ЕТАП 3. Аналіз витрат

ЕТАП2. Аналіз попиту на товар

ЕТА П 1. Визначення цілей ціноутворення

ЕТАПИ ПРОЦЕСУ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Процес ціноутворення складається із семи етапів: визначення цілей ціноутворення, аналіз попиту на товар, аналіз витрат, аналіз цін конкурентів, вибір методу ціноутворення, вибір цінової стратегії, встановлення остаточних цін (адаптація цін).

При ціноутворенні фірма може орієнтуватися на три групи цілей: цілі, орієнтовані на прибуток (максимізація прибутку, отримання цільового прибутку, досягнення заданої віддачі на інвестований капітал); цілі, орієнтовані на збут (максимізація виручки, збільшення частки ринку); цілі, пов'язані із конкуренцією (стабілізація цін, позиціювання товару стосовно конкурентів).

. Ось чому одним з перших етапів процесу ціноутворення є оцінка попиту на товар, яка передбачає визначення:

v обсягу та динаміки продажу та залежністю між попитом та ціною;

v еластичності попиту;

v економічних можливостей покупця (максимально прийнятної ціни);

v відчутної цінності даного товару для споживачів.

Визначення обсягу продажу та залежністю між попитом та ціною, ціною та обсягом продажу дає відповідь на запитання: скільки товарів зможе продати фірма за різними цінами?

Попит визначає верхній рівень ціни, а її мінімальну величину — витрати.

Залежно від функціональних видів діяльності, з якими пов'язані витрати, розрізняють:

Виробничі витрати — витрати, пов'язані з виробничою діяльністю фірми:

/ прямі витрати на матеріал, які є частиною виробів або компонентів;

/ прямі витрати на робочу силу — заробітна плата робочих за оброблення матеріалів або його компонентів;

/ прямі накладні витрати — витрати, величина яких перебуває в прямій за­лежності від кількості виготовленої продукції або від часу, витраченого на її виготовлення (вартість електроенергії, необхідної для роботи машин).

Невиробничі (загальнофірмові) витрати розподіляються на:

/ торгові (витрати на виготовлення реклами, виплату комісійних);

/ загальні та адміністративні витрати (для здійснення загальних та адмініст­ративних функцій — оклади керівників, судові витрати тощо).

Залежно від можливості простежити витрати до конкретного товару розрізняють: Прямі витрати — це витрати, які перебувають у прямій залежності від обсягу випуску виробів або від часу, витраченого на їх виготовлення (прямі витрати на матеріал, робочу силу, прямі накладні витрати).

Непрямі витрати не перебувають у прямій залежності від обсягу виробництва або витрат робочого часу:

/ непрямі витрати на матеріали — витрати на побічні матеріали, які викорис­товуються у виробничому процесі (запасні частини, канцелярські товари);

/ непрямі трудові витрати — заробітна плата підсобним робочим, комірникам;

/ непрямі накладні витрати — накладні витрати, які не перебувають у прямій залежності від обсягу виробництва або прямих витрат робочого часу (орен­да, транспортні витрати, витрати на науково-дослідні розробки).

Залежно від динаміки, яка відповідає функціональним змінам, усі витрати поділяються:

Постійні (фіксовані) витрати — витрати, які не залежать від обсягу випуску продукції, послуг (орендна плата, страхування).

Змінні витрати — витрати, які прямо пропорційні обсягам виробництва та збуту:

/ витрати на сировину та основні матеріали;

/ витрати на електроенергію для виробничих потреб;

/ витрати на рекламу;

/ процент за кредит;

/ амортизація машин та устаткування;

/ інші накладні витрати.

Валові (повні, загальні) витрати — сума змінних і постійних витрат за певного обсягу виробництва.

Змішані витрати (напівзмінні або напівпостійні) — витрати, величина яких змінюється при зміні обсягу виробництва, але, на відміну від змінних витрат, не пропорційно (оренда транспорту для перевезення вантажів складається з постійної частини орендної плати та змінного тарифу, пропорційного відстані).

Дата добавления: 2013-12-13