Питання 5 - Генеральний план місцевості

Генеральний план – це зведений документ території промислового

підприємства, на якому зображують розміщення існуючих, проектованих, реконструйованих і тих що підлягають знесенню будівель, споруд, інженерних мереж, автомобільних доріг, залізничних шляхів, об’єктів озеленення, благоустрою, планування рельєфу місцевості тощо.

Склад і принцип формування генерального плану. При розробці генерального плану промислового підприємства вирішують такі питання: раціональне розташування будівель, споруд та інженерних комунікацій у відповідності з містобудівельними принципами і технологічними вимогами; господарське, транспортне та інженерно – технічне забезпечення виробництва; соціальне та побутове обслуговування працюючих; охорону навколишнього середовища; благоустрій території; охорону території підприємства тощо.

Для вирішення цих питань залучають спеціалістів різного профілю, але більшу частину з них доводиться вирішувати інженерам – технологам, архітекторам та інженерам – будівельникам.

Вихідним проектним документом для розробки генерального плану слугує ситуаційний план. Згідно з ним визначають раціональні зовнішні інженерні, транспортні, виробничі та господарські зв’язки підприємства, яке проектують з іншими підприємствами, а також із загальною мережею доріг, межі санітарно – захисних зон, можливий розвиток на перспективу тощо.

Питання раціонального розташування будівель, споруд та інженерних комунікацій на відведеній території під забудову промислового підприємства належить до найбільш складних. Передусім раціональність взаємного розміщення будівель та споруд визначає загальний цикл виробничо – технологічного процесу в рамках даного підприємства. Виробничо – технологічна раціональність узгоджується з пожежною і вибухопожежною безпекою, санітарною шкідливістю виробництва, особливостями клімату, рельєфу тощо. Так, залежно від ступеня вогнестійкості та вибухопожежної категорії мінімально допустимі відстані між будівлями приймають від 6 до 18 м, а за умовами природного освітлення робочих місць найбільшої висоти поряд розташованих будівель. Об’єкти, які є джерелами забруднення атмосферного повітря, розміщують з підвітряного боку щодо житлової забудови та інших промислових будівель з більш чистим виробництвом. Для цього на генеральних планах будують розу вітрів.

Архітектурно – будівельну частину генерального плану оцінюють

системною техніко – економічних показників, які визначають ефективність використання території забудови. До числа основних техніко – економічних показників належать:

- площа території ( га), яку визначають у межах огородження або в умовних межах з урахуванням ділянок, зайнятих залізничними шляхами. Умовними межами території можуть бути зовнішні контури будівель або споруд, розташованих по периметру підприємства. Площу ділянок з віяловим розташуванням залізничних шляхів визначають як добуток їх довжини на 5 м. У площу території не включають площі перед заводських зон;

- площа забудови, яка об’єднує: площі, зайняті будівлями і спорудами; проекції на горизонтальну поверхню надземних споруд (галерей, естакад), під якими не можна розташовувати інші споруди; площі, які займають підземні споруди (тунелі, резервуари, сховища тощо), над якими не можна розташовувати наземні споруди; площі, зайняті відкритим технологічним обладнанням, вантажно - розвантажувальними площами, навісами, стоянками технологічного транспорту тощо; площі, передбачені для розширення виробництва (резервні території). В площу забудови не включають вимощення біля будівель та споруд, а також площі для стоянок особистого і громадського транспорту;

- щільність забудови, яку визначають відношенням у відсотках площі забудови до площі території. Цей показник вважають із найважливіших, тому що він визначає і стимулює раціональне та економічне використання території, наприклад, проектування багатоповерхових будівель. Для різних галузей промисловості нормами проектування встановлені диференційовані показники мінімальної щільності забудови, які знаходяться в межах від 35 до 65%.

Дуже важливим є показник використання території, який визначають у

відсотках площі забудови, доріг, ділянок для відкритого складування та іншого призначення з твердим покриттям до загальної площі території. Як додаток до основних показників підраховують площі газонів, посадок кущів і дерев. Відношення площі зелених насаджень до загальної площі території характеризує рівень благоустрою підприємства і використовується як екологічний і санітарний показник.

Генеральний план підприємства викреслюють на окремому листі в масштабах 1:500, 1:1000 або 1:2000. На кресленні зображують: горизонтальні через 0,5 або 1,0м, розу вітрі, орієнтацію ділянки за сторонами світу, будівельну координатну сітку, будівлі, споруди, автомобільні дороги та залізничні шляхи, майданчики, озе­ленені ділянки, огорожу.

Рисунок 25 – Генеральний план місцевості.

Дата добавления: 2013-12-12