Повна собівартість

де V - незалежна змінна величина (обсяги виробництва);

В - залежна змінна величина (загальні або змішані витрати);

а - загальні постійні витрати;

b- змінні витрат на одиницю діяльності;

n - кількість спостережень.

Наведену систему рівнянь розв'язують у такій послідовності:

1. Розраховують значення ∑ В; ∑ V; ∑BV; ∑ V ².

2. Здійснюють підстановку розрахованих величин у рівняння.

3. Розв'язують систему рівнянь для змінних витрат (b).

4. Розв'язують одне з рівнянь для визначення суми постійних витрат (а).

Метод спрощеного статистичного аналізу. Метод спрощеного статистичного аналізу передбачає розподіл показників на дві групи. виходячи із зростання значення фактора витрат (обсягу виробництва), та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень В і V.

Величину постійних витрат (П) визначають за формулою:

П = (Вср¹´ V ср² –Вср²´ V ср1) / (V ср² – V ср¹),

де Вср¹ та Вср² – середні значення витрат;

V ср¹ та V ср² – середні значення обсягу діяльності.

Особливості борошномельного виробництва, що впливають на методику калькулювання:

1) борошномельне виробництво є комплексним. З однієї сировини - зерна в одному технологічному процесі одержують кілька сортів борошна.

2) існують різні власники сировини, що обумовлює застосування різних калькуляційних одиниць (для давальців застосовується – 1 т переробленого зерна.).

3) в технологічному процесі борошномельного виробництва можна виділити декілька переділів, що потребує застосування попередільного методу калькулювання.

У борошномельному виробництві виділяють переділи:

§ приймання, зберігання, сушка та очищення зерна на елеваторі;

§ виробництво борошна;

§ вибій борошна у мішки та його фасування у пакети.

Алгоритм розрахунку планової калькуляції на борошномельних підприємствах методом повного розподілу витрат на 1 т готової продукції (рис. 3).

Приклад розподілу загальної суми витрат на виробництво помелу за сортами.

При трьохсортному хлібопекарському помелі пшениці м'якої, вироблено продукцію у наступному асортименті (табл.6).

Таблиця 6 – Розрахунок суми умовних одиниць продукції

Продукція	Натуральна кількість, т	Ціна, грн./т	Умовний коефіцієнт	Сума умовних одиниць продукції
Борошно вищого сорту		1650,00	4,0
Борошно першого сорту		1155,00	2,8
Борошно другого сорту		1072,50	2,6
Манна крупа		1732,50	4,2
Висівки		412,50	1,0
Всього				8964

Умовні коефіцієнти встановлені у відповідності з цінами, що склалися на ринку. Загальна сума витрат на виробництво помелу - 3512590 грн. Вартість умовної одиниці 3512590: 8964 = 391,86 грн./ ум.т.

Розрахунок виробничої собівартості сорту та виробничої собівартості 1 т продукції кожного сорту наведено в табл.7.

Алгоритм розрахунку планової калькуляції на борошномельних підприємствах методом повного розподілу витрат на помел наведено на рис.4.

Алгоритм розрахунку планової калькуляції на борошномельному підприємстві за методом покриття (див. рис.5).

У круп’яному виробництві виділяють переділи:

§ приймання, зберігання, сушка та очищення зерна на елеваторі;

§ підготовка зерна до переробки та виробництво крупи;

§ вибій крупи у мішки та фасування її у пакети.

При виробництві плющеної (екструдованої) крупи виділяють переділи:

§ приймання, зберігання, сушка та очищення зерна на елеваторі;

§ підготовка зерна до переробки та виробництво цілої крупи;

§ виробництво плющеної крупи;

§ вибій плющеної крупи у мішки та фасування її у пакети.

Таблиця 7 - Виробнича собівартість окремих видів продукції

Продукція	Сума умовних одиниць продукції	Виробнича собівартість кожного сорту продукції, грн. при вартості умовної одиниці 391,86	Фактична маса продукції, т	Виробнича собівартість 1 т продукції, грн.	Рентабельність виробництва, %
Борошно вищого сорту				1567,42	5,00
Борошно першого сорту				1097,19	5,00
Борошно другого сорту				1018,82	5,00
Манна крупа				1645,79	5,00
Висівки				391,86	5,00
Всього	8964

З виробничої собівартості крупи вираховується собівартість супутньої продукції. До супутньої продукції у круп’яному виробництві відносять мучку, дробленку та січку. Отримана сума є виробничою собівартістю основної продукції. Планова собівартість попутної продукції визначається виходячи з ціни її реалізації та планової рентабельності.

У комбікормовому виробництві використовують позаказний і попередільний методи калькулювання. Планові калькуляції складаються на кожний вид рецептів комбікормів, кормосумішів, білково-вітамінних добавок і преміксів.

У комбікормовому виробництві виділяють переділи:

§ приймання, зберігання, сушка та очищення зерна на елеваторі;

§ виробництво розсипних комбікормів;

§ гранулювання комбікормів;

§ фасування комбікормів.

Враховуючи особливості організації виробництва комбікормів на конкретному підприємстві, можна розподіляти виробничий процес за переділом „виробництво розсипних комбікормів” на окремі стадії.

Стадія – це операція або комплекс операцій, що виконуються на відокремленій групі обладнання – лінії, витрати по якій можуть вимірюватися, плануватися та піддаватися контролю.

В комбікормовому виробництві доцільно виділяти наступні стадії:

· підготовка зернової сировини;

· лущення плівчастих зернових культур;

· підготовка борошнистої сировини;

· підготовка шротів;

· екструдування;

· плющення;

· дозування і змішування.

Запитання для самоперевірки:

1. Які вихідні дані необхідні для формування плану з собівартості?
2. Які методи калькулювання собівартості існують? В чому їх переваги та недоліки?
3. Які законодавчі документи регламентують планування калькуляції собівартості продукції?
4. Які витрати включають в планову калькуляцію собівартості продукції?
5. Які витрати відносять до непрямих витрат?
6. Які витрати включаються в адміністративні витрати?
7. Які методи застосовують для розподілу непрямих витрат?
8. До чого може призвести некоректний розподіл непрямих витрат?
9. Чим відрізняється виробнича собівартість від повної?
10. Які методи застосовують для розподілу змішаних витрат на змінну та постійну частини?
11. Що являє собою плановий кошторис на виробництво? Які методи застосовуються для його складення?
12. Назвіть особливості, що впливають на методику калькулювання собівартості в борошномельному виробництві?
13. Які об’єкти калькулювання існують в борошномельному виробництві? В чому їх переваги та недоліки?
14. Які законодавчі документи регламентують планування калькуляції собівартості продукції в борошномельному виробництві?
15. Назвіть особливості, що впливають на методику калькулювання собівартості в круп’яному та комбікормовому виробництві?

Тема V Фінансовий план

Ринкова економіка істотно змінила місце j роль фінансів в управлінні підприємством. Процеси формування, розподілу та використання грошових ресурсів стали винятково прерогативою самих підприємств. Внаслідок цього підсилилася їхня стимулююча роль у підвищенні ефективності виробничо-господарської діяльності. У той же час значно підвищилася відповідальність менеджерів за якість прийнятих фінансових рішень. Збільшився ризик при формуванні планів підприємства: працювати прибутково або стати банкрутом. Тому ефективність використання фінансових ресурсів стала головним критерієм при розробці планів господарської діяльності.

Дата добавления: 2014-01-04