Lt;>!

Визначаючи кількість учасників експериментальних і контро-'її.них і рун, бажано, з одного боку, мати їх якомога більше, оскільки ці¹ іошоляс з достатньою надійністю уникнути впливу на результат • ні нернмепту випадкових чинників. З іншого --- ці групи не повинні іі\іп надзвичайно чисельними, оскільки це суттєво ускладнить управління експериментом.

Разом з тим експериментальна вибірка повинна бути достатньо представницькою. Якщо, наприклад, дослідник перевіряє систему заходів, яку потім належить поширити на всі типи середніх шкіл, то в

експерименті мають взяти участь учні міських, сільських шкіл та шкіл різних типів. Якщо експериментатор усвідомлює неможливість реалізації такого широкого експерименту, то йому варто конкретизу­вати завдання дослідження і звузити йото до вивчення реально мож-іивоіо обсягу: залишити лише міські, або сільські школи, тільки молодші, середні або старші класи дівчат або хлопців. Отже, завдан­ий експерименту і кількість його учасників тісно взаємопозв'язані і впливають одні на одних. При цьому вирішальними є завдання до-ічііджеїшя, саме вони визначають характер вибірки.

Якщо дослідник хоче виявити типове ставлення учнів до фізич­ною виховання чи спорту, то йому необхідно зібрати інформацію про дітей усіх вікових груп і всіх типів міських та сільських шкіл. (неціалізованими дослідженнями за таблицею випадкових чисел иуло виявлено, що для цього не треба три тисячі школярів, а досить иинзі.ко трьохсот. Водночас у «масових» дослідженнях, що прово-.ипься для визначення стандартів фізичного розвитку і фізичної під-нігонки обстежують не менше ста представників кожної віково-гіагевої групи.

У дослідженнях з дидактики мінімальна кількість учасників в контрольних і експериментальних групах повинна бути не менше 60 осіб. Тільки при такій кількості учасників починає рельєфно прояв-ііншсь закон великих чисел, і, отже досягається статистична надій­ність дослідження.

В експериментах з проблеми виховання залучають 30—40 осіб, оо'(дпапих в колектив. Це може бути шкільний клас, група ДЮСШ, сіудентська академічна група.

Кількість учасників експерименту обернено пропорційна числу іпчлежень кожного з них, оскільки однакову кількість фактичного мліеріалу для статистичного опрацювання можна одержати на неве-іііікіп кількості обстежених в чисельних обстеженнях, або на великій кількості осіб в не чисельних обстеженнях.

Кількість учасників експерименту залежить і від їх характерис-нік. Гак, наприклад, дослідження, що проводяться зі спортсменами ииеокої кваліфікації, обмежується їх кількістю, доступною для ви-ичешія. Невеликою може бути кількість учасників експерименту і іоці, коли склад обстежуваних є однорідним за всіма характеристи-

ками, оскільки однорідність складу дає рівномірні результати, що сприятливо впливає на їхнє статистичне їх працювання.

Суттєво позначається на кількості учасників експерименту і кіль­кості обстежень варіативність ознак об'єкта дослідження. Якщо об'єктом дослідження є маловаріативне явище, таке, наприклад, як витривалість або сила, то кількість обстежень й обстежених буде меншою, ніж у випадку, коли будуть вивчатися такі якості, як сприт­ність і швидкість реакції, оскільки вони значно варіативніші.

Таким чином, не мас єдиного шаблонного рішення щодо кількос­ті учасників експерименту та кількості обстежень. Важливо знати і пам'ятати, що, проводячи дослідження, завжди погрібно довести репрезентативність вибірки з точки зору представництва обстежува­них та об'єктивності результатів, які можуть бути одержані під час експерименту.

Водночас доречно застерегти молодих дослідників не тільки від зменшення кількості учасників експерименту, а й від їх перебіль­шення, оскільки в цьому випадку перевантаження експериментатора не дозволить йому глибоко проаналізувати хід експерименту й дати обгрунтовані рекомендації.

Відповідно до можливостей експериментатора розроблено декі­лька способів визначення кількості учасників експерименту та дослі­джень, які будуть розглянуті у розділі 8.

Дата добавления: 2013-12-13