Поняття господарського обліку

Предмет і метод бухгалтерського обліку

У відповідності зі ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємство як основна організаційна ланка народного господарства України є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну й комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Діяльність будь-якого підприємства неможлива без обліку господарських процесів і контролю за ними. З цією метою ведеться господарський облік. З його допомогою вирішуються різні завдання господарського керування, контролюється використання матеріальних і грошових ресурсів, забезпечується збереження майна підприємства, виявляються резерви підвищення економічної ефективності виробництва й т.п..

Господарський облік — це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю й керування нею. Для виконання свого призначення господарський облік повинен відповідати певним вимогам, а саме:

Правильність і своєчасність оформлення документів. Строки встановлюються відповідними органами або положеннями. Лише своєчасні дані можуть бути використані для прийняття рішень щодо поліпшення роботи підприємства та для оперативного керівництва господарською діяльністю,

Порівнянність показників обліку з плановими показниками як по методам їх обчислення, так і по обсязі. Показники господарської діяльності підприємства, певні різними методами, не можна порівнювати один з іншим. Так, при невідповідності по обсязі показників обліку та плану не можна встановити відсоток виконання плану, як по виробництву, так і по реалізації,

Точність і об'єктивність показників, повинна відображати дійсність господарських процесів,

Повнота відображення господарських операцій і доступність обліку. Це передбачає можливість використання даних обліку як юридичними, так і фізичними особами з метою керування господарством.

Раціональність і економічність.

Для відображення господарських процесів і об'єктів в обліку використовуються числові показники по відповідних натуральних, трудових і грошових вимірниках.

За допомогою натуральних вимірників одержують дані про кількість однорідних об'єктів обліку в одиницях вимі­ру. В аналітичному обліку матеріальних цінностей, готової продукції, товарів, основних засобів тощо використовують­ся такі натуральні вимірники: довжини (сантиметри, мет­ри та ін.), ваги (грами, кілограми та ін.), площі (квадратні метри, гектари тощо), обсягу (літри, кубічні метри та ін.).

Трудові вимірники в одиницях часу (дні, години, хви­лини) використовуються з метою обліку кількості відпра­цьованого часу й праці, витрачених на виготовлення про­дукції. Вони застосовуються під час нарахування заробіт­ної плати працівникам підприємств, а також визначення середньоспискового складу працівників, рівня продуктив­ності праці тощо.

Грошові (вартісні) вимірники (гривні, копійки) — уні­версальні, оскільки є своєрідним спільним знаменником усіх господарських операцій і явищ, відображених раніше в натуральних та трудових вимірниках.

Поширеність використання вимірників залежить від виду обліку.

Для здійснення ефективної господарської діяльності, обліку результатів роботи, контролю за ходом виробництва відповідно ст. 29 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємство веде оперативний і бухгалтерський облік і становить статистичну звітність.

Ці види обліку й утворять єдину систему господарського обліку. Всі вони взаємозалежні, але кожний з них має свої конкретні об'єкти й особливості.

Оперативний (оперативно-технічний) облік використовується для реєстрації окремих господарських операцій і процесів спостереження, а так само контролю за ними з метою керівництва господарською діяльністю. Суб'єктами ведення оперативного обліку є відповідні структурні підрозділи підприємства, а саме: ділянка, цех, бригада, відділення, відділ і т.п.. За допомогою оперативного обліку контролюється виконання договорів постачальниками, витрата сировини, матеріалів і фонду заробітної плати, виконання норм виробітку й плану реалізації продукції й т.д. Для цього виду обліку характерна швидкість одержання відповідних відомостей.

Для ведення статистичної звітності підприємство використовує статистичний облік, що вивчає й контролює масові суспільно-економічні й окремі типові господарські явища й процеси, застосовуючи для цього особливі наукові прийоми й способи (ряди динаміки, індекси, відносні величини, обчислення темпів росту й приросту й т.д.). Кількісна сторона масових і окремих типових явищ громадського життя відображається в нерозривному зв'язку з їх якісною стороною, і на основі аналізу цих явищ виявляються закономірності і тенденції розвитку цих явищ.

Бухгалтерський облік являє собою систему безперервного, документально обґрунтованого і взаємозалежного відображення господарських засобів, джерел їх формування і процесів, які узагальненні в грошовому вираженні. Стан господарських коштів, господарські процеси фіксуються в бухгалтерському обліку систематично і послідовно, що забезпечує безперервне спостереження і контроль за виконанням плану, державного замовлення та договірних зобов'язань.

Своєчасний, повний і об'єктивний облік дає можливість колективам підприємств господарювати ощадливо, не допускаючи непродуктивних витрат, втрат і псування сировини й продукції, забезпечувати збереження матеріальних і коштів, проявляти й використовувати внутрішні резерви, збільшувати прибуток.

3. Класифікація активів і джерел їх формування.

Активи підприємства, що перебувають у розпорядженні підприємства, їх розміщення і функціонування, а також джерела їх формування та цільове призначення їх класифікуються за економічними ознаками:

· за складом їх розміщення;

· за функціональним застосуванням в процесі господарської діяльності;

· за джерелами формування і цільовому призначенню.

По складу і розміщенню активи класифіковані по галузевих сферах діяльності: виробничої (промисловість, капітальне будівництво, транспорт), обігу (торгівля), невиробничої (об'єкти соціальної сфери).

Кожна із цих сфер має своє внутрішній зміст, що збігається з угрупованням по функціональній ознаці.

По функціональному застосуванню в процесі господарської діяльності активи класифіковані наступним порядком:

Необоротні активи (клас 1) представлені:

- основними засобами, що складаються з будинків і споруджень; машин і встаткування й ін. (докладніше див. План рахунків бухгалтерського обліку).

Характерними рисами основних коштів (коштів праці) є: багаторазова участь у процесі виробництва зі збереженням своєї речовинної форми; у міру зношування передавальну свою вартість частинами на знову створений продукт (витрати виробництва) у формі амортизації;

- іншими необоротними матеріальними активами (бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові нетитульні спорудження й ін.);

- нематеріальними активами (права користування природними ресурсами, права користування майном, авторські й суміжні з ними права й ін.);

Перший клас необоротних активів включає також зношування необоротних активів, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції й ін.

Оборотні активи - запаси (клас 2) представлені:

- виробничими запасами (сировина й матеріали, покупні напівфабрикати й комплектуючі вироби, будівельні матеріали й ін.)

Характерною рисою виробничих запасів є те, що, на відміну від коштів праці, вони однократно беруть участь у виробничому процесі, повністю споживаються в одному виробничому циклі, видозмінюються й передають свою вартість повністю на собівартість знову створеного продукту (витрати виробництва).

У складі запасів — оборотних активів (клас 2) перебувають малоцінні й швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, шлюб у виробництві, напівфабрикати, готова продукція, товари. По галузі сільського господарства - тварини на вирощуванні й на відгодівлі й продукція сільського господарства.

Дата добавления: 2013-12-13