Ізолятори для електричних установок

Для безаварійної роботи електричної апаратури слід забезпечити надійну ізоляцію струмопроводів між собою і відносно землі. Для виконання цих функцій та для закріплення струмоведучих частин використовують станційні, апаратні та лінійні ізолятори. Стійкість ізоляції визначається пробивною напругою та механічною міцністю.

Ізолятори, які використовують для кріплення проводів ПЛ і шин ВРП називаються лінійними. Вони можуть бути штирьові, або підвісні. Виготовляють із скла та фарфору.

Станційні та апаратні ізолятори використовуються для кріплення та ізоляції шин або відповідних струмоведучих частин електричних апаратів. Їх ділять на опорні та прохідні.

Для внутрішнього встановлення випускають ізолятори, розраховані на напругу до 110 кВ.

Опорні ізолятори (опорно-стержньові) ВРП типу ОФ на напругу 6…35 виготовляють із зовнішнім (рисунок 11.5, а) або внутрішнім (рисунок 11.5, б) закладенням арматури, із овальною, круглою або квадратною основою і використовують для кріплення шин та апаратів розподільчих пристроїв.

ОФ – 10 – 375- П УЗ.

О – опорний; Ф – фарфоровий; клас напруги 10 кВ; мінімальне руйнівне навантаження на згинання – 3750 Н; П – наявність арматури спеціального типу для кріплення запобіжників; УЗ - кліматичне виконання для роботи в приміщенні.

Опорні ізолятори ЗРП виготовляють опорно-штирьовими типу ШН із скла на напругу до 20 кВ, типу ОНШ із фарфору на напругу 10…35 кВ (рисунок 11.5, в), типу ОНС із фарфору на 10…110 кВ і типу ОС із фарфору на 20…35 кВ.

Рисунок 11.5 – Опорні ізолятори

Із ізоляторів ОНШ -35 і ОС - 35 на напругу 35 кВ збирають колонки для установок напругою 110 і 220 кВ (відповідно з трьох і п’яти ізоляторів).

У ізоляторів для ВРП для підвищення електричної міцності поверхня більш розгалужена, ніж у ізоляторів для ЗРП.

ШН – 10 – 490 – штирьовий, зовнішнього встановлення, мінімальне руйнівне навантаження 4900 Н.

Прохідні ізолятори для ЗРП та ВРП призначені для виводу струмопровідних частин із приміщення і для прокладки шин через стіни і перекриття, для виведення струмоведучих частин із корпусів електричних апаратів та обладнання (рисунок 11.6).

ИП – ізолятор прохідний на напругу 6…35 кВ і струм 250…1600 А – найбільш поширений прохідний ізолятор.

Якщо одна частина прохідного ізолятора працює на повітрі, а інша в маслі (трансформатори, бакові вимикачі), то його виготовляють несиметричним (частина, що призначена для роботи на повітрі має більш розвинену поверхню).

ИП – 10/400 – 750 – ізолятор прохідний 10 кВ, I _H= 400 А, мінімальне руйнівне навантаження – 7500 Н.

Рисунок 11.6 – Прохідні ізолятори

На напругу від 110 і вище кВ, і струми до 2000 А широко застосовують маслонаповнені вводи (наприклад, ГМБТ-110/1000, БМП-110/1000). У них порожнина між фарфором і струмопровідним стержнем заповнена трансформаторним маслом.

Контрольні запитання

1. Як класифікуються електричні контакти за призначенням?

2. Як класифікуються електричні контакти за принципом стикання?

3. Як класифікуються електричні контакти за виконанням?

4. Що таке перехідний опір і від чого він залежить?

5. Призначення робочих і дугогасильних контактів.

6. Умови виникнення електричної дуги.

7. Які умови гасіння електричної дуги?

8. Які пристрої використовують для гасіння електричної дуги?

9. Які типи дугогасних камер застосовують в масляних вимикачах?

10. Які переваги гасіння дуги у вакуумі?

11. Які типи шин використовують в розподільних пристроях?

12. Призначення і класифікація ізоляторів?

13. Область застосування опорних ізоляторів.

14. Область застосування прохідних ізоляторів.

Дата добавления: 2013-12-13