Сутність адміністративного права у демократичному суспільстві

Зміст і соціальна спрямованість права загалом напряму залежить від стану регульованих ним суспільних відносин, а також від мети такого регулювання. Соціальна спрямованість адміністративного права принципово змінилась після здобуття Україною незалежності і зміни політичного режиму з тоталітарного на демократичний.

У радянські часи у сфері державного управління домінували адміністративно-команд­ні та примусові методи, з якими і пов'язувалися передусім роль і спрямованість адміністративного права.

В зв’язку з цим адміністративне право у традиційному для пострадянської свідомості розумінні визначалось як галузь права, що регулює суспільні відносини, пов'язані з всеохоплюючим владно-організуючим, примусовим впливом органів виконавчої влади на різноманітні суспільні процеси.

Таке розуміння адміністративного пра­ва враховувало лише переважну сферу застосування адміністративного права та акцентувало увагу на примусово-владному характері адміністративного впливу. Станом на даний час таке визначення не відображає соціального призначення цієї галузі.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства в оцінці адміністративного права треба спиратися на нове ставлення до місця і ролі держави у громадянському суспільстві.

Стаття 3 Конституції України проголошує головним обов'язком держави утвердження і забезпе­чення прав і свобод людини і громадянина, а також встановлює прин­цип, згідно з яким саме ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а вона відповідає перед людиною за свою діяльність.

Ця конституційна формула означає підпорядкування усіх державних і правових інститутів суспільства по­требам реалізації та захисту прав людини, їх (прав) пріоритетність пе­ред іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держа­ви. Відтак головними характеристиками у розумінні адміністративно­го права мають стати не «управлінська», а тим більше «каральна» йо­го функції, а такі нові функції, як правозабезпечувальна (яка пов'яза­на із забезпеченням реалізації прав і свобод людини) і правозахисна (яка пов'язана із захистом порушених прав). Саме дві останні функції найповніше відтворюють справжнє суспільне призначення адміністративного права.

Отже, метою адміністративного права має стати саме закріплення таких форм і напрямів діяльності органів виконавчої влади, їх посадо­вих осіб, які б забезпечували функціонування різних суспільних відносин у сфері державного управління на засадах непорушності конституційних прав і свобод людини і громадянина. Такий правовий стандарт взаємовідносин органів виконавчої влади і громадян пови­нен виходити зі статусу людини як суб'єкта, перед яким виконавча влада відповідальна за свою діяльність.

Правильність і перспективність подібного підходу підтверд­жується, зокрема, практикою світового співтовариства, зокрема по­ложеннями міжнародно-правових актів. Вони не суперечать меті й принципам діяльності будь-якої демократичної держави. Саме тому органи виконавчої влади повинні зважати не лише на статус громадя­нина, закріплений у національному законодавстві, а й на відповідні міжнародно-правові акти. Певна річ, їх сприйняття і гарантування у національному законодавстві повинні відбуватися з урахуванням ре­альних, насамперед економічних можливостей.

Отже, нові політичні та соціально-економічні орієнтири розвитку Української держави вимагають і в науковій площині, й у практиці правореалізації переглянути традиційне визнання провідною рисою адміністративного права лише його спрямованість на регулювання державного управління. Адже подібна оцінка адміністративного права фактично консервує властиву тоталітарному суспільству ідеологію безмежного владарювання держави, де людині відводиться лише місце підвладного об'єкта управління, на який спрямовані організаційно-розпорядчий вплив і адміністративний примус суб'єкта — державних органів. Цей підхід суперечить проголошеній Конституцією України принципово новій ролі держави у відносинах з людиною.

Оскільки перехід до демократичного режиму, прийняття Конституція України диктують необхідність переходу від ідеології панування держави над людиною до нової ідеології — служіння держави інтересам людини, то ця нова ідеологія має пройти, так би мо­вити, червоною ниткою в змісті адмініст­ративного права.

В зв’язку з цим у визначенні сутності адміністративного права виділяють два аспекти:

— традиційна «управлінська» характеристика, яка залишається для адміністративного права базовою і такою, що виділяє адміністративне право з поміж інших галузей права,

— якісно нова характеристика адміністративного права як галузі, що встановлює правові засади якомога повнішої реалізації у сфері державного уп­равління прав і свобод людини та дійового захисту цих прав і свобод у разі їх порушення з бо­ку державних органів, їх посадових осіб.

Запровадження і реалізація нового погляду на сутність адміністра­тивного права має сприяти істотному посиленню його ролі у форму­ванні громадянського суспільства, демократичної, соціальної, право­вої держави. Адже запровадження необхідних змін в адміністративно­му праві означає зрештою створення якісно нового, відмінного від колишнього, правового режиму регулювання відносин між органами виконавчої влади, їх посадовими особами і громадянами. Цей право­вий режим відносин у сфері державного управління робить громадя­нина набагато більш рівноправним партнером у стосунках з держа­вою, її органами і посадовими особами. Саме це і властиве справді де­мократичним країнам.

Забезпечення більшої рівноправності у стосунках людини з держа­вою повинно становити стрижень сучасної адміністративної правотворчості й правозастосування, що потребує комплексного реформування багатьох інститутів українського адміністративного права. Ад­же випадків, де встановлюється рівність взаємних вимог і відповідна рівність юридичного захисту сторін адміністративних правовідносин, існуватиме дедалі більше.

Запровадження зазначених змін означатиме послідовну демократи­зацію адміністративного права. Вона пов'язана з переходом від тра­дицій «владного розпорядництва» з боку державних органів до тра­дицій «надання послуг» (або «обслуговування») громадянам та іншим приватним особам.

Визначення «соціальні послуги» акцентує увагу на виконанні саме обов'язків держави перед приватними особами, спрямованих на юридичне оформлення умов, необхідних для забезпечення належної реалізації ними своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Таке розуміння повніше відповідає новій ідеології «служіння держави» інтересам лю­дини. Адже «служіння» з боку виконавчої влади — це і є багато в чому надання її органами і службовцями різноманітних послуг.

Важливим чинником, що зумовив таке розуміння адміністративно­го права ці є вироблені на цей час нові орієнтири та здійснювані за­ходи щодо системного реформування адміністративного права Ук­раїни.

Дата добавления: 2013-12-14