - групи в структурі трудового колективу; - професійна спілка; - держава. Предмети соціально-трудових відносин визначаються найчастіше двома блоками проблем: зайнятістю (можливістю забезпечити людині засоби існування і реалізацію індивідуальних здібностей) і організацією та оплатою праці (умовами праці, відшкодуванням витрат робочої сили, характером стосунків в колективі тощо). Типи соціально-трудових відносин розрізняються за організаційними формами: - патерналізм, який характеризується значною регламентацією соціально-трудових відносин з боку держави або керівництва організації; - партнерство, засноване на системі детально обгрунтованих правових документів, згідно з якими наймані працівники, підприємці та держава діють як партнери в рішенні економічних і соціальних задач; - конкуренція як суперництво між окремими працівниками або групами, зацікавленими в досягненні однакової цілі; - солідарність, яка передбачає загальну відповідальність і взаємну допомогу, засновану на спільності інтересів окремих працівників і груп; - субсидіарність, яка будується на прагненні людини до особистої відповідальності за досягнення своїх цілей;
- дискримінація ~ засноване на свавіллі, протизаконне обмеження прав суб'єктів соціально-трудових відносин. Соціальна група - відносно стійка сукупність людей, яка мас спільні інтереси, цінності та норми поведінки і утворюється в межах історично визначеного суспільства. Класифікація соціальних груп наведена на рисунку 2.1.). 2.3 Формальні та неформальні групи Формальна група завжди створюється за ініціативою адміністрації та входить підрозділом до організаційної структури і штатного розкладу підприємства. Різновиди формальних груп показані на рисунку 2.1. Діяльність формальної групи регламентується такими документами, як правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про підрозділи, посадові інструкції, контракти та трудові угоди з персоналом. Формальним лідером формальної групи є ЇЇ керівник, обраний або призначений на цю посаду. Неформальні групи - це соціальні групи, які створюються не шляхом розпоряджень, а спонтанно, згідно з природним прагненням людини до поєднання з іншими людьми на основі спільних інтересів, взаємних симпатій, для досягнення певних цілей. Причинами вступу людей до неформальних груп є: - потреба в належності до соціальної групи для підтримання соціальних контактів при спілкуванні; - потреба в допомозі, яку часто працівники вважають за краще отримати від своїх досвідчених колег за професією, ніж від керівника; - потреба в захисті своїх інтересів шляхом поєднання з іншими людьми, які мають аналогічні проблеми, для тою щоб чинити опір "порогам"; - симпатія до деяких людей на підставі статево-вікової спільності; спільних життєвих інтересів, захоплень та ін.; - потреба в додаткових неформальних джерелах інформації. Неформальні групи мають специфічні характеристики: - наявність неформального лідера; - структуру групи; - норми поведінки; - соціальний контроль.
Рисунок 2.1 - Класифікація соціальних груп Неформальний лідер отримує від групи владні повноваження в прийнятті рішень і розподілі ресурсів. В своїй діяльності він робить головну ставку на людей і взаємовідносини між ними. До суттєвих факторій, які визначають можливість лідерства в неформальній групі, відносяться: вік, посада, професійні знання та навички, особистісні риси, головною з яких с визнання групою. Принциповою відміною неформального лідера від формального є підтримка формального керівника адміністративною системою за допомогою внутрішніх нормативних документів. Структура неформальної групи. формується в процесі створений і розвитку групи і має два різновиди: функціональна структура і ролева. На відміну від формальної групи структура неформальної групи не затверджується відповідними документами (ОСУ, штатним розкладом, посадовими інструкціями), а всі структурні зміни здійснюються лідером за узгодженням з групою. Норми поведінки членів неформальної групи - це її моральний кодекс, дотримання якого часто є головною умовою належності до групи і визнання людини як члена групи. Норми поведінки можуть бути пов'язані з зовнішнім виглядом члена групи, його лексикою, потребами, ставленням до роботи, до інших членів групи, до формального керівництва та ін. Соціальний контроль полягає в спостереженні за дотриманням норм поведінки членами неформальної групи. Він може здійснюватися як лідером, так і спеціально призначеною для цього людиною ("наглядачем"). На ефективність діяльності неформальної групи впливають: - чисельність групи (за результатами численних досліджень оптимального вважається кількість членів групи від 3-х до 15-ти чоловік); - склад членів групи (перевага віддасться групам, змішаним за статтю, віком, професією, інтелектуальним рівнем і типом особистості); - розподіл ролей (доцільним вважається чіткий розподіл ролей); - психологічний клімат (більшого успіху досягають групи;; нормальним кліматом, ніж з конфліктним); - згуртованість (в групах з високим рівнем довіри до лідера і одне до одного менше ворожнечі, заздрощів І непорозуміння, тобто менше проблем у спілкуванні); - однодумність (задачею ефективного лідера є не придушення індивідуальних поглядів членів групи для ствердження особистої позиції, а підтримання колективного прийняття рішень, в процесі якого поступово нівелюються протилежні точки зору і народжується оптимальний варіант рішення);
- опір змінам (задачею ефективного лідера є обгрунтування доцільності майбутніх змін, переконання членів групи у відсутності загрози для них у разі змін, 'забезпечення соціального захисту членів своєї групи),
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 400; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |