Економічні та соціальні наслідки інфляції

Інфляція пропозиції (витрат) — це порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією з боку сукупної пропозиції. Причиною інфляції пропозиції є над­мірне зростання витрат на одиницю продукції, внаслідок чого знижується сукупна про­позиція та зростають ціни (рис. 18.2).

Рис. 18.1. Інфляція попиту Рис. 18.2. Інфляція пропозиції

Існує два чинники підвищення витрат:

ü зростання цін на паливно-енергетичні ресурси (нафту, вугілля та ін.);

ü підвищення заробітної плати за вимогою профспілок.

Зростання вартості виробничих ресурсів безумовно провокує "накручування" цін на товари та послуги (готову продукцію), а отже, призводить до інфляції.

Водночас на практиці ці два типи інфляції важко відрізнити: наприклад, підвищення заробітної плати можна розцінювати і як інфляцію попиту, і як інфляцію витрат.

Інфляція грошей — це порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною про­позицією, зумовлене неефективною грошовою політикою центрального банку, який може невиправдано збільшити пропозицію грошей. Це пояснення інфляції ґрунтуєть­ся на кількісній теорії грошей (монетарній теорії), згідно з якою кількість грошей у обігу повинна відповідати обсягу виробленого продукту.

Автори кількісної теорії знаходять швидкість обертання грошей у країні, яка показує, скільки разів упродовж року грошова одиниця переходить від одного економічного суб'єкта до іншого. Величину швидкості грошей вважають постійною.

V=

де P*Q — загальна вартість проданих за рік товарів,

М — кількість грошей в обігу,

V — швидкість обертання грошей.

Наслідки інфляції складні й різноманітні. Найбільші її темпи сприяють зростанню цін і норми прибутку, тобто пожвавленню ділової активності. Однак з поглибленням інфляція перетворюється на серйозну соціально-економічну проблему та спричинює такі наслідки, як:

ü знецінювання нагромаджень, які зберігаються у вигляді грошей, банківських внесків або цінних паперів;

ü зменшення рівня поточного споживання навіть в умовах індексації доходів, яка ніколи не буває 100%-ю;

ü гальмування НТП внаслідок нестабільності цін і невизначеності доходів у майбутньому;

ü зниження регулювальної функції цін — ціна перестає бути орієнтиром для руху ресурсів і продуктів (інфляція дезорієнтує підприємців і споживачів щодо напряму капіталовкладень);

ü зниження темпів економічного розвитку, переорієнтація на спекулятивну діяльність;

ü зниження стимулів до праці через знецінювання додаткових доходів;

ü поглиблення соціальної нерівності — багаті прошарки населення не змінюють свою структуру споживання, тому що мають чималі доходи та нагромадження, а збіднілі верстви переключаються на більш дешеві товари;

ü скорочення реальних доходів — якщо номінальний дохід зростає повільніше, ніж інфляція, то реальний дохід знижується;

ü втрати отримувачів фіксованих доходів (за умов відсутності індексації) — державних службовців, пенсіонерів, студентів, людей, які живуть на соціальну допомогу, та ін.;

ü програш кредиторів, які позичили гроші в минулому позичальникам — якщо в договорі не передбачено інфляцію, то сума кредиту повертається знеціненими грошима;

ü висока вірогідність банкрутства економічних суб'єктів (підприємств, банків та ін.);

ü соціальні конфлікти — страйки, масові невдоволення;

ü психологічні наслідки (самогубства, наркоманія, крадіжки та ін.).

Водночас інфляція у певному сенсі вигідна деяким господарським суб'єктам:

ü державі, яка має виключне право друку грошей і може в період інфляції покрити дефіцит бюджету звичайною грошовою емісією;

ü комерційним банкам, тому що в період інфляції підвищується швидкість обертання грошей, оскільки люди прагнуть швидше витрачати гроші;

ü монополіям та олігополіям, які самі сприяють підвищенню цін;

ü отримувачам нефіксованих доходів, особливо якщо їхні номінальні доходи випереджають щораз більший рівень цін;

ü дебіторам (позичальникам), які повернуть борг знеціненими грошима.

Дата добавления: 2013-12-11