Україна в роки Другої світової війни

ЛЕКЦІЯ 27

1. Початок Другої світової війни. Включення західноукраїнських земель до СРСР.

2. Україна в планах німецького фашизму. Напад Німеччини на СРСР.

3. Німецький окупаційний режим в Україні. Партизанська боротьба. Діяльність ОУН та УПА.

4. Звільнення України від німецьких загарбників. Посилення опору ОУН та УПА радянській тоталітарній системі.

Для України початок Другої світової війни був пов’язаний з нападом Німеччини на Польщу та окупацією Західної України Радянським Союзом Напередодні цих подій був укладений німецько-радянський пакт, який означав поділ Європи на відповідні сфери впливу та окупації. В результаті переважна більшість західних українських земель увійшла до складу Радянського Союзу (основна частина Галичини, Буковина і Бессарабія). Разом з тим Лемківщина і Холмщина були окуповані німецькими військами, а Закарпаття було захоплене Угорщиною.

З перших кроків радянської окупації західноукраїнських земель розпочався демонтаж усіх політичних, соціально-економічних та культурних інституцій, створених зусиллями багатьох поколінь різних соціальних верств галицьких українців. Відтак надзвичайно швидко розвіялись ілюзії щодо українського характеру нової влади, що мали місце у певної частини галицького суспільства. Протягом 1939–1941 рр. радянська тоталітарна система, яка утвердилася в Західній Україні, депортувала близько 1 млн. українців. Єдиною політичною організацією, яка залишилася після ліквідації всіх українських політичних партій, фізичного знищення багатьох політичних і культурно-освітніх діячів, була ОУН. Слід, однак, зауважити, що ця організація зазнала розколу, в результаті чого утворилося дві фракції ОУН. Перша, керована А. Мельником, становила її помірковане крило і не виключала можливості (праці з Німеччиною у боротьбі за українську державність, друга – революційна, керована С. Бандерою, – була готова стати супроти будь-якої політичної сили, що поборювала українську незалежність; її контакти з німецьким військовим командуванням мали виключно тактичний характер.

Новий етап Другої світової війни розпочався з нападу Німеччини на СРCР 22 червня 1941 р. Антинародна за своєю суттю політика сталінської системи зумовила чимало стратегічних і тактичних прорахунків радянського керівництва, в результаті чого Червона армія зазнавала однієї поразки за другою. У вересні 1941 р. потрапило в оточення значне угруповання Червоної армії під Києвом, було захоплено в полон 650 тис. чол. На кінець 1941 р. німці окупували майже всю Україну. Студенти мають знати про всі найхарактерні вияви злочинності сталінського режиму в Україні у ході відступу Червоної армії – масові винищення в’язнів, руйнування багатьох підприємств і житлових споруд, нищення пам’яток культури.

Студенти мусять бути ознайомлені із сповненими драматизму політичними кроками ОУН в умовах німецького окупаційного режиму (проголошення у Львові 30 червня 1941р. Акта відновлення Української держави, спроби організувати і контролювати місцеву адміністрацію у східних регіонах України). Нацистське політичне керівництво заарештувало С. Бандеру і його прибічників, розстріляло багатьох активістів оунівського руху, представників української інтелігенції. Надії частини українських політиків використати співпрацю з німцями у державницьких змаганнях виявилися марними. ОУН перейшла в підпілля. Згідно з расовою доктриною нацистів українці, як і інші слов’яни, повинні були служити розбудові Німеччини на захоплених нею землях на Сході. Україна мала бути джерелом продуктів і робочої сили для німців; про жодні форми державності для українців Гітлер не хотів чути. За його наказом Україна була поділена на кілька адміністративних, не пов’язаних між собою одиниць. Найбільша з них – Рейхскомісаріат України (Правобережжя і більша частина Лівобережжя) – була передана під управління Е. Коху, який закликав адміністрацію щонайсуворіше ставитись до українців. Галичина була приєднана, до генерального губернаторства Польщі як один із його районів. Буковина, частина Південно-Східної України, включаючи Одесу, під назвою Трансністрія були передані Румунії. Східні регіони України, наближені до лінії фронту, підлягали командуванню німецького вермахту.

Повсюдно в Україні було встановлений жорстокий окупаційний режим. За перші кілька місяців своєї влади нацисти знищили близько 850 тис. євреїв, нелюдським було їхнє ставлення до військовополонених, яких в Україні загинуло майже 1,3 млн. Окупанти залишили недоторканною колгоспну систему, яка давала їм можливість нещадно викачувати сільськогосподарську продукцію з України. Економічному забезпеченню нацистської Німеччини робочою силою мало служити примусове вивезення українців до Третього рейху. На кінець війни з 2,8 млн. остарбайтерів 2,3 млн. походили з України. Нацистський режим спрямовував свої зусилля на те, щоб перетворити Україну повністю в аграрну країну. Вважалося, що міські центри їй не потрібні і з цією метою різко скорочувалося надходження у міста продуктів харчування. В результаті голод став звичайним явищем у містах України, різко скоротилося міське населення. Згорталася система медичного обслуговування, шкільної освіти, знищувалась українська інтелігенція. Таким чином німецький окупаційний режим фактично здійснював політику геноциду щодо українського народу.

Студентам треба знати, що в Україні німецькому фашизмові активно протидіяв сильний рух опору, різний за своїм політичним спрямуванням. Одним з активних чинників боротьби українського народу проти німецького окупаційного режиму була діяльність ОУН та УПА. Перші загони українських націоналістів виникли на Волинському Поліссі, де було створене нерегулярне військове формування «Поліська Січ», згодом перейменоване в Українську Повстанську Армію. З жовтня 1942 р. УПА, керована ОУН об’єднала всі невеликі українські підрозділи і поклала початок добре організованій партизанській армії, яка поступово почала контролювати значні території Волині, Полісся, Галичини. Студенти повинні усвідомити, що УПА, яка складалася з десятків тисяч бійців і не мала нізвідки допомоги стала унікальним явищем в європейському русі опору. Варто також ознайомитися з політичною еволюцією ОУН, яка сталася в результаті розширення її дії на терени Східної України й активізації воєнних дій проти німців. У цьому зв’язку викликає інтерес платформа створеної в липні 1944 р. Української Головної Визвольної Ради (УГВР), яка відкидала расову та національну винятковість, більше уваги, ніж у попередніх документах ОУН, приділяла соціально-економічним проблемам.

У боротьбі з фашизмом важливу роль відіграли радянські партизанські загони. У червні 1942 р. було створене українське партизанське командування на чолі з Т. Строкачем. Одним із найважливіших завдань партизанів в Україні було руйнування комунікацій німецької армії, забезпечення радянської присутності в тилу у німців. Поширеною тактикою радянських партизанських загонів в Україні були їхні рейди у віддалені райони. При цьому часто їм протидіяли загони УПА, які в той час фактично вели бойові дії на два фронти – проти німецького режиму та радянської присутності. Широкого розголосу набув рейд загону під проводом С. Ковпака до Карпат, що ставив своїм завданням знищення нафтових промислів у Прикарпатті.

У 1943 р. стався вирішальний перелом у радянсько-німецькій війні. Розпочалося вигнання німців з окупованих ними територій. Студенти мають вивчити основні воєнні операції, спрямовані на знищення угруповань німецької армії в Україні. Відступаючи з України, німці вдалися до тактики винищення її продуктивних сил. Гітлер наголошував, що «ворогові повинна дістатися цілковито спалена й винищена земля». В результаті значна частина міст Лівобережної України була абсолютно зруйнована; дещо меншими були втрати на Правобережжі. Після жорстоких боїв у жовтні 1944 р. вся тери­торія України була звільнена від німецьких окупантів.

Студенти мусять знати про величезні втрати, яких зазнала Україна та її населення внаслідок Другої світової війни. В ній загинуло принаймні 5,3 млн. її мешканців, 2,3 млн. українців примусово вивезено на роботу до Німеччини, зруйновано понад 700 великих і малих міст, 28 тис. сіл. Загальні втрати економіки сягали 40%. У ході свого візиту до США на одній з прес-конференцій Президент України Л. Кравчук зазначав, що з 1930 по 1945 р. в Україні загинуло 15 млн. чол. Таким чином, вдруге після голодомору 1932–1933 рр. Україна втратила величезну кількість свого населення і жорстоко постраждала від тоталітарних (як радянського, так і німецького) режимів. Таких втрат не знала жодна країна Європи, жоден народ світу. Разом з тим не можна не відзначити, що внаслідок Другої світової війни весь український народ в основному опинився в межах однієї держави. Радянський режим мусив враховувати цей фактор; це накладало свій відбиток і на зміст суспільнополітичиого життя в Україні у післявоєнний період.

Дата добавления: 2013-12-12