Державне регулювання зайнятості населення

Державна політика зайнятості населення. Державне регулювання ринку праці в Україні здійснюється на підставі законодавчих актів, основними з яких є Закон України “Про зайнятість населення”, кодекс Законів про працю України, Закон України „Про заробітну плату”. Законодавство гарантує всім працездатним особам працездатного віку: права здійснювати будь-яку законну економічну діяльність; захист від дискримінаційної практики найму на роботу і звільнення; безкоштовне навчання і перенавчання безробітних; грошову компенсацію, пов’язану з направленням на роботу до інших регіонів, вихідну грошову допомогу в разі втрати постійної роботи та ін.

Державне регулювання ринку праці та зайнятості використовує правові, організаційні й наукові важелі, які забезпечують управління ринком праці та стимулювання зайнятості. Головним чинником правового регулювання ринку праці є Закон України “Про зайнятість населення”, підзаконні акти й розпорядчі документи уряду. Організаційні заходи включають: створення додаткових сфер зайнятості; професійну орієнтацію населення, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів; субсидування частини витрат підприємств на заробітну плату, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, застосування гнучких форм зайнятості; надання допомоги в працевлаштуванні.

Поряд з указаними активними заходами використовуються і пасивні заходидержавного регулювання: асигнування коштів на часткове відшкодування безробітним втрати доходів; асигнування на забезпечення дострокового виходу на пенсію та інші грошові допомоги. Пасивні заходи не впливають на регулювання попиту й пропозиції робочої сили.

Наукові заходи включають: наукове обгрунтування державної політики зайнятості населення; науковий аналіз проблем зайнятості населення на ринку праці; оцінку стану та перспектив розвитку і формування ринку праці України.

Крива Філіпса та її влив на державну політику зайнятості. В умовах наближення до економічного потенціалу виникає альтернатива між зростанням рівня зайнятості, з одного боку, та зростанням рівня інфляції – з іншого. Збільшення зайнятості та зниження безробіття супроводжується зростаням інфляції попиту, тому що в економіці постійно зменшується обсяг невикористаних ресурсів і розширяти виробництво доводиться за рахунок переходу ресурсів з однієї фірми в іншу, з однієї галузі в іншу шляхом підвищення ставок заробітної плати та цін на інвестиційні товари. Зниження рівня інфляції можна досягнути лише шляхом обмеження зайнятості та збільшення безробіття. Це означає, що в короткостроковому періоді між рівнями інфляції та безробіття існує обернена залежність, яка визначається кривою Філіпса. Крива, яку розробив англійський економіст А. У. Філіпс, відображала функціональну залежність між темпами зростання номінальної заробітної плати та рівнем безробіття. Проте класична крива Філіпса не отримала практичного застосування, оскільки темп зростання номінальної заробітної плати не входять в цільову функцію економічної політики, тому вказану залежність використати для оптимізації політичних рішень неможливо. Модифікація кривої Філіпса була зроблена американськими теоретиками П.Самюельсоном та Р.Солоу (1960). Вони довели, що темп зростання номінальної заробітної плати можна замінити на темп зростання цін (Р). Функціональна залежність між темпом зростання цін (тобто темпом інфляції) та темпом зростання безробіття є більш зручною, оскільки вивчення та аналіз темпу інфляції входить в цільову функцію економічної політики.

Суть кривої Філіпса – це зображення оберненої залежності між темпом зростання цін та темпом зростання безробіття. На рис.4 зображена крива Філіпса в короткостроковому періоді: чим менше безробіття(Ua<Ub) і вище зайнятість, тим вище темп інфляції(Pa>Pb). Вибір певної комбінації темпу інфляції та безробіття залежить від цільової функції економічної політики, яка задається кривою державної переваги GG. Точка дотику короткострокової кривої Філіпса та кривої державної переваги показує оптимальні значення темпу інфляції(Pe) та безробіття(Ue). Задача економічної політики держави – дотримання стану економіки в даній точці.

Рис. 4 Крива Філіпса в короткостроковому періоді

Криву Філіпса використовують для формування стратегії держави щодо збалансування в короткостроковій перспективі параметрів інфляції та безробіття:

де π – очікуваний рівень інфляції; π і-1 - рівень інфляції в минулому періоді; (U – Ū) − рівень циклічного безробіття (відхилення поточного рівня від середнього за ряд років); V – вплив на рівень інфляції факторів пропозиції; β – коефіцієнт, що показує ступінь зміни інфляції відповідно до рівня циклічного безробіття.

Сучасні критики теорії Кейнса, аналізуючи теоретично та практично криву Філіпса, прийшли до висновку, що вона є достовірною лише для короткострокового періоду. У довгостроковій перспективі залежність між рухом цін та зайнятістю має інший вид (див рис.5).

Рис. 5 Крива Філіпса в довгостроковому періоді

Довгострокова рівновага ринку праці представлена на рівні природного безробіття (Un) вертикальною лінією, яку перетинають короткострокові криві Філіпса при різних значеннях фактичних темпів інфляції. Припустимо, що для економіки є характерним темп інфляції Р1 та рівень безробіття U1. Безробіття перевищує природний рівень та є вимушеним. Коли економіка знаходиться в такому стані, втручання держави є цілком виправданим. Застосовуючи інструменти макроекономічної політики, уряд досягає зниження безробіття до позначки Un. Проте саме ці інструменти є такими, що вони роблять неминучим короткострокове підвищення темпу інфляції до Р2. В ситуації, що позначена точкою Е2, досягається природний рівень безробіття. Проте держава може продовжити макроекономічне регулювання ринку робочої сили, зменшуючи безробіття до величини U3, яка значно нижче природного рівня безробіття. Але при цьому темп інфляції зросте до Р3. При цьому буде спостерігатися зростання інфляційних очікувань робітників. Оскільки таке зростання заробітної плати має інфляційний характер і зумовлене економічною політикою держави, ринок праці виявиться незбалансованим, і розпочнеться природний рух в бік встановлення рівноваги. Враховуючи високі ставки заробітної плати, підприємці почнуть скорочувати штат робітників, внаслідок чого зросте безробіття, економіка перейде в положення Е4. Природний рівень безробіття знову буде досягнутий, але при більш значному темпі інфляції Р3. Тобто активні дії держави призвдуть лише до короткострокового скорочення безробіття та до швидкого зростання інфляції. Отже, намагаючись встановити повну зайнятість, держава може досягти лише короткострокового зниження рівня безробіття, після чого знову відбудеться його ріст в більших масштабах. Якщо держава буде продовжувати таку політику, в довгостроковому періоді буде спостерігатися негативне економічне явище стагфляції (крива SS) – одночасне збільшення рівня безробіття та інфляції

Таким чином, можна зробити висновок, що в яких би формах не виступала державна політика, направлена на підтримку штучного низького безробіття, вона обернеться стагфляцією. Якщо безробіття перевищує природний рівень, то необхідне втручання держави, діяльність якої розвивається в двох основних напрямках:

− регулювання рівня та тривалості безробіття, з метою пониження безробіття до природного рівня;

− соціальний захист безробітних з метою визначення форм, розмірів соціального захисту та методів його розподілу.

Динаміка зміни рівня безробіття [www.ukrstat.gov.ua ]

Показник
Кількість зайнятих у вці 15 – 70 років, тис. чол		19971,5	20091,2	20163,3	20295,7		20683,7
Кількість безробітних за методологією МОП, тис. чол..	2655,8		2140,7		1906,7	1600,8	1560,80
Рівень безробіття за методологією МОП, %	11,6	10,9	9,6	9,1	8,6	7,2	7,03
Рівень зареєстрованого безробіття, %	4,1	3,6	3,7	3,5	3,5	3,1	3,1

Кількість безробітного населення України за причинами незайнятості [www.ukrstat.gov.ua]

	Всього	у тому числі
особи, які не були зайняті до 1 року	у т.ч. за причинами незайнятості	особи, які не були зайняті з різних причин більше 1 року
вивільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва та військовослужбовці, звільнені за скороченням чисельності або штату без права на пенсію	звільнені за власним бажанням	випускники навчальних закладів	не зайняті з інших причин
	1174,5	889,1	216,3	365,4	65,5	241,9	285,4
	1155,2	918,9	189,8	353,6	56,4	319,1	236,3
	1008,1	818,4	150,9	243,0	44,6	379,9	189,7
	1034,2	794,1	108,8	194,9	38,6	451,8	240,1
	988,9	779,4	90,0	146,7	36,7	506,0	209,5
	981,8	803,4	67,8	135,7	34,8	565,1	178,4
	881,5	735,1	49,6	109,7	28,7	547,1	146,4
	759,5	652,4	46,8	85,4	21,0	499,2	107,1

Основні показники ринку праці України у 2006 р. [ www.ukrstat.gov.ua]

Показник	Одиниця виміру	Значення

Економічно активне населення у віці 15-70 років	в середньому за період, тис.осіб	22244,5
працездатного віку	20548,17
Рівень економічної активності населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років	62,17
працездатного віку	71,20
Зайняте населення у віці 15-70 років	в середньому за період, тис.осіб	20683,7
працездатного віку	18988,37
Рівень зайнятості населення у віці 15-70 років	у % до населення відповідної вікової групи	57,77
працездатного віку	65,77
Безробітне населення (за методологією МОП) у віці 15-70 років	в середньому за період, тис.осіб	1560,80
працездатного віку	1559,80
з нього зареєстроване у державній службі зайнятості	846,97
Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у віці 15-70 років	у % до економічно активного населення відповідної вікової групи	7,03
працездатного віку	7,60
Кількість незайнятих громадян, які скористалися послугами державної служби зайнятості	в цілому за період, тис. осіб	1762,10
з них
працевлаштовано	тис. осіб	533,33
рівень працевлаштування	у % до тих, які перебували на обліку	28,57
взяли участь у громадських роботах	тис. осіб	226,10
проходили професійне навчання	тис. осіб	118,50
перебували на обліку	на кінець звітного періоду, тис. осіб	802,23
Потреба в робочій силі	на кінець звітного періоду, тис. осіб	236,77
Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце, вакантну посаду	на кінець звітного періоду, осіб	3,33
Середній розмір допомоги по безробіттю	в останньому місяці звітного періоду, гривень	219,79
у % до законодавчо встановленого рівня мінімальної зарплати	41,37
Середньооблікова кількість штатних працівників	тис. осіб	11388,5
Коефіцієнт обороту робочої сили по прийому	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	13,23
Коефіцієнт обороту робочої сили по звільненню	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	13,27
Кількість працівників, які знаходились у відпустках з ініціативи адміністрації	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	1,0
Кількість працівників, які з ініціативи адміністрації переведені на скорочений графік роботи	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	4,50