Основні компоненти соціальної структури суспільства

Основні компоненти соціальної структури суспільства.

Основні компоненти соціальної структури суспільства.

ПЛАН

2. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність.

3. Соціально - класова та професійно - кваліфікаційна структури.

4. Соціально - етнічна структура суспільства та її особливості в Україні.

5. Соціально – територіальна структура.

6. Соціально – демографічна структура.

7. Соціальна мобільність та маргінальність.

Ключовою проблемою соціології виступають соціальна стру­ктура і соціальні процеси суспільства. Аналіз і осмислення соці­альної структури суспільства передбачає з'ясування суті, змісту і компонентів соціальної взаємодії, умов відтворення, ролі і при­значення основних соціальних інститутів, їх практичне політичне значення, а також тенденції і перспективи розвитку.

Основними компонентами соціальної структури суспільства є: соціальне життя, соціальна спільність, соціальні інститути, соціальні зв 'язки і дії, соціальні процеси.

Споконвіку так велося: люди жили гуртом, общиною і група­ми. Спочатку це родоплемінні утворення, а згодом інші, разюче відмінні від племені: міста, держави, імперії, спілки, співтоварис­тва і т. д. Та в сучасних умовах люди не змогли б жити, як у пер­вісному суспільстві, де існували невеликі общини, групи тощо. Навпаки, густота населення зростає, міста укрупняються, тіснять села, збільшується кількість контактів між людьми, дедалі більше зв'язків виникає між ними, породжуються нові залежності їх один від одного. Справжньою проблемою стає перебування на самоті. Виникає велика потреба: необхідні значні зусилля для то­го, щоб протистояти тенденціям підкорення всього життя люди­ни колективним та масовим формам. Історія є не що інше, як пе­рехід від порівняно простих до значно складніших форм згурту­вання, об'єднання та контролю спільного життя людини. Об'є­днання в общини з самого початку — не акт доброї волі, друже­любності або взаємної симпатії. Жорсткою необхідністю стало для роду людського і його окремих представників об'єднання. На ранніх етапах історії це були потреби протистояти природним явищам та вижити. Пізніше — це потреби протистояти формам та умовам спільного життя, втіленим у соціальних інститутах та об'єднаннях, системах цінностей та моделях схвальної поведінки, які дещо дозволяють, але набагато більше забороняють, карають та переслідують за порушення обмежень. Тільки спільними зу­силлями люди здатні змінити їх, привести у відповідність зі свої­ми сподіваннями та прагненнями. Так формувалося суспільство, а потім і створюється держава. Десь у кінці XVIII ст. німецький філософ Фердинанд Тьонніс визначає суспільство, спільність людей. На думку Фердинанда Тьонніса, спільність (Сетеіп-кспай) — це така сукупність індивідів, у якій усі знають один од­ного, постійно зустрічаються, тобто є близькими або далекими родичами. Перша форма співжиття — спільність історично пере­дує суспільству, що виникає пізніше, знаменуючи перехід людст­ва до нового етапу розвитку цивілізації. Жити в різноманітних спільностях та суспільстві, що успадковується від попередніх по­колінь та щойно створюється — такою є доля людства. Отже, со­ціальна структура — це сукупність об'єднань людей, у кожному з яких індивідів може багато що об'єднувати: симпатії, інтереси, потреби, вік, стать, національність, спільність долі тощо.

Дата добавления: 2014-01-04