Тема 8. Діагностика виробничого потенціалу підприємства

1.Сутність та зміст виробничого потенціалу під­приємства. Складові елементи виробничого потенціалу під­приємства.

Під виробничим потенціалом підприємства розуміють його можливості щодо виготовлення продукції певного асортименту, номенклатури, якості в потрібній споживачам кількості.

Технологічна складова виробничого потенціалу регламентує послідовність і порядок здійснення конкретних операцій з виготовлення продукції (надання по­слуг) у вигляді технологічного регламенту, а також обґрунтовує нормативно-право­вий бік виробничих процесів, узгоджуючи його з чинними в галузі (регіоні, країні) стандартами виробництва.

Інжинірингова складова виробничого потенціалу передбачає проектування нових і удосконалення існуючих різновидів продукції (послуг), уможливлює деталі­зований підхід до специфікацій окремих виробів з оформленням відповідної проек­тної документації. Ця складова ґрунтується на маркетингових дослідженнях ринко­вого середовища, зокрема платоспроможного попиту споживачів.

Менеджмент підприємства як складова виробничого потенціалу є керівною ланкою процесу управління, тобто запорукою успішної діяльності підприємства в цілому. Адже прийняття конструктивних і своєчасних управлінських рішень може запобігати непередбачуваним збоям у виробництві та сприяти його надійності.

Ресурсна складова є найбільш ємною складовою виробничого потенціалу, оскільки включає розгалужену структуру використовуваних у виробничому процесі взаємопов'язаних між собою ресурсів: капітальних, трудових, матеріально-сиро­винних та інтелектуальних. Раціональне сполучення і використання всіх вказаних ресурсів створює сприятливі передумови для втілення виробничих завдань і заду­мів у вигляді реальної виробничої програми, яка відповідає профілю діяльності підприємства і дає змогу йому претендувати на вагому частку ринкового сегменту.

Отже, виробничий потенціал підприємства, який вказує на його виробничі можливості, формалізується у вигляді виробничої програми підприємства з виго­товлення певної продукції (надання послуг).

Основним показником, який характеризує ступінь використання виробничого потенціалу підприємства, є його виробнича програма.

3. Діагностика виробничої програми підприємства.

Основні задачі діагностики стану ОвФ:

- визначення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними виробничими фондами,

- оцінка розміру та структури вартості капіталу, що вкладено у ОФ,

- оцінка руху та технологічного стану ОвФ,

- діагностика використання ОвФ,

- діагностика витрат по утриманню та експлуатації обладнання,

- оцінка ефективності капітальних вкладень.

Джерела інформації для діагностики стану та ефективності використання ОФ:

· звіт про наявність та рух ОФ,

· форма №7- Ф «Звіт про запаси невстановленого обладнання»,

· облікові картки за об’єктами ОФ,

· баланс потужностей.

Для діагностики стану ОФ важливе значення має дослідження стану та структури ОФ та їх динаміки.

Для діагностики руху ОФ складається баланс руху та наявності ОвФ.

Група ОФ	наявність на початок періоду	Поступило	Вибуло ОФ	наявність на кінець періоду
тис.грн	питома вага	тис.грн	питома вага
1.ОвФ
2.Первісна вартість
3.Знос
4.Залишкова вартість
5.В тому числі активна частина
6.Невиробничі ОФ
7.Усього

Аналіз руху ОФ проводиться на основі розрахунку коефіцієнтів:

· оновлення = вартість поступивши ОФ / вартість ОФ на кінець року.

· вибуття = вартість ОФ що вибули / вартість ОФ на початок року.

· приросту = ∑ приросту вартості оФ / вартість ОФ на початок року.

· ліквідації = вартість ОФ що ліквідовані / середньорічна вартість ОФ.

· коефіцієнт заміни = вартість ОФ що поступили / вартість ОФ що вибули

· розширення = 1- Кзаміни

Для діагностики стану ОФ розраховують на початок та на кінець періоду коефіцієнт зносу = ∑ нарахованого зносу / первісна вартість ОФ.

Та коефіцієнт придатності = залишкова вартість / первісна вартість ОФ.

Окрім цього при оцінці стану ОвФ необхідно оцінювати виконання плану по впровадженню нової техніки, вводу в дію нових об’єктів, ремонту основних засобів, частку автоматизованого обладнання, тощо.

Для характеристики вікового стану та морального зносу ОФ групуються за тривалістю функціонування:

- до 5 років

- 5-10 років

- 10-20 років

- >20 років

Далі досліджується питома вага кожної групи у загальній вартості ОФ і визначається середній вік обладнання.

Наступним етапом діагностики ОвФ є аналіз забезпеченості ними підприємства. Такий аналіз здійснюється шляхом порівняння фактичної наявності окремих видів обладнання устаткування з плановою необхідністю в них.

Узагальнюючим показником, що характеризує рівень забезпеченості підприємства основними виробничими фондами є фондоозброєність праці. І як окремий випадок-технічна фондоозброєність праці.

Фондоозброєність = середньорічна вартість ОвФ / середньоспискова чисельність робітників

Для обґрунтування діагнозу стану ОвФ необхідно досліджувати як динаміку руху наявності та стану ОвФ так і структурну динаміку. Також необхідно визначити критерій порівняння на основі галузевих нормативних показників, або найкращих з досягнутим.

Оцінка ефективності використання ОвФ заснована на застосуванні загальних для усіх ресурсів методиці яка передбачає розрахунок показників віддачі та місткості.

Фондовіддача передбачає визначення обсягу продукції, що приходиться на одну грошову одиницю вартості ОвФ.

Показник фондомісткості характеризує витрати або запаси ресурсів на одну грошову одиницю випуску продукції.

Фондовіддача = обсяг товарної продукції за звітний період / середньорічна вартість ОвФ

Фондомісткість = 1 / Фондовіддачу

Фондомісткість = середньорічна вартість ОвФ / обсяг товарної продукції за звітний період

Окрім цього використання ОвФ оцінюється показником рентабельності = чистий прибуток / середньорічна вартість ОвФ

Також розраховують показник питомих капіталовкладень на 1грн. приросту продукції та відносну економію ОФ = (середньорічна вартість ОФ за звітний рік – середня вартість за минулий рік)*індекс випуску продукції.

В процесі оцінки вивчається динаміка показників виконання плану за їх рівнем, та проводиться міжгосподарське порівняння.

При розрахунку показників фондовіддачі приводяться до однакового виду, тобто обсяг продукції необхідно скоректувати на зміну оптових цін, а вартість ОвФ коректується на суму їх переоцінки. На рівень фондовіддачі здійснюють вплив зміна частки активної частини ОФ окрім перерахованих показників в залежності від мети та задачі діагностики можлива оцінка ступеня використання виробничої потужності підприємства.

Під виробничою потужністю розуміють максимально-можливий випуск продукції при досягнутому або плановому рівні техніки та технології організації виробництва.

Виробнича потужність характеризується:

· Загальним коефіцієнтом = обсяг виробництва продукції / середньорічна виробнича потужність

· Коефіцієнт інтенсивності = фактичний випуск продукції / плановий випуск продукції = середньодобовий випуск продукції / середньодобовий виробнича потужність

· Коефіцієнт екстенсивності = фактичний фонд робочого часу / номінальний фонд робочого часу

Показники, відображають ступінь задіяного у виробництво обладнання:

· Коефіцієнт використання парку наявного обслуговування = обладнання що використання / наявне обладнання

· Коефіцієнт встановленого обладнання = обладнання що використовується / встановлене обладнання

Показники використання робочого часу:

· Коефіцієнт змінності = фактична кількість змін / максимально-можлива кількість змін

· Коефіцієнт завантаження обладнання = фактичний час роботи обладнання / номінальний фонд часу

· Коефіцієнт використання номінального = ефективний фонд часу / номінальний фонд часу.

Дата добавления: 2013-12-14