Економічний зміст і Характеристика оборотних коштів

ПЛАН

ТЕМА 6. ОБОРОТНІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВ

1. Економічний зміст і характеристика оборотних коштів

2. Структура оборотних коштів підприємства

3. Визначення потреби в оборотних коштах підприємства

4. Показники ефективності використання оборотних коштів

Слід зазначити, що матеріальною основою виробництва є виробничі фонди у виді засобів праці. У процесі функціонування засоби праці і предмети праці по-різному й у різному ступені переносять свою вартість на вартість виробленого продукту. Цим і обумовлений розподіл виробничих фондів на основні й оборотні.

Прямування оборотних виробничих фондів і фондів обертання носить однаковий характер і складає єдиний процес. Це дає можливість об'єднати оборотні виробничі фонди і фонди обертання в єдине поняття - оборотні кошти.

Оборотні кошти - це авансована організацією в оборотні фонди і фонди обертання (за відрахуванням амортизаційних відрахувань) сукупність коштів, що опосередковує їхнє прямування в процесі кругообігу і забезпечує безперервність процесу виробництва й обертання продукції (рис. 6.1).

Вони є джерелом фінансування поточних і (частково) капітальних витрат організації і складаються з оборотних матеріальних і фінансових активів.

Оборотні кошти організації тісно пов'язані і залежать від складу і структури фінансових ресурсів. Фінансові ресурси укладаються з власних і прирівняних до них коштів, а також із позикових коштів.

Умовні позначення:

– о.м. - основні матеріали; д.до. - конструкції, деталі і вироби;

– в.м.т. - допоміжні матеріали і паливо;

– м.б.п. - малоцінні і предмети, що швидкозношувані

– н.п.п.п. - незавершене виробництво підсобних виробництв;

– н.п.с.м.р.- незавершене виробництво будівельно-монтажних робіт;

– р.б.п. - витрати майбутніх періодів;

– с.р. - засоби в розрахунках;

– д.с. - кошти.

Рис. 6.1. Склад оборотних коштів підприємства

До власних коштів відносяться статутний капітал, накопичений капітал (резервний і доданий капітали, фонд накопичення, нерозподілений прибуток) та інші надходження (цільове фінансування, добродійні пожертвування й ін.).

До позикових коштів відносяться кредити банків і фінансових компаній, кредиторська заборгованість, лізинг, комерційні папери. Позикові кошти підрозділяються на довгострокові (більше року) і короткострокові (до року).

Передбачено, що підприємства й організації зобов'язані відшкодовувати створену хибу власних оборотних коштів у результаті проведення організаційно-технічних заходів, що забезпечують одержання надпланового прибутку в наступні періоди. Приріст оборотних коштів у зв'язку з розширенням виробництва також повинний забезпечуватися за рахунок власних накопичень.

Джерелами утворення оборотних коштів підприємства є:

– частина статутного фонду (власні оборотні кошти); частина прибутку, одержаного в результаті виробничої і господарської діяльності організації (власні оборотні кошти);

– стійкі пасиви, що дорівнюються до власних оборотних коштів;

− банківські короткострокові позички (позикові оборотні кошти).

Статутний фонд організації - це основні й оборотні кошти, необхідні для виконання покладених на неї функцій виробничо-господарської діяльності. За рахунок частини коштів, що входять у статутний фонд. Організація має можливість придбати будівельні машини і механізми, транспортні засоби, створювати підсобні господарства, тобто забезпечувати себе основними фондами. Інша частина статутного фонду йде на поповнення оборотних коштів.

Прибуток організації як результат зниження вартості виробленої продукції в деякій своїй частині йде на приріст власних оборотних коштів.

Стійкі пасиви - це повторювана з місяця на місяць заборгованість організації робітникам та службовцям по заробітній платі, органам соціального страхування по нарахуваннях на заробітну плату, постачальникам по рахунках-фактурах, термін оплати яких не наступив, по рахунках на спожиту електроенергію, і т.д. До стійких пасивів відносяться також суми, які знаходяться в розпорядженні організації, що резервуються останніми на виплату робочим заробітної плати за час відпустки.

Інформація про склад і розмір матеріальних активів міститься у розділі «Оборотні активи», а дані про фінансові активи - по рядках «Кошти і їх еквіваленти» активу балансу.

Оборотні кошти необхідні організаціям (незалежно від форм власності) для утворення запасів матеріальних цінностей, покриття витрат по незавершеному виробництву й інших цілей, а також здійснення розрахунків.

Частина оборотних коштів, що функціонує в сфері виробництва, являє собою оборотні фонди організації. Інша, що знаходиться в сфері обертання, складає фонди обертання.

Оборотні фонди - частина виробничих фондів, що, як правило, цілком використовуються в одному виробничому циклі, утрачають при цьому свою початкову матеріально-речовинну форму і цілком переносять свою вартість на собівартість робіт із виробництва продукції.

Наприклад, у виробництві будівельних матеріалів гранітні блоки в міру їх використання цілком переносять свою вартість на собівартість робіт із виготовлення виробів із граніту (плитка лицювальна, бордюри, пам'ятники і т.д.). Порівняно часта змінюваність споживаних у виробництві матеріалів і деталей служить підставою для найменування їх оборотними фондами. У цьому, а також у характері переносу вартості на утворювану продукцію складається основна відмінність оборотних фондів від основних фондів організацій.

До складу оборотних фондів входять виробничі запаси і засоби в процесі виробництва.

Виробничі запаси - це предмети праці, що призначені для забезпечення безперервності процесу будівельного виробництва, але ще не включені у виробничий процес.

Виробничі запаси містять у собі основні матеріали, деталі і конструкції, допоміжні матеріали, паливо, малоцінні і швидкозношувані предмети.

Основними матеріалами вважаються ті матеріали, що безпосередньо використовуються в процесі виробництва робіт, а також для виготовлення конструкцій і деталей. До складу основних матеріалів входять: цемент, пісок, щебінь, металовироби, санітарно-технічні матеріали (крани, муфти, і ін.) і інші матеріали.

Деталі і конструкції являють собою закінчені складові елементи, із яких монтуються будинки і спорудження: деталі - дверні і віконні коробки, дверні полотнини, архітектурні деталі і т.п.; конструкції - ферми, колони, стенові панелі, сходові марші і площадки і т.п.

Допоміжні матеріали безпосередньо не входять до складу виробництва. Вони необхідні для обслуговування виробничих процесів. Це матеріали, що використовуються в процесі експлуатації техніки й устаткування (мастильні, обтиральні матеріали й ін.) або обслуговують процес виробництва робіт. У цю складову частину виробничих запасів входять також запасні частини для машин і устаткування, інвентарна тара (мішки, ящики й інші види тари), використовувана для упаковування матеріалів, і паливо.

Малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА) - це частина оборотних фондів, в які входять:

− предмети, службовий термін яких менше одного року, вартістю до 500 гривень;

− спеціальні інструменти і пристосування, змінне устаткування незалежно від вартості;

− спеціальний одяг і взуття.

Малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА) по своїй економічній природі близькі до основних фондів, тому що переносять свою вартість на вироблену продукцію вроздріб, у міру зносу. Один по одному їх придбання МНМА аналогічні матеріалам.

Тому віднесення МНМА до оборотних фондів і до запасів декілька умовно, тому що велика їхня частина знаходиться не в запасах на складах, а в експлуатації. Такий порядок прийнятий, щоб спростити і полегшити урахування і планування малоцінних і швидкопсувних предметів, тому що їх номенклатура дуже велика.

За складом і функціональним призначення МНМА підрозділяються на:

1. Інструменти і пристосування загального користування: ріжучі, абразивні, ударні, слюсарно-складальні, вимірювальні й інші інструменти і пристосування, що мають універсальне застосування і не пов'язані з виконанням визначеного виду робіт. Інструменти і пристосування спеціального призначення: ріжучі, вимірювальні й інші інструменти і пристосування, що використовуються при виробництві конкретних видів робіт.

2. Змінне устаткування - предмети, що представляють собою частини машин і устаткування, використовувані для заміни зношених частин без ремонту.

3. Малоцінний господарський інвентар - предмети, що використовуються для господарських потреб (конторські меблі, часи, вогнегасники і т.д.).

4. Спеціальний одяг і спеціальне взуття - предмети індивідуального захисту від шкідливих умов виробництва або предмети, що охороняють робітника і його одяг від передчасного зносу (рукавиці, окуляри, фартухи, комбінезони і т.д.).

Виробничі запаси, вступаючи в процес виробництва, стають засобами в процесі виробництва і називаються оборотними фондами в процесі виробництва.

До оборотних фондів у процесі виробництва відносяться незавершене виробництво, а також витрати майбутніх періодів.

Незавершене виробництво є матеріальною технологічно незавершеною частиною виробництва, без якої процес виробництва не може здійснюватися безупинно. До складу незавершеного виробництва робіт входять незакінчені роботи по конструктивних елементах і видах, що не можуть бути включені в акти приймання виконаних робіт і оплачені замовником відповідно до існуючих правил розрахунків за виконані роботи.

Витрати майбутніх періодів мають своєю ціллю підготування виробничого процесу і призначені для забезпечення безперебійного виробництва. У їх склад входять, наприклад, витрати на будівництво тимчасових не титульних будинків і споруджень: столових, буфетів тощо, витрати, пов'язані з іспитом конструкцій і матеріалів по роботах на кар'єрах і ін.

Особливістю цих витрат є те, що здійснюються вони одноразово в даному звітному періоді і пов'язані з виробництвом не тільки поточного, але і майбутніх періодів.

Кожна організація здійснює господарську діяльність не тільки в сфері виробництва, але й у сфері обертання, реалізуючи готову продукцію, роботи, послуги і купляючи необхідні матеріально-технічні ресурси. Тому, крім оборотних фондів, до складу оборотних коштів входять також фонди обігу, що включають у себе кошти в розрахунках і кошти.

До коштів у розрахунках відносяться суми по пред'явлених замовникам рахункам за виконані роботи, термін оплати по яким ще не наступив. Причина утворення цих сум полягає в тому, що реалізація готової продукції потребує визначеного часу, протягом якого раніше витрачені кошти знаходяться в стадії розрахунків із замовниками. До коштів у розрахунках відноситься також дебіторська заборгованість за товари і послуги, по виданих авансах, отриманим організацією векселях, суми за підзвітними особами й ін.

У цю же статтю входять суми заборгованостей постачальникам за товари і послуги; по виданих векселях; по авансах, отриманих для оплати праці; по розрахунках із бюджетом і організаціями страхування й ін. Перераховані суми заборгованостей - це боргові зобов'язання підприємства, що і є його кредиторською заборгованістю.

Кошти - сума наявних коштів у касі організації; вільні кошти, що зберігаються на розрахунковому, валютному й інших рахунках, у банку, а також цінні папери (акції, облігації, ощадні сертифікати, векселя) та інші кошти. Оборотні кошти знаходяться в постійному русі. Протягом одного виробничого циклу вони чинять кругообіг, що складається з трьох стадій (змінюючи свою форму).

На першій стадії підприємства затрачають кошти на оплату рахунків, за що поставляються предмети праці (оборотні фонди). На цій стадії оборотні кошти з грошової форми переходять у товарну, а кошти - із сфери обертання в сферу виробництва.

На другій стадії придбані оборотні фонди переходять безпосередньо в процес виробництва і перетворюються на початку у виробничі запаси і напівфабрикати, а після завершення виробничого процесу - у готову продукцію (товарна форма).

На третій стадії готова продукція реалізується, у результаті чого оборотні фонди зі сфери виробництва приходять у сферу обертання і знову приймають грошову форму. Ці кошти направляються на придбання нових предметів праці і вступають у новий кругообіг (Г- Т- П- Т- Г-Т- П- Т- Г) і т.д. Але це не означає, що оборотні кошти послідовно переходять з однієї стадії кругообігу в другу. Навпроти, вони одночасно знаходяться у всіх трьох стадіях кругообігу. Щось у кожний момент купується, провадиться, продається і знову купується. Саме це і забезпечує безперервність і безперебійність виробництва і реалізації продукції.

Прийнято розрізняти дві форми фінансування: зовнішнє і внутрішнє. Такий розподіл обумовлений жорстким зв'язком між формами фінансових ресурсів і капіталу фірми з процесом фінансування. Характеристика видів фінансування подана в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1

Структура джерел фінансування оборотних коштів підприємства

Види фінансування	Зовнішнє фінансування	Внутрішнє фінансування
Фінансування на основі власного капіталу	Фінансування на основі внесків і пайової участі (наприклад, випуск акцій, притягнення нових пайовиків)	Фінансування за рахунок прибутку після оподатковування (самофінансування у вузькому змісті)
Фінансування на основі позикового капіталу	Кредитне фінансування (наприклад, на основі позик, банківських кредитів, кредитів постачальників)	Позиковий капітал, сформований на основі прибутків від продажу, в тому числі за рахунок резервних фондів
Змішане фінансування на основі власного і позикового капіталу	Випуск облігацій, що можна обміняти на акції, опціонів, позичок на основі надання права участі в прибутку, випуск привілейованих акцій	Особливі позиції, що містять частину резервів (тобто не оподатковувані поки податком відрахування)

Отже, оборотні фонди обертаються тільки в одному циклі виробництва, втрачають натуральну форму і цілком переносять свою вартість на знову створений продукт; оборотні кошти постійно беруть участь у забезпеченні процесу виробництва і реалізації продукції, одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу засобів і переходячи з грошової форми вартості в товарну, потім у виробничу, товарну і знову в грошову - оборотні кошти забезпечують безперебійну роботу підприємства.

2. СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА.

Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів показує їх структуру. Структура оборотних коштів виражається звичайно через відсотковий уміст кожного елемента витрат у загальній їх вартості. Вона залежить від характеру виконуваних робіт, їх трудомісткості і матеріалоємності, ступеня механізації робіт, форм розрахунку з замовниками за виконані роботи і ряду інших чинників.

Останнім часом структура джерел формування оборотних коштів при терпіла великі зміни, і більшу питому вагу в даний час складають позикові кошти, у тому числі кредити банків і кредиторської заборгованості.

Оборотні кошти – це сукупність коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обертання для забезпечення безупинного процесу виробництва і реалізації продукції (рис. 6.2).

Оборотні кошти підприємства подані такими видами: оборотні кошти у виробничих запасах; оборотні кошти у виробництві; оборотні виробничі фонди (сфера виробництва); кошти (розрахунки).

Фонди обігу знаходяться в сфері обертання і складаються з таких елементів: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали; паливо; тара; запасні частини; малоцінні і швидкопсувні предмети; готова продукція; незавершене виробництво; напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів; кошти на рахунках, у банку й у касі; кошти в розрахунках; дебіторська заборгованість; готова продукція на складі, відвантажена.

На кожному конкретному підприємстві розмір оборотних коштів, їх склад і структура залежать від характеру і складності виробництва, тривалості виробничого циклу, вартості сировини, умов його постачання, прийнятого порядку розрахунків і т.п. У різноманітних галузях питома вага оборотних фондів у складі виробничих фондів підприємства неоднакова. Так, на підприємствах важкої промисловості вона нижче, ніж на підприємствах легкої промисловості.

Рис. 6.2. Структура оборотних коштів

Організація оборотних коштів на підприємстві включає визначення потреби в оборотних коштах, їх складу, структури, джерела формування і їх регулювання, управління використанням оборотних коштів.

При визначенні статутного фонду підприємство самостійно встановлює плановий розмір оборотних коштів, необхідний для його виробничої діяльності, у виді нормативу. За рахунок власних джерел оборотні кошти формуються в розмірі постійних запасів, що не знижуються, і витрат, за рахунок позикових - при підвищеній потребі в оборотних коштах. Потреба в останніх коливається протягом року внаслідок сезонності виробництва, нерівномірності постачань, невчасності надходження грошей за відвантажену продукцію.

Оборотні кошти підприємств класифікуються по трьом ознаках: у залежності від участі їх у кругообігу коштів; по методах планування, принципам організації і регулювання оборотних коштів; по джерелах формування оборотних коштів.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти підрозділяються на авансовані в:

− оборотні виробничі фонди;

− фонди обертання.

У залежності від методів планування оборотні кошти підрозділяються на:

− нормовані оборотні кошти;

− ненормовані оборотні кошти.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані і ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найбільших результатів при найменших витратах. Встановлення нормативів по окремих статтях дозволяє забезпечити оптимальну потребу підприємства в оборотних коштах.

До нормованих оборотних коштів відносяться оборотні кошти у виробничих запасах, виробництві, у залишках готової продукції на складах підприємства.

Достатність оборотних коштів встановлюється на основі нормування витрат оборотних коштів, необхідних для забезпечення безперервності виробництва.

Норма оборотних коштів є не щось інше, як кількість днів, протягом яких оборотні кошти відвернені в матеріальні запаси, починаючи з оплати рахунку за матеріали і закінчуючи моментом їх передачі у виробництво. Вона містить у собі:

- транспортний запас, що визначається як різниця між часом вантажообігу і часом документообігу. (Документообіг - час на висилку розрахункових документів і решту їх у банк, час на опрацювання документів у банку, час поштового пробігу документів). На практиці його розмір визначається на основі фактичних даних за попередній рік;

- час на розвантаження, приймання і складське опрацювання матеріалів, що надійшли, визначається по факту;

- час на лабораторний аналіз матеріалів береться на основі хронометражу;

- час на підготування матеріалів до виробництва. Це відноситься до тих матеріалів, що не можуть відразу йти у виробництво (деревина - сушіння, зерно - опрацювання і т.п.);

- поточний складський запас. Він потрібний для забезпечення безперервності виробничого процесу між двома суміжними постачаннями матеріалів;

- гарантований (страховий) запас, необхідний на випадок непередбачених обставин. Він установлюється, як правило, у розмірі 50% поточного складського запасу.

Норма оборотних коштів по кожному виду матеріалів утворюється додаванням розрахованих вище днів запасу. Тому, щоб одержати норматив оборотних коштів у грошах, необхідно умножити отриману норму на середньодобові витрати даного виду матеріалів у гривнях. Потім ці приватні нормативи складаються. Отриманий загальний норматив треба поділити на сумарні середньодобові витрати. У результаті цієї дії визначається середня норма оборотних коштів за матеріалами. Аналогічно нормуються оборотні кошти, вкладені в допоміжні матеріали, паливо.

Далі розраховуються норми оборотних коштів, вкладених у запасні частини для ремонту, у малоцінні і швидкопсувні предмети, нормативи по незавершеному виробництву й у витрати майбутніх періодів (освоєння нової техніки, продукції).

При визначенні норми оборотних коштів на готову продукцію на складі враховуються час на підбирання і сортування виробів по замовленнях, упаковування і маркірування продукції, накопичення продукції до розміру партії відвантаження, доставку на станцію.

Норматив оборотних коштів обчислюється як множення оборотних коштів у днях на середньодобовий випуск товарної продукції по виробничій собівартості. Визначаються також норма і норматив оборотних коштів по товарах уже відвантажених але документи по яким ще не здані в банк.

Після всіх зроблених вище розрахунків обчислюється загальний норматив оборотних коштів по підприємству, що представляє собою суму нормативів по окремих елементах оборотних коштів. Середня норма оборотних коштів по підприємству визначається розподілом загального нормативу на одноденний випуск товарної продукції по виробничій собівартості.

Розходження в тривалості виробництва продукції і забезпеченні відповідними матеріалами, затримки в оплаті при її продажу визначають нерівномірність у використанні оборотних коштів підприємства в частині їх розміру. Це пред'являє особливі вимоги до джерел їх формування.

Ненормовані оборотні кошти включають усі фонди обертання за винятком готової продукції на складі.

По джерелах формування оборотні кошти підрозділяються на: власні і прирівняні до власних; залучені; інші.

Залучені кошти - це кошти, що знаходяться в тимчасовому користуванні в даного підприємства. Основну частину цих коштів складають кредити банків, що називаються позиковими коштами. До залучених коштів відноситься також кредиторська заборгованість. До складу інших джерел оборотних коштів входять різноманітні спеціальні фонди, утворені на підприємстві, які до їх витрачання можуть знаходитися в обороті підприємства і являють собою внутрішні фінансові ресурси.

Сформована в даний час система організації оборотних коштів побудована на таких принципах:

– по-перше, надання підприємствам самостійності в розпорядженні, управлінні оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів;

− по-друге, визначення планової потреби і напрямків розміщення оборотних коштів по окремих елементах і підрозділам. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, що забезпечив би безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань при ритмічній роботі (розробка довгостроково чинних норм і щорічних нормативів);

− по-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог мінливих умов господарювання (зміна обсягу виробництва, ціни використовуваних сировини і матеріалів, паливних і енергетичних ресурсів, постачальників і споживачів, форм застосовуваних розрахунків);

− по-четверте, наявність раціональної системи фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і позикових коштів і розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства. Обсяг власних коштів відбивається в статутному фонді підприємства. При встановленні їх розміру виходять із мінімальної потреби в них для виконання плану виробництва, реалізації продукції і здійснення всіх розрахунків у встановлені терміни. Власні кошти, наприклад, у харчовій промисловості складають п'яту частину вартості всіх оборотних коштів. У процесі господарської діяльності підприємств утворюються ще деякі інші постійні джерела. Це перехідна заборгованість по заробітній платі і відрахування на соціальне страхування (унаслідок розірвання в термінах нарахування і виплати) тощо;

− по-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообігу використовуваних коштів із метою прискорення їх оборотності.

Таким чином, структура оборотних коштів характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних коштів, що виражається у відсотках. Ця структура може бути достатньо різною в залежності від галузі, до якої належить підприємство.

Дата добавления: 2013-12-12