Направления биоэтики

Цели и задачи

- Защита прав человека

- Трансплантация органов и тканей

- Использование стволовых эмбрионных клеток и с целью лечения

- Генная терапия, генная инженерия, генодіагностіка

- Эвтаназия

- Репродуктивные технологии и аборты

- Клонирование (терапевтическое и репродуктивное)

- Клинические испытания новых лекарственных средств и изделий медицинского назначения на людях и в экспериментах на животных

- Предоставление помощи умирающим пациентам (хоспіси, предоставление паллиативной помощи)

- Использование трансгенных организмов с пищевой целью

- Применение нанотехнологий

- Биозащита и биобезопасность

В узком смысле понятие биоэтика обозначает весь круг этических проблем во взаимодействии врача и пациента. Неоднозначные ситуации, постоянно возникающие в практической медицине как порождение прогресса биологической науки и медицинского знания, требуют постоянного обсуждения как в медицинском сообществе, так и в кругу широкой общественности.

В широком смысле термин биоэтика относится к исследованию социальных, экологических, медицинских и социально-правовых проблем, касающихся не только человека, но и любых живых организмов, включённых в экосистемы, окружающие человека. В этом смысле биоэтика имеет философскую направленность, оценивает результаты развития новых технологий и идей в медицине и биологии в целом.

Ключевые вопросы

Эвтаназия. Вопрос о приемлемости добровольного ухода из жизни становится всё более актуальным — по мере того, как растут технические возможности сохранения «жизни тела» — при вполне возможной «смерти мозга».

Трансплантация

Гомотрансплантация и аллотрансплантация

Прижизненное изъятие органов. В Украине прижизненное изъятие органов (в основном почки) допускается только от ближайших родственников, с обоюдного согласия участников.

Использование органов от умерших людей

Чем раньше будет пересажен орган погибшего от каких-либо причин донора, тем выше шансы на успех операции. Однако процедура фиксации смерти и её критерии до сих пор остаётся предметом дискуссий.

В Украине принята практика, при которой, если человек или его родственники не высказывались прямо против возможности использования органов после смерти, считается потенциальным донором.

Наиболее сложным вопросом остаётся доверие к службам, обеспечивающим изъятие органов (контроль за отсутствием злоупотреблений — потенциально опасными считаются прецеденты доведения больных доноров до смерти, неоказание должной помощи потенциальному донору, и даже изъятие органов у здоровых людей, под предлогом тех или иных искусственно навязанных врачом операций).

Ксенотрансплантация

Пересадка органов от животных может подвергаться негативной оценке со стороны отдельных религиозных конфессий или их представителей. В частности, по тем или иным соображениям, для мусульман или иудеев неприемлемыми могут быть ткани и органы свиньи, а для индуистов — коровы. Так же ксенотрансплантация подвергается критике со стороны защитников прав животных и людей, считающие подобную практику неэтичной по отношению к животным.

Аборт

Вопрос о возможности проведения медицинского аборта, о допустимости, решается законодательно, в разных странах по-разному, в зависимости от светского или религиозного характера государства. Православие, католицизм, буддизм, индуизм и ислам отрицают возможность аборта, даже по медицинским показаниям.

В большинстве светских государств считается, что телесная автономия женщины дает ей право распоряжаться своим организмом, а появление новой личности, обладающей правами, происходит в момент появления на свет. Поэтому во всех этих странах аборт разрешён.

Клонирование

Клонирование человека

Стволовые клетки

В отдельных случаях для получения стволовых клеток используют эмбриональные ткани (чаще всего используют либо СК самого пациента, либо недифференцированные клетки бластоцисты). В некоторых странах запрещено использование абортивного материала для этой цели, в других странах явно разрешено только использование тканей, выращенных in vitro.

Проведение клинических испытаний

Проведение клинических испытаний новых лекарственных средств и вакцин необходимо для совершенствования методов терапии, поиска наиболее эффективных препаратов.

Раньше проведение таких испытаний не было столь масштабным, как теперь, а у врачей — было меньше сомнений в отношении возможности проявления тех или иных побочных эффектов или осложнений.

Современная фармакология приобрела значительный опыт в направлении проведения доказательных и этичных клинических испытаний. На формирование этого опыта оказали влияние и судебные иски пациентов, волонтёров, других категорий испытуемых, которые были зафиксированы за последние 50 лет.

В настоящее время основным требованием для участия в испытаниях является получение т. н. «информированного согласия» пациента или волонтёра.

Суррогатное материнство

Технология суррогатного материнства запрещена в некоторых странах (Германия), но разрешена в России и на Украине. В каждой стране имеются особенности законодательства, по-разному нормирующие эту практику.

Евгеника

Значительная часть проблем связана с потенциальной возможностью принятия тех или иных решений на основании данных о геноме человека, или же отдельных результатов биометрических тестов. Эти данные составляют врачебную тайну, и существует целый ряд опасений относительно их «нецелевого использования», в частности — для учёта этих данных при страховании, при приёме на работу.

Возможность пренатальной диагностики определённых характеристик эмбриона (пол, маркеры наследственных заболеваний, маркеры наличия изоферментных систем и др.) сегодня реально обеспечивают путь к изменению пула естественных генов человека.

2.

2.1. Термін “біоетика” був введений німецьким богословом Фрецем Яхром у статті “Біоетика: огляд етичного ставлення людини до тварин та рослин” ще в 1927 р.

Основателем же биоэтики является американский биолог-биохимик и ученый-гуманист Ван Ранселер Поттер (1911-2001), который в начале 70-х годов ХХ века вводит в научный обиход термин "биоэтика" и определяет ее основные направления. Многие годы он работал в Висконсинском университете (г. Мадисон, США) сначала профессором онкологии, а затем - заместителем директора лаборатории МакАрдла. В 50-е годы он одним из первых показал положительный терапевтический эффект комбинации ингибиторов клеточного роста и химиотерапии при лечении рака.

В.Р. Поттер становится достойным учеником и продолжателем идей американской экологической школы О. Леопольда (1887-1948) - известного американского природоохранника, писателя и общественного деятеля. В свое время Леопольд создал особую этику - этику земли и распространил ее действие не только на отдельные особи, но и на все виды и экологические сообщества. Он полагал, что этика земли призвана утвердить право на существование в естественных условиях всего того, что составляет экосистему, а также изменить роль человека в биосфере, превратив его из завоевателя природы в полноправного представителя биологического сообщества. Вопреки традиционной точке зрения, новая этика провозглашает право каждого вида на существование, вне зависимости от его экономической ценности или полезности:

"Этика земли попросту расширяет пределы сообщества, включая в него почвы, воды, растения, животных, которые все вместе и объединяются словом "земля".

Новые возможности медицины, связанные не столько с лечением, сколько с управлением человеческой жизнью (например, генетическая коррекция особенностей человека, допущение донорства без согласия, уничтожение жизни на эмбриональных стадиях, отказ и прекращение медицинской помощи безнадежному больному), вступают в противоречие с установившимися моральными ценностями и принципами. В силу этого противоречия и формируется биоэтика как система знания о границах допустимого манипулирования жизнью и смертью человека. Стремительный рост деклараций и документов этического характера, принимаемых национальными и международными профессиональными медицинскими ассоциациями, сопровождается формированием медицинского законодательства. При этом «ценности» и «законы» даже в пространстве одного государства не всегда совпадают, обнаруживая ценностное многообразие и различие между такими формами регулирования человеческих отношений, как мораль и право.

2.2. История становления

История возникновения биоэтики знаменуется несколькими "громкими" событиями, связанными с внедрением новых медицинских технологий, негативные последствия которого вылились в конце 60-х годов ХХ века в акции протеста общественности Западной Европы и Америки против медицины и науки. Был поставленный вопрос о надежности защиты человечества от "просчетов" медико-биологической науки, от применения достижений науки во вред людям.

Этому предшествовали нарушения нескольких этичных и моральных принципов. В послевоенный период, Нюрнбергський процесс который состоялся в 1945-1946 годах выявил ужас нацистских концлагерей, где происходили самые жестокие преступления, которые осуществлялись на военнопленных и гражданских лицах по приказу нацистского режима при соучастии врачей.

В Германии в 1958-1961 гг. состоялась "фармацевтическая трагедия",: у матерей, которые принимали во время беременности препарат талидомид как снотворный, родилось около 20 тыс. детей с увечьями.

В Японии в начале 60-х годов состоялось массовое отравление людей, которые принимали при хронических заболеваниях органов желудочно-кишечного тракта лекарственные препараты, которые содержат 8-гидрооксихинолин (мексаформ, мексаза, ентеровіоформ, ентеросептол).

В 1963 году, в Бруклине, во время экспериментов в Jiwish Chronic Desease Hospital лицам преклонных лет, без согласия с их стороны, с помощью уколов были введены живые раковые клетки для ―экспериментирования хода и развития данного вида болезни.

Тревогу забила Всемирная ассоциация врачей, и в 1964 г. в Гельсінкі была принятая декларация (дополнения вносились в 1973, 1983, 1989, 1996, 2000 рр.), Которая стала первым международным этичным стандартом проведения научных исследований человека. В Хельсинской декларации "Рекомендации врачам относительно осуществления биомедицинских исследований при участии людей как подопытных" подчеркнута необходимость максимального усиления требований к проведению испытаний на человеке

Вторая ситуация, сложилась в одной из больниц города Сиэтл (штат Вашингтон, США), где установили абсолютно новый на то время препарат искусственного диализа. Его использование позволяло спасти жизнь пациентам. Но число пациентов, существенно превышало его возможности, и перед врачами появился вопрос, кого из пациентов подключать к аппарату в первую очередь, а кого во вторую-третью, обрекая их тем же на смерть.

Врачи не захотели брать на себя "сверхчеловеческую" ответственность и предложили создать из наиболее уважаемых граждан округа комиссию, которая и определяла очередность подключения пациентов к аппарату.

В данном случае четко проявилась одна из ключевых черт биоэтики: вопрос о применении новой технологии рассматривался за участием не только специалистов, но и широкой общественности.

Трансформація і переосмислення принципів гуманізму призвели наприкінці 60-х рр. XX ст. до появи нової течії у філософсько-етичній думці, нового міждисциплінарного наукового напряму — біоетики. Наукова революція XX ст. істотно змінила уявлення про природу людини й особливості її існування. Базисні закономірності життєдіяльності людини, насамперед її життя, смерть репродукція, стали пріоритетними практичними проблемами в розвитку біології та медицини. В той же час традиційні наукові ідеали і цінності, які були розроблені з урахуванням особливостей потреби науки XIX—початку XX ст. (з пріоритетом природничих і технічних знань), почали втрачати свої ключові позиції. Сучасна біоетика має на меті розв’язання етичних питань медицини та біології, а також пов’язаних з ними технологій з урахуванням соціальних, правових та екологічних аспектів. Сучасні вакцини і родючі сорти рослин, ефективні ферменти та антибіотики, харчові добавки і парфумерна продукція — все це на сьогодні не можливе без новітніх біотехнологій, які вимагають належної уваги з точки зору біоетики, адже, як казав Г. Сковорода, “що може бути шкідливіше людини, яка володіє знанням найскладніших наук, але не має доброго серця?” А перспективи, що відкриваються подальшим розвитком біоетики? Створення штучних органів, розробка ліків, індивідуальних і специфічних не тільки для кожного захворювання, але й для кожного пацієнта, виведення порід тварин і сортів рослин, стійких до більшості хвороб, — все це стає реальністю. Останнім часом виникло ще чимало нових проблем, вирішення яких тісно пов’язане з біоетикою. Найбільш актуальними з них є нанотехнології, біозахист і біобезпека.

Біоетика ставить дедалі суворіші вимоги до умов наукових і науково-технічних розробок, що в свою чергу спонукає науковців і промисловців розробляти нові, більш безпечні та прогресивні технології. Наслідком стрімкого розвитку медицини, біотехнології та фармації є очевидна необхідність не тільки менеджменту, але і їх правового регулювання. Останнє ж не можливе без серйозного розроблення біоетичної проблематики.

Передумови виникнення біоетики та її основоположні принципи Історично першою і найбільш суттєвою передумовою формування біоетики стала ідеологія екологічного руху, який виник як відповідь на загрозу фізичному благополуччю людини. Вплив екологічного мислення на сферу біомедицини особливо посилився після талідамідовой катастрофи 1966 р. Ця трагедія сприяла радикальній зміні структури взаємовідносин між наукою і практичною медициною. Метою біомедичної науки стало не тільки розроблення нових терапевтично ефективних лікарських засобів або медичних технологій, але й запобігання їх побічним негативним впливам, досягненню чого приділяється чимало часу і коштів. У результаті різко збільшився час між синтезом ново терапевтично активної субстанції і початком її клінічного використання. Якщо на початку 1960-х рр. він становив кілька тижнів, то на початку 1980-х рр. —до 10 років. Одночасно ціна розробки збільшилася в десятки і сотні разів. Безпека, тобто запобігання негативним ефектам дії ліків, пере-творилася на один із найбільш динамічних напрямів медичної науки.

Біоетична наука є закономірним продовженням екологічної етики, предметом якої виступають найбільш фундаментальні принципи і проблеми моральних взаємовідносин у тріаді Людина—Природа—Суспільство. На жаль, з’являються все нові й нові загрози фізичному благополуччю людини: близько 3/4 наших сучасників живуть у стані хронічного стресу; тенденція до зниження народжуваності і збільшення смертності, що розцінюється як провісник гуманітарної катастрофи; суспільство і держава не припиняють породжувати все нових і нових бездомних, біженців, безпритульних дітей; наркоманія, токсикоманія, алкоголізм і лудоманія залишаються вкрай актуальними проблемами в Україні та світі; зростає захворюваність населення. Основними причинами такого стану речей є асаногенна позиція суспільства та втрата державою виховної функції. Термін “біоетика” був введений німецьким богословом Фрецем Яхром у статті “Біоетика: огляд етичного ставлення людини до тварин та рослин” ще в 1927 р.. У 1971 р. цей термін був використаний американським лікарем Ван Ренсселером Поттером у книзі “Біоетика: міст у майбутнє” на позначення особливого варіанту екологічної етики. Основна ідея Поттера зводилася до необхідності об’єднання зусиль гуманітарних і біологічних наук для вирішення проблем збереження життя на землі, обліку довгострокових наслідків науково-технічного прогресу (особливо в галузі біомедичних технологій). Проте сталося так, що термін “біоетика” в науковій і навчальній літературі став використовуватися переважно в значенні, яке надав йому приблизно в той же час американський акушер і ембріолог Андре Хеллегерс, який вживав його на позначення міждисциплінарних досліджень моральних проблем біомедицини, пов’язаних перш за все з необхідністю захисту гідності та прав пацієнтів. Таке визначення з’явилося невипадково — воно обумовлене впливом на формування біоетики ідеології правозахисного руху, який отримавзагальне визнання у 1960-х рр. Правозахисний рух став другою, дуже суттєвою передумовою формування біоетики. Якщо екологічний рух виник у відповідь на загро-зу фізичному благополуччю людини, то біоетика починає бурхливо розвиватися в результатівиникнення загрози моральній ідентичності людини з боку технологічного прогресу в галузі біомедицини. Людина в біомедицині виступає іяк головна мета, і, неминуче, як “засіб” наукового вивчення. До початку 1960-х рр. Медичне співтовариство дотримувалося тієї точки зору, що заради блага “людства” майже завжди можна пожертвувати благом окремої людини. Па-цієнти легко перетворювалися на “лабораторних тварин” без жодної згоди і без будь-якоїкомпенсації за шкоду, завдану їх здоров’ю. Державні інтереси або інтереси людства вотриманні наукових знань завжди превалювали над інтересом щодо збереження здоров’я окре-мих осіб. Інтереси індивіда приносяться в жертву інтересам науки і “людства”. Цей парадокснеможливо вирішити механічно. Наука дає користь людству, але при цьому вимагає принести в жертву окремих людей. В результаті бурхливих громадських дебатів 1960-х рр., що охопили США і Західну Європу, відбулося усвідомлення того, що людське тіло не тільки “об’єкт” наукового дослідження або терапевтичної дії, але також і “плоть” конкретної людини — її власника, тому ніхто немає права здійснювати наукові дослідження або здійснювати терапевтичні дії без дозволу самого випробовуваного або самого пацієнта. Саме в цих дебатах був сформульований центральний для біоетики принцип “автономії особистості” пацієнта, що обґрунтовує право кожної людини брати участь як самостійний суб’єкт у прийнятті життєво важливих медичних рішень, що стосуються її особисто. Одночасно було вироблено найважливіше біоетичне правило “добровільної інформованої згоди”, яке на практиці покликане забезпечити реалізацію принципу автономії особистості пацієнта. Воно гласить: ні наукове дослідження, нітерапевтичне втручання не можуть проводитися без добровільної згоди пацієнта або випро-бовуваного, яка ним дається на основі адекватної інформації про діагноз і прогноз захворювання, цілі та методи передбачуваного втручання або дослідження, можливих негативних побічних наслідків тощо. Гельсінська декларація Всесвітньої медичної асоціації (ВМА) 1964 р. дала перший міжнародний етичний стандарт проведення наукових досліджень на людині, в основі якого ле-жав принцип автономії особистості пацієнтів і досліджуваних. Публікація Гельсінської декларації стимулювала інтенсивне теоретичне дослідження етичних проблем експериментування на людині, що є одним із найважливіших напрямів сучасної біоетики. Результати цієї роботи акумулює Гельсінська декларація ВМА 2000 р., що є сучасним міжнародно визнаним стандартом проведення наукових досліджень на людині. Вагоме значення в цьому стандарті має вимога незалежної етичної експертизи наукових проектів спеціально створюваними етичними комітетами, які працюють на основі міждисциплінарного підходу. Розуміння необхідності міждисциплінарного підходу в осмисленні та практичному вирішенні проблем, що породжуються науково-технічним прогресом, можна розглядати як третю ідеологічну передумову формування біоетики.

Дата добавления: 2013-12-13