Т. 1. 2.: Суспільство та релігія: аспекти взаємодії

Як і будь-яка інша форма суспільної свідомості, релігія задовольняє певні потреби особи та суспільства, виконуючи відповідні соціальні функції. Компенсаційна є однією з найважливіших. Вона ілюзорно надає віруючому того, чого він потребує в реальному житті та захищає його від різного роду негараздів. Світоглядна формує світогляд людини. Релігійний світогляд визначають певні критерії¸ здебільшого догматичні, згідно з якими мають осмислюватись природа, людина та суспільство. Інтегративна є засобом об’єднання єдиновірців своїм віровченням. Нерідко виникали і протиріччя між людьми різних релігійних орієнтацій. Регулятивна через систему своїх духовних цінностей, норм та правил впливає на приватне та громадське життя людини, визначаючи її поведінку, життєву позицію.

Релігійно-культова практика здійснюється релігійними організаціями, в яких спільно відправляються релігійні обряди. Наприклад християнство включає такі типи релігійних об’єднань: церква, секта, деномінація.

Церква (грецьк. Kyriake – буквально – Божий дім) – суворо централізоване об’єднання віруючих, яке склалося на основі спільного віросповідання. Приналежність до церкви визначається, як правило, не вільним вибором індивіда, а традицією. У багатьох церквах члени поділяються на духовенство та мирян, що знаходить відображення в організаційній структурі, у суворій централізації управління. Існує традиційність управління, в православ’ї, наприклад, - право апостольського наступництва.

Секта (лат. sekta – вчення, напрям) – опозиційна течія стосовно тих або інших напрямів. Для неї характерна претензія на винятковість своєї доктрини, ідейних принципів, цінностей, установок. З цим пов’язані настрої богообраності, а нерідко – тенденція до ізоляціонізму. Різко виражене прагнення до духовного відродження, ознакою якого є суворе дотримання певного морального кодексу та ритуальних приписів. Інститут священства відсутній, лідерство вважають харизматичним (грецьк. – милість, дар), право на нього вважають за особою, яка має особливу здатність керівництва.

Деномінація (лат. denomination - перейменування) – релігійне об’єднання, що перебуває в стадії організаційного оформлення.

Цей термін використовується також як синонім слів “віросповідання”, “конфесія”, що означає приналежність до певної релігії. Для неї є характерним фіксоване членство.

Усі відомі у світі релігії класифікуються за різними ознаками: етнічними, часом виникнення, рівнем організації, державним статусом. Універсальною є схема, що виокремлює:

I. Ранні форми релігії (родоплемінні): тотемізм, фетишизм, магія, анімізм, аніматизм, шаманство, культ природи, культ предків.

II. Етнонаціональні релігії:

1. Ранні етнонаціональні релігії: релігія Стародавнього Єгипту, релігія народів Дворіччя, релігії Стародавньої Індії (ведична, брахманізм), давньогрецька релігія, релігія Стародавнього Риму, релігії доколумбової Америки, релігія слов’ян та ін.

2. Пізні етнонаціональні релігії: іудаїзм, індуїзм, джайнізм, сикхізм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм.

III. Світові релігії: буддизм, християнство, іслам.

IV. Нетрадиційні релігії, нові релігійні рухи: неохристиянство, релігії орієнталістського напряму, синтетичні релігії, езотеричні об’єднання, неоязичництво, сайєнтологічні рухи, сатанізм.

Питання для самоконтролю:

1. Яке місце посідає релігієзнавство в системі соціогуманітарних наук?

2. Охарактеризуйте основні типи релігійно-філософського світогляду.

3. Визначіть відмінності між поняттями «релігієзнавство», «теологія», «релігійна філософія».

4. У чому полягає різниця між теологічним (богословським) та світським (релігієзнавчим) підходами до вивчення феномена релігії?

5. Назвіть відмінності між вірою та релігійною вірою.

6. Як пов’язані між собою релігійний досвід, релігійна практика та релігійна віра?

Проблемні ситуації:

1. Поміркуйте над проблемою: релігія − опіум для народу, форма духовної влади чи прозріння нової реальності?

2. Чи можна погодитися з твердженням Л.Фейєрбаха: «сутність Бога − це проекція сутності людини»?

3. Обговоріть проблему: атеїзм − форма вірування чи наука?

Література:

1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За ред. А.Колодного. – К., 2000.

2. Дисциплінарне релігієзнавство. Навчальний посібник. − Київ, 2010.

3. Гараджа В. Социология религии. – М., 1996.

4. Кислюк К.В., Кучерук О.М. Релігієзнавство. − К., 2007.

5. Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігії: Підручник. - К., 2004.

6. Основы религиоведения: Учебное пособие / Под ред. И.Н. Яблокова. − М., 1998.

7. Черній А.М. Релігієзнавство. Підручник. − К., 2008.

Мета: розкрити характер взаємозв’язків та взаємовідносин між основними сферами жттєдіяльності суспільства та церкви. Дати концептуальне визначення свободи совісті, указати на законодавче забезпечення цього принципу в Україні.

Основні поняття: релігійна громада, віросповідання, віротерпимість, свобода совісті, конфесійно-етнічні групи, державно-церковні відносини.

Питання для лекції:

1. Основні сфери суспільного вияву релігії.

2. Свобода совісті: її сутність, філософський та морально-правовий зміст.

3. Здійснення принципу свободи совісті в Україні.

Дата добавления: 2013-12-14