Наукові організації як джерело формування та реалізації інновацій

Тема №4. Сучасні організаційні форми реалізації інновацій.

Питання для самоконтролю.

1. Які існують інструменти державної підтримки інноваційної діяльності?

2. Дайте визначення державної інноваційної політики.

3. З чим пов’язана державно інноваційна політика «технологічного поштовху»?

4. Що може бути об’єктом винаходи?

5. Які існують в Україні правові аспекти охорони інтелектуальної власності?

6. Назвіть 4 варіанти державної інноваційної політики та наведіть приклади країн, що їх використовували.

7. Коротко визначить сфери застосування державного впливу на інноваційний процес.

8. Які законодавчі акти регулюють інноваційну діяльність?

1. Наукові організації як джерело формування та реалізації інновацій.

2. Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності.

3. Організаційні форми інтеграції науки та виробництва.

Починаючи з 70-80х років, у технично розвинених країнах стали активно поширюватись різні форми спільного проведення науково-дослідних робіт, які перш за все спрямовані на забезпечення великих технологічних проривів. Вирішення таких завдань потребує виконання складних програм НДДКР, значних фінансових, матеріально-технічних і людських ресурсів. Виникла межфірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах. Це тривалі об’єднання фірм різних розміров між собою і з університетами на основі угоди про спільне фінансування НДДКР. Така кооперація націлена на вирішення довгострокових завдань, пов’язаних із глобальним поширенням нової технології.

На принципах інтеграції, межфірмової кооперації розвивається науково-технічне співробітництво з науковими установами, центрами, університетами, інституттами, унаслідок чого виникають нові організаційні форми такої взаємодії.

Організаційні структури інноваційної діяльності — це підприємства (організації), що займаються інноваційною діяльністю, науковими дослідженнями, розробленням та реалізацією інновацій.

Усі організаційні структури інноваційної діяльності можна поділити на 3 групи:

1група — наукові організації, що створюють і реалізують інновації;

2група — ринкові суб'єкти інноваційної діяльності, що доопрацьовують, виробляють та реалізують інновації;

3 група — організаційні структури інтеграції науки та виробництва, що скорочують період від виникнення ідеї до її практичного використання.

Наукова організація — організація (утворення, підприємство, фірма), для якої наукові дослідження і розробки є основним видом діяльності. Вони можуть бути основною діяльністю також для підрозділів цієї організації. Наявність таких підрозділів не залежить від належності організації до тієї або іншої галузі економіки, від організаційно-правової форми власності. Відповідно до рекомендацій Керівництва Фраскаті діє така класифікація наукових організацій за секторами науки і типами організацій, об'єднаних за організаційними ознаками, характером і спеціалізацією виконуваних робіт.

Державний сектор об'єднує організації міністерств і відомств, що забезпечують управління державою і задоволення потреб суспільства в цілому; безприбуткові (некомерційні) організації, цілком або в основному, які фінансуються і контролюються урядом, за винятком організацій, що належать до вищого рівня.

Підприємницький сектор охоплює всі організації і підприємства, основна діяльність яких пов'язана з виробництвом продукції або послуг з метою продажу, у тому числі й ті, що перебувають у власності держави.

Вища освіта — це університети й інші вищі навчальні заклади, незалежно від джерел фінансування або правового статусу; науково-дослідні інститути, експериментальні станції, клініки; організації, що безпосередньо обслуговують вищі організації.

Приватний безприбутковий сектор складається з приватних організацій, що не ставлять своєю метою одержання прибутку (фахові товариства, спілки, асоціації, суспільні, добродійні організації, фонди); приватних індивідуальних організацій.

Неабияку роль в активізації наукового етапу інноваційного циклу відіграють дослідницькі асоціації, які мають у своєму складі підрозділи з фундаментальних досліджень проблемно-пошукового характеру. У великих фірмах ці функції виконують спеціально організовані для цієї мети дочірні фірми. При вирішенні питання, які дослідження робити, використовують опитування експертів, а також дані маркетингових досліджень і різну інформацію. Осноними джерелами інформації є: народногосподарські плани, прогнози і баланси; патентна література і реферативні журнали; статистичні огляди і наукові звіти.

Дата добавления: 2013-12-13