ТЕМА 6. Дослідження конкурентів та конкурентоспроможності фірми

Фінансовий внесок у покриття витрат (ФВП) або маржинальний прибуток = виручка від реалізації – змінні витрати.

Змінні витрати можна з невеликою похибкою прийняти на рівні виробничої собівартості продукції, яка у харчовій промисловості становить від 93-88 % від повних витрат на виробництво та реалізацію продукції.

На основі співвідношення динаміки обсягу реалізації у вартісному виразі і внеску в покриття витрат товар відноситься до однієї з 4-груп.

Група А — найбільш цінна для підприємства група. Товари, що входять до цієї групи можуть служити еталонами при виборі нового товару для включення в асортимент. Необхідно прагнути до збільшення числа товарних позицій в цій групі, оскільки збільшення продажів саме цих товарів надає найбільший вплив на прибуток підприємства.

Для товарів групи В₁ – слід виявляти шляхи підвищення прибутковості цієї продукції (слід розглянути можливості підвищення цін, пошук вигідніших постачальників для зниження собівартості і т.д.), оскільки за рахунок високих темпів приросту об'ємів продажів, навіть незначне зростання прибутковості приведе до відчутного зростання прибутку підприємства в цілому.

Для товарів групи В₂ необхідно шукати можливості для збільшення продажів продукції даної товарної групи (проведення промо-акцій, реклама і т.д.). Завдяки високій рентабельності продукції даної групи, темпи зростання прибутку підприємства будуть вищі за темпи зростання продажів цих товарів.

Товари групи С найменш цінні для підприємства товари; необхідно розглянути можливості заміни ряду товарів з цієї групи, а також оцінити ефективність виключення найменш прибуткових товарів на основі маржинального аналізу.

Отримувана в результаті аналізу за методом Дібба-Сімкіна класифікація товарів дозволяє визначити основні напрями розвитку окремих товарних груп, виявити пріоритетні позиції асортименту, оцінити ефективність структури асортименту тощо.

Метод Дібба-Сімкіна дає можливість здійснити більш ґрунтовний аналіз асортиментних груп з урахуванням їхнього внеску у формування прибутку, а отже, обрати більш ефективну стратегію подальшого розвитку відповідних СГП.

АВС-аналіз – метод аналізу, завдяки якому сукупність об’єктів (виробів, клієнтів, постачальників, ринків збуту) розподіляється за певними критеріями і визначається частка певних груп у сукупності.

Ідею методу АВС аналізу побудовано на основі принципу Парето: «за більшість можливих результатів відповідає відносно невелике число причин», в даний момент більш відомого як «правило - 20 на 80». Даний метод аналізу отримав значний розвиток, завдяки своїй універсальності і ефективності.

За допомогою цього аналізу продукція розбивається на групи за ступенем впливу на загальний результат. Причому в якості критерію групування можуть бути обрані різні параметри: величина виручки, що отримується від конкретної групи продуктів, величина прибутку від реалізації продукції, обсяг продажу або будь-які інші параметри. Часто виручка буває більш показовою в якості критерію групування. До визначення об'єктів і параметрів АВС-аналізу можна і треба підійти творчо.

За методом АВС-аналізу на основі обраного критерію продукція підприємства поділяється на три групи, для кожної з яких розробляються та визначаються оптимальні управлінські рішення:

1. Група А – асортиментні позиції, для яких сума часток з накопичувальним підсумком складає перші 50% від загальної суми обраного параметру. Це дуже цінна для підприємства група товарів, яка забезпечує йому найбільшу частку прибутку. Наявність в асортименті товарних позицій групи «А» необхідно жорстко контролювати.

2. Група В – товари, сума часток з накопичувальним підсумком яких становить від 50 до 80% від загальної суми обраного параметру. Ця група товарів є значимою для підприємства. По відношенню до товарних позицій групи «B» контроль їхньої наявності може бути поточним.

3. Група С – товари, сума часток з накопичувальним підсумком яких становить від 80% до 100% від загальної суми обраного параметру. Контроль наявності по відношенню до товарів групи «С» може бути періодичним. Це найменш цінна для підприємства група товарів. Зазвичай для товарів групи «С» розглядається питання щодо можливості вилучення їх з виробничої програми підприємства. Однак слід пам'ятати, що непродумане скорочення товарів групи «С» (20% доходу компанії) призвести до того, що через деякий час товари, що залишилися прийдеться розподіляти по тому ж закону, і загальний результат діяльності підприємства може знизитися на 50%.

Таким чином, в ході АВС-аналізу формується АВС-рейтинг товарів. Особливістю наступного методу портфельного аналізу: рейтингового аналізу асортименту продукції – полягає в тому, що техніка його виконання може бути використана при проведенні АВС- аналізу.

Рейтинговий аналіз асортименту продукції.

В основі процедури виконання рейтингового аналізу лежить порівняння величин рейтингів (рангів) рентабельності та питомої ваги випуску.

Рейтинговий аналіз асортименту продукції передбачає розподіл асортиментних позицій (чи ліній) підприємства на 4 групи шляхом порівняння величин рейтингів (рангів). В результаті цього аналізу буде отримано чотири групи товарів:

1. «Основна» – це продукція, що має найвищу рентабельність і приносить підприємству не менше 50% прибутку. Збільшення (навіть не значне) як частки цієї продукції у загальному випуску, так і рентабельності суттєво впливає на зростання прибутку підприємства.

2. «Супутня» – це продукція, яка для асортиментних позицій середнього рівня рентабельності має найвищу питому вагу випуску. Отже, покликана приносити підприємству не менше 25% прибутку. Навіть не значне підвищення рентабельності для продукції цієї групи забезпечуватиме підприємству відчутне збільшення прибутку. Для продукції групи «Супутня» варто шукати можливості зниження собівартості та/або підвищення ціни.

3. «Проміжна» – це продукція, яка для асортиментних позицій середнього рівня рентабельності має найнижчу питому вагу випуску. Вона здатна приносити підприємству в середньому менше, ніж 20% прибутку. Продукція групи «Проміжна» потребує активних дій підприємства щодо пошуку можливостей зростання обсягів її реалізації шляхом зниження ціни (за умови еластичності попиту), стимулювання збуту, проведення рекламних заходів, промоакцій тощо.

4. «Проблемна» – це продукція найнижча за рівнем рентабельності, яка приносить підприємству прибуток в межах 1%. Варто виважено оцінити доцільність продовження випуску продукції цієї групи. В разі неможливості зняття з виробництва (соціально значуща продукція, випускається конкурентом тощо) необхідно слідкувати, щоб рівень її рентабельності не знижувався, і вона не стала збитковою.

1. Комплексний аналіз конкурентів.

2. Оцінення конкурентоспроможності фірми за показниками маркетингової та основної діяльності.

2.1.Оцінення конкурентоспроможності фірми за показниками основної діяльності.

2.2.Оцінення конкурентоспроможності фірми за показниками основної діяльності.

Дата добавления: 2013-12-13