Загальна характеристика педагогічного експерименту як методу дослідження

Таким образом, возникнув в недрах философии и пройдя длительный и сложный путь развития, педагогика в настоящее время представляет разветвленную систему педагогических знаний.

Система педагогических наук

В настоящее время педагогика представляет собой сложную систему педагогических наук. В ее структуру входят:

общая педагогика, исследующая основные закономерности образования;

история педагогики, изучающая развитие педагогических идей и идей воспитания в различные исторические эпохи;

сравнительная педагогика, исследующая закономерности функционирования и развития образовательных и воспитательных систем в разных странах путем сопоставления и нахождения сходств и отличий;

возрастная педагогика, изучающая особенности воспитания человека на разных возрастных этапах;

специальная педагогика, разрабатывающая теоретические основы, принципы, методы, формы и средства воспитания и образования человека (детей и взрослых), имеющих отклонения в физическом развитии;

профессиональная педагогика, изучающая закономерности, принципы, технологии воспитания и образования человека, ориентированного на конкретную профессиональную сферу деятельности;

социальная педагогика, осуществляющая разработки в области внешкольного воспитания и образования детей и взрослых;

исправительно-трудовая педагогика, содержащая теоретические обоснования и разработки практики перевоспитания лиц, находящихся в заключении за совершенные преступления;

лечебная педагогика, разрабатывающая систему образовательно-воспитательной деятельности педагогов, контактирующих с больными школьниками.

Слово «експеримент» походить від латинського «ехрегіог» і піначає: І) спробу, дослід; 2) форму пізнання об'єктивної дійсності. І ксперимен т є одним із основних методів наукового дослідження.

Відомо, що ефективність педагогічного процесу 'залежить від ба-і.іп.ох чинників, серед яких: методи навчання і виховання; засоби, ш.и застосовуються; умови організації занять, їх форми; індивідуальні ін/облнвості тих, хто займається і тих, хто навчає, та багато іншого, інажаючи на це, в експерименті треба чітко окреслити чинники, які ініучно вводяться в навчально-виховний процес відповідно до про­щами дослідження, й усунути можливість впливу інших чинників.

Отже, для одержання в експерименті об'єктивних результатів не-і обхідно пильно контролювати чинники, що впливають на ефективіі иість павчально-виховного процесу, пам'ятаючи, що їх можна поді«| литті па дві групи: експериментальні і супутні.

До експериментальних чинників належать ті, які штучно вво-і дяться дослідником у павчадьно-виховішй процес для перевірки ЇХ.Щ пьої ефективності.

Супутні (побічні) чинники - це ті, які можуть суттєво впливати па якість навчальпо-виховпого процесу і які необхідно, по можливо-:]! сті, нейтралізувати. Проте не всі вони підпорядковуються волі й ба-іі жанням дослідника. Гі, які можливо пеі'п'ралізувати, одержали назву| урівніовальпих побічних чинників.

Знаючи, що будь-яке педагогічне дослідження є, {рештою, тюрів--І ияльпим (норівшовати можна, наприклад, експериментальні групи, в|| заняіч'я яких вводяться експериментальні чинники і результатами;: контрольних і рун, що займаються традиційно), і пам'ятаючи про.З різновиди чинників, що впливають на результати експерименту, до- щ слідппк уже під час підіотовки до експерименту і при його організації ції зобов'язаний налагодити належний і об'єкптвний контроль дослі-М| дппх груп, щоб уможливити їх ідентичність на початку експерименту:] і всебічно оцінити правильність підбору обстежуваних Як цього: досягають, буде описано в окремому параграфі цього розділу.

Супутні чинники, які виникають непередбачувано, одержали на­зву ешнпанних. Вони майже не піддаються управлінню, оскільки є щ наслідками умов життя учасників експерименту, їхнього оперативно­го функціонального стану, мотивації, настрою тощо.

Таким чином, цілеспрямоване) втручаючись в навчально-' виховний процес та створюючи відповідно до завдань дослідження умови й нейтралізуючи побічні впливи па його кінцеві результати, у педагогічному експерименті одержують наукові факти.

Всі педагогічні чинники, особливо експериментальні, повинні-' мати чітко визначені якісні та кількісні характеристики. Якісні хара­ктеристики виражаються описом і словесною оцінкою кожного педа­гогічного чинника, а кількісні —- у вигляді бальних або метричних оцінок, одержаних внаслідок вимірів, що дозволяють статистично обробляти результати дослідження і на цій основі виявляти залеж-

ність між різними чинниками. В процесі дослідження треба прагнути по комплексної (кількісної і якісної) оцінки експериментальних чин­ників.

Предметом педагогічних досліджень у фізичному вихованні мо-)і.\ ті» бути певні педагогічні положення або теоретичні передбачення, 4 і\ метою —■ одержання наукових фактів і на їхній основі — вияв-ікчіня об'єктивних законів фізичного виховання, спортивного трену-іьіііпя. фізичної реабілітації.

>а допомогою педагогічного експерименту можна: 1) виявляти ті'¹ підтверджувати факти щодо наявності чи відсутності залежності мьк обраним педагогічним впливом і очікуваним результатом;,') визначати кількісну міру залежності між ними; 3) виявляти харак-и'р і механізми цих залежностей, їхню динаміку.

Готуючи педагогічний експеримент, пам'ятаймо, що в галузі ди­ми шки і виховання він має певні специфічні ознаки та спільні риси. і Іодальший матеріал стосується переважно педагогічного експе-риі.іенту, спрямованого па вирішення проблем виховання, навчання І'¹.опих дій і вдосконалення фізичних якостей.

При організації цих досліджень доречно брати до уваги лише ті по юження, які є відносно самостійними в практиці навчання і вихо-н.іипя. Наприклад, предметом дослідження не може бути метод де­монстрації поза зв'язком з методом слова, оскільки окремо і незале­жно від останнього він не використовується. Предметом досліджень можуть бути чинники (положення), які різко відрізняються і можуть функціонувати ізольовано. Якщо, наприклад, ви вивчаєте ефектив­ність переважного розвитку сили учнів при комплексному впливі на фі шчні якості, то зміст занять в експериментальних групах повинен відрізнятися (порівняно з контрольними) вираженим наповненням ні іокпми вправами. Але це ще не гарантує одержання достовірних результатів. Адже в практиці роботи здебільшого традиційними ме-іодами не досягають успіху, оскільки не реалізують їх потенціалу. Гому для досягнення об'єктивності результатів дослідження і дове-тсшія ефективності запропонованого експериментального чинника (методу, засобу, форми тощо) треба забезпечити високу педагогічну ефективність занять в контрольних групах і дотримуватися обов'язкової вимоги: обидва чинники (традиційний і експеримента-

льний) повинні бути скеровані на розв'язання одного педагогічного завдання (в нашому випадку поліпшення фізичної підготовки учнів). Тільки тоді можна говорити про переваги нового методу, засобу чи іншого експериментального чинника.

Чимало досліджень присвячується термінам навчання і вважаєть­ся, що їх скорочення свідчить про високу ефективність навчального процесу. Якщо припустити, що швидке засвоєння рухових дій є са­моціллю, то такий критерій оцінки можна прийняти. Проте такі до­слідники забувають, що цей критерій не є абсолютним показником ефективності методики, а лише частинкою процесу навчання і сис­теми вирішення педагогічних завдань, яка повинна сприяти досяг­ненню певного узагальнюючого результату. Адже, якщо затрачений час па засвоєння конкретної вправи був менший, ніж загально визна­чений, то треба ще довести: І) чи це не вилинуло на зниження міцно­сті навички; 2) чи не вплинуло цс негативно на процес вивчення на­ступних рухових дій; 3) чи сприяло цс підвищенню результату або рівня підготовки до професійної діяльності тих, хто займається. В іншому разі про ефективність такого чинника говорити не можна.

Часто в дослідженні вивчаючі, ефективність різної кількості обов'язкових занять фізичними вправами (кількості уроків, трену­вань на тиждень 'тощо) і доводять, наприклад, що при трьох (чоти­рьох, п'яти) уроках фізичної культури рівень фізичної підготовлено­сті учнів вищий, ніж при двох. Але чи треба це доводити? Адже це очевидно. Розуміючи це, дослідники вводять ще один критерій ефек­тивності — загальну успішність учнів. Але і він ще не робить одер­жані результати достатньо переконливими. Доведеною ефективність результатів дослідження можна вважати, якщо одночасно вивчати зв'язки даного (збільшення кількості уроків) педагогічного чинника з усією системою організації навчально-вихованого процесу в школі, а саме: показати шляхи кадрового і матеріально-технічного забезпе­чення; довести, що це не зашкодить загальноосвітній підготовці школярів, їх навчанню у ВНЗ та службі у війську.

Важливо також при організації дослідження пам'ятати, що будь-який експеримент у фізичному вихованні повинен забезпечити не тільки реалізацію наукових, а й практичних цілей, оскільки відбу­вається в реальному навчально-виховному процесі, і в ньому беруть

VI,їсть конкретні учні, а за результатами навчання, виховання і, що ік-ооливо важливо, здоров'я відповідає і школа, і науковий праців­ник'. Зважаючи на це, зміст будь-якого педагогічного експерименту иг повинен суперечити основним принципам навчання і виховання, шкодити здоров'ю дітей.

Важливе значення має впровадження результатів експерименту в практику. По-перше, воно дозволяє впроваджувати в практику фізи­чного виховання, спорту і фізичної реабілітації нові ефективні мето­дики. По-друге, перевірка результативності запропонованої методи-і п (програми, технології тощо) дозволяє адаптувати і скоректувати її и> умов широкої реалізації, оскільки умови експерименту, підготовка і націленість та зацікавленість експериментатора обов'язково пози-ініню позначаться на результатах роботи, додадуть йому значущості, чиї о важко досягнути пересічним вчителям чи тренерам. Ці обстави­ни роблять апробацію результатів дослідження в практиці ще одним крміерієм, який може підтвердити або спростувати ефективність иіфопонованого чинника.

У кожному педагогічному дослідженні досягають окремих і зага-іі.них педагогічних результатів. Наприклад, новий засіб, запрова-іження у навчально-виховний процес, може сприяти підвищенню ріння розвитку певної якості (наприклад, сили) або кількох (сили і шіпідкості) фізичних якостей (окремий результат). Досягнення цього річультату сприятиме кращому засвоєнню техніки бігу чи штовхання •пра (загальний педагогічний результат). При розробці плану дослі-і/кення, наукового апарату загальний педагогічний результат буде представлено в меті дослідження, а окремі — будуть визначати його снідання.

Дата добавления: 2013-12-13