Пошкодження,

Запалення,

Защемлення,

За походженням бувають

· вроджені

· набуті

a) травматичні - грижі зумовлені пошкодженням тканин тої анатомічної ділянки, де вони виникли – як при випадковій травмі так і цілеспрямованій, в тому числі і операційній (післяопераційні грижі).

b) дистрофічні або грижі слабості.

2) За розміщенням гриж відносно черевної стінки

· зовнішні

· внутрішні.

3) За конкретним місцем виникнення або топографії

a) пахові,

b) стегнові,

c) сідничні,

d) промежинні,

e) пупкові,

f) навколопупкові,

g) білої лінії живота,

h) епітелевої лінії,

i) трикутників ПТІ і Лесгафта-Грюнфельта,

j) мечевидного відростка (зовнішні)

k) діафрагмальні (внутрішні).

4) За клінічним перебігом

· неускладнені, або вільні

· ускладнені.

1. невправимість,

5. розвиток пухлин в грижі,

6. сторонні тіла в грижі,

7. кишкова непрохідність.

5) За розміром:

· малі (грижові ворота до 2 см),

· середні (до 4 см)

· великі – коли грижові ворота більше 4 см. Великі грижі називають ще величезними чи гігінтськими. Слід відмітити, що паралелізму між величиною грижових воріт і розмірами гриж нерідко не буває.

Клінічна картина гриж. В початкових стадіях розвитку грижі типових симптомів, як правило, немає. Поступово з’являються скарги, пов'язані з фізичними навантаженнями. Хворий відчуває невеликий тягнучий біль, поколювання в ділянці грижі при підвищенні внутрішньоочеревинного тиску (при піднятті вантажу, бігу, підстрибуваннях, акті дефекації та ін.). Через деякий час з’являється випинання при напруженні передньої черевної стінки, яке зникає в горизонтальному положенні хворого, пальпуються грижові ворота або розширене зовнішнє пахове кільце та позитивний симптом кашлевого поштовху. В початкових стадіях біль є більш інтенсивним, і при збільшенні грижі стає менш вираженим або зникає.

Діагностика гриж є нескладною. При вправимій грижі у хворого при напруженні з’являється випинання, яке зникає в спокої або в горизонтальному положенні. Огляд хворого необхідно починати у вертикальному положенні. При невправимій грижі випинання не зникає, не змінюється його конфігурація в горизонталному положенні, а при натискуванні не вправляється в черевну порожнину. При великих грижах шкіра над випинанням розтягується, стоншується, розширюється венозна стінка. На шкірі можна бачити опрілість, садна, трофічні зміни, звиразкування.

При пахових грижах пальцем досліджують ступінь розширення зовнішнього пахового кільця грижового каналу, напрямок, довжину каналу, визначають наявність симптому кашльового поштовху. Якщо вмістом грижового мішка є петлі кишківника, то наявне характерне вурчання, перистальтичні рухи, перкуторно визначається тимпаніт. Якщо вмістом є великий чепець – характерним є щільність при пальпації та тупий звук при перкусії. Якщо вмістом є сечовий міхур або грижа є ковзна – хворий подає скарги на розлади сечопуску при випинанні грижі.

Ускладнення інтраопераційні та раннього післяопераційного періоду:

• пошкодження магістральних судин (стегнової вени, артерії) з кровотечею;
• пошкодження судин сім'яного каналу;
• операційні та післяопераційні кровотечі в черевну порожнину із судин чепця, органів, при роз'єднанні злук;
• гематоми в ділянці операційної рани чи калитки;
• пошкодження сечового міхура;
• стиснення сім'яного канатика, набряк яєчка чи калитки;
• нагноєння післяопераційної рани;
• післяопераційні епідідіміти, орхіти, рання атрофія яєчка;
• післяопераційні неврити, невралгії з ірадіацією болю в калитку і стегно;
• післяопераційні пневмонії, тромбоемболічні ускладнення.

Рецидиви гриж:

• в перший рік – 1-3 %;
• через 5 років – 5-12 %;
• при невеликих грижах – 2-85 %;
• при великих і гігантських – 15-35 %;
• прямі грижі – 6-37 %.

Фактори, що спричиняють рецидив грижі:

• неправильний вибір типу оперативного втручання (при пластиці “free tension” частота рецидивів нижча);
• помилки в оперативній техніці;
• ускладнення в ранньому післяопераційному періоді;
• недотримання рекомендацій лікаря;
• раннє або систематичне підвищення внутрішньочеревного тиску.

Закриті та відкриті ушкодження черевної порожнини

Закриті пошкодження черевної порожнини виникають під дією тупого предмета на черевну стінку або у разі падіння на живіт. Травма може при-зводити не лише до забиття передньої черевної стінки, але й супроводжува-тися пошкодженням внутрішніх органів (паренхіматозних, порожнистих).

Іммобілізацію чи оперативне втручання застосовують лише при численних переломах ребер з флотацією ділянки грудної стінки.

Ступінь травми залежить від низки чинників:

· сили травмівного агента,

· фізіологічного стану передньої черевної стінки в момент одержання травми,

· анатомо-фізіологічного стану пошкодженого органа.

Що сильніше впливає травмівний агент, то більші зміни відбуваються в організмі. Коли в момент одержання травми передня черевна стінка розслаблена, з'являється більше можливостей для травмування внутрішніх органів. Пошкодження порожнистих органів (шлунок, кишки, сечовий міхур) настає частіше тоді, коли вони в момент травми переповнені, а паренхіматозних органів — коли вони патологічно змінені. У такому разі органи можуть пошкоджуватися навіть за невеликої травми. Має значення й розташування органів у черевній порожнині (печінка, селезінка травмуються частіше, підшлункова залоза, що глибше розташована, — рідше).
У разі сильного тупого удару в надчеревну ділянку через пошкодження сонячного сплетення може розвинутися шок, навіть без пошкодження внутрішніх органів.

Клінічна картина закритої травми живота залежить від ступеня ураження. Якщо забито лише передню черевну стінку, хворий відчуватиме в ділянці удару біль, який посилюється під час руху. Можна побачити невелику припухлість, на обмеженій ділянці передньої черевної стінки виникає напруження м'язів. Ізольовані пошкодження черевної стінки можуть супроводжуватися частковим або повним розривом м'язів на більшій чи меншій відстані, крововиливом у підшкірну основу. Через дефекти розірваного м'яза випинається очеревина, і утворюється травматична грижа.
Сильні пошкодження черевної стінки супроводжуються й загальними явищами: нудотою, блюванням, прискоренням пульсу і дихання, гикавкою, метеоризмом.

Nota bene!!! Провести диференціальний діагноз між травмою передньої черевної стінки і пошкодженням внутрішніх органів тяжко, а тому такі хворі повинні бути своєчасно госпіталізовані і має бути встановлений нагляд.

Забиття черевної стінки звичайно не вимагають особливого лікування. Під впливом спочатку холоду, а потім тепла ознаки травми зникають через кілька діб. У разі пошкодження внутрішніх органів клінічна картина залежатиме від того, який орган травмовано — паренхіматозний чи порожнистий. У першому разі спостерігається різного ступеня кровотеча, у другому запалення очеревини (перитоніт). Кровотеча виникає після розриву печінки, селезінки, підшлункової залози, судин брижі. Причиною перитоніту є пошкодження шлунка, кишечнику, сечового міхура. Іноді незначне пошкодження цих органів може спричинити тяжкий перитоніт із смертельним наслідком. Найтяжчий перебіг мають травми з одночасним пошкодженням паренхіматозних і порожнистих органів, за яких кровотеча поєднується із запаленням очеревини.

Діагноз пошкодження органів черевної порожнини іноді поставити тяжко. А тому всі хворі з травмою живота повинні бути госпіталізовані. Діагностику утруднює і той факт, що навіть у разі тяжкої закритої травми черевної порожнини відразу після травми може настати світлий проміжок. Тому на догоспітальному етапі не рекомендується вводити хворому знеболювальних препаратів. Кожна закрита травма живота спочатку характеризується клінічною картиною шоку, і тільки через деякий час вимальовуються симптоми, що характерні для пошкодження того чи того органа.
Симптоматологія розривів паренхіматозних органів залежатиме від розмірів пошкодженого органа і ступеня кровотечі. За незначних розривів і невеликої кровотечі, яка швидко спинилася внаслідок тромбування судин, загальний стан хворих може не дуже порушуватися. У разі масивної кровотечі виникає типова клінічна картина:

1. хворий скаржиться на загальну слабкість, запаморочення, миготіння перед очима.

2. він блідий, вкритий холодним потом,

3. пульс частий, слабкого наповнення і напруження,

4. артеріальний тиск знижений.

Дата добавления: 2013-12-12