Сутність, задачі, принципи кредитування підприємств. Класифікація форм та видів позикових коштів, що залучаються підприємствами

Особливості товарного кредиту як джерела формування оборотних активів, характеристика форм, видів та умов товарного кредиту

Сутність, задачі, принципи кредитування підприємств. Класифікація форм та видів позикових коштів, що залучаються підприємствами

Тема 5. КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

2. Характеристика форм та видів банківського кредиту. Умови кредитування підприємств та зміст кредитного договору

3. Особливості фінансового лізингу як різновиду кредитування, характеристика форм та видів фінансового лізингу

Виникнення та функціонування кредиту пов’язане з необхідністю забезпечення безперервності процесу відтворення, тимчасовим вивільненням грошових коштів у одних підприємств та виникненням потреби в них у інших, з неспівпаданням у часі та обсязі між наявністю коштів та потребою в них.

У всіх підприємств незалежно від типу кругообігу можливі коливання потреби в оборотних коштах. Додаткова потреба в коштах може обумовлюватись:

= нерівномірністю поставки сировини;

= нерівномірністю реалізації готової продукції;

= збільшенням запасів незавершеного виробництва.

Тимчасова потреба в коштах для фінансування оборотних активів може бути покрита за рахунок позикових коштів (кредитів банку, товарного кредиту і т.д.). В ринкових умовах роль кредиту як інструменту регулювання фінансової діяльності підприємств значно зростає. Це обумовлено наступними факторами:

1) Збільшенням питомої ваги кредиту у фінансуванні основних та оборотних засобів підприємств, що, в свою чергу, дозволяє раціонально організовувати оборот коштів підприємств, не відволікаючи значні ресурси на створення грошових фондів;

2) Активним використанням кредитів для придбання цінних паперів;

3) Залученням кредиту для фінансування інвестицій та інновацій;

4) Використання кредитів в якості одного з джерел для викупу приватизованих підприємств;

5) Використання кредиту у зовнішньоекономічному обороті.

Діяльність підприємств по залученню позикового капіталу пов’язана з функціонуванням кредитного ринку.

Кредитний ринок – представляє собою ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають вільні кредитні ресурси та окремі фінансові інструменти, що їх обслуговують, обертання яких здійснюється на умовах повернення та сплати відсотка.

Учасниками фінансових операцій на кредитному ринку виступають кредитори та позичальники.

Кредитори представляють собою суб’єктів господарювання кредитного ринку, що надають позику у тимчасове користування за певний відсоток. В якості кредиторів можуть виступати:

= держава (державний кредит, цільове позабюджетне кредитування);

= комерційні банки;

= небанківські кредитно-фінансові установи (лізингові, факторингові фірми).

Позичальники – це суб’єкти кредитного ринку, що отримують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення та за певну плату у вигляді відсотка. Основними позичальниками кредитних ресурсів є підприємства реального сектору економіки.

Головною особливістю функціонування кредитного ринку є те, що ціною кредитних ресурсів виступає ставка відсотка за кредит (позичковий процент).Вона може виступати в різних формах в залежності від сегменту кредитного ринку: кредитний процент, депозитний процент, міжбанківський процент, обліковий відсоток. Але розмір позичкового відсотку обумовлюється наступними факторами:

= встановленим центральним банком рівнем облікового відсотка – він є мінімальним розміром відсотка, що визначає рівень цін на кредитні ресурси;

= прогнозним темпом інфляції. З урахуванням цього темпу розраховується розмір інфляційної премії кредитору за втрату вартості грошей внаслідок зростання інфляції;

= рівень кредитного ризику. Він характеризує рівень неповернення або неповного повернення позичальником отриманого кредиту. На рівень кредитного ризику впливає ступінь кредито- та платоспроможності позичальника, форма забезпечення кредиту, діловий імідж;

= рівень ліквідності кредиту. Він характеризується терміном надання кредиту і відшкодовується за рахунок включення до позичкового проценту рівня премії за ліквідність;

= рівень маржі. Він представляє собою різницю між рівнем цін продажу та покупки кредитних ресурсів банком. Маржа призначена для покриття операційних витрат, сплати податкових платежів та формування прибутку по кредитній діяльності продавця кредитних ресурсів.

З урахуванням вказаних факторів ціна пропозиції кредитних ресурсів на кредитному ринку формується по кожному виду кредиту за типовою схемою:

ПП = ОС+ІП+ПР+ПЛ+М,

де ПП – рівень позичкового процента;

ОС – рівень облікової ставки центрального банку;

ПР – рівень премії за ризик;

ПЛ – рівень премії за ліквідність;

М – рівень маржі;

ІП – рівень інфляційної премії.

Кредитори дотримуються наступних принципів кредитування підприємств-позичальників:

1) Принцип терміновості означає, що кредит повинен бути повернений у певний строк;

2) Принцип повернення кредиту. Він означає,що кредит має бути обов’язково повернений у зазначений у кредитній угоді термін. Розрізняють термінові, прострочені та пролонговані кредити.

3) Принцип забезпеченості кредиту – це наявність у підприємства-позичальника юридично оформлених зобов’язань, які гарантують своєчасне повернення кредиту. В якості забезпечення кредиту може виступати: застава; гарантійна угода; договір доручення; угода страхування відповідальності непогашення кредиту.

4) Принцип платності кредиту полягає в тому, що підприємство повинно внести в банк певну плату за використання кредитних ресурсів. Розмір цієї плати обумовлюється сумою кредиту, фінансовим станом підприємства-позичальника, терміном кредитування, ефективністю кредитної угоди.

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:

* за формами та видами (рис.1):

Рис.1. Форми та види кредиту.

Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення.

Комерційний кредит – це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит – це економічні кредитні відносини між державою та суб’єктами господарювання.

Лізинговий кредит – це стосунки між суб’єктами господарювання, які виникають з приводу оренди майна.

* за метою використання:

Кредити, що спрямовані на фінансування оборотних активів;

Кредити, що спрямовані на фінансування необоротних активів.

* за терміном надання:

Короткострокові кредити надаються на термін не більше одного року.

Середньострокові кредити надаються на термін від одного до трьох років.

Довгострокові кредити (понад три роки).

* залежно від забезпечення:

Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, зокрема: нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями, дебіторською заборгованістю тощо.

Бланкові кредити отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (1-10 днів).

2. Характеристика форм та видів банківського кредиту. Умови кредитування підприємств та зміст кредитного договору

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За таким кредитуванням підприємство виступає тільки у ролі позичальника. Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуг кредитного характеру (рис.2).

Рис.2. Види банківського обслуговування підприємств.

Банківський кредит представляє собою сукупність економічних відносин з приводу надання кредитором (банком) грошових коштів клієнту для цільового використання на встановлений в кредитній угоді термін під певний позичковий процент.Цей кредит має широку цільову спрямованість і залучається в різних видах:

1. Бланковий (незабезпечений) кредит. Отримати його може лише підприємство з високим діловим іміджем та стійким фінансовим станом. Як правило він надається банком, який здійснює розрахунково-касове обслуговування підприємства. Цей вид кредиту надається на дуже короткий термін. В теперішній час українські банки дуже рідко видають такий кредит.

2. Сезонний кредит із щомісячною амортизацією боргу. Цей вид кредиту використовується на формування змінної частини оборотних активів на період їх зростання у зв’язку з сезонними потребами підприємства. В разі його застосування передбачається щомісячна сплата відсотка та основної суми боргу.

3. Онкольний кредит. Його особливістю є те, що він надається позичальнику без зазначення терміну повернення, але повинен бути повернений за першою вимогою кредитора. При погашенні такого кредиту надається пільговий період (3 дні).

4. Ломбардний кредит. Такий кредит підприємство може отримати під заклад високоліквідних активів (державний цінних паперів, векселів, облігацій), які на період кредитування передаються банку. Як правило, цей кредит надається на короткий термін.

5. Іпотечний кредит. Такий кредит надається на довгостроковий період під залог основних засобів або майнового комплексу підприємств у цілому. При цьому підприємство-позичальник повинно застрахувати своє майно в повному обсязі на користь банку. При цьому підприємство може використовувати закладене майно.

6. Ролловерний кредит. Представляє собою довгостроковий кредит з плаваючою процентною ставкою.

7. В залежності від методу надання кредиту виділяють:

Строковий (терміновий) кредит – це кредит, який надається повністю на початку терміну. Тому процент по цьому кредиту нараховується із розрахунку всієї суми, а основний борг погашається періодичними внесками або одноразовою сплатою в кінці терміну.

Кредит по овердрафту. Овердрафт (контокорентний кредит) – це короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку. Банк відкриває підприємству контокорентний рахунок, на якому фіксуються щоденно всі надходження та списання. Зобов’язання підприємства можуть тимчасово перевищувати його вимоги, тому підприємство домовляється з банком про надання контокорентного кредиту в обсязі, що не перевищує контокорентний ліміт (він вказується в кредитній угоді). При від’ємному сальдо по контокорентному рахунку підприємство сплачує банку кредитний процент, при позитивному – банк може нараховувати депозитний відсоток. Проценти по цьому кредиту є найбільш високими в банківській практиці.

Кредитна лінія – це зобов’язання банка надати обумовлену суму за вимогою позичальника. Основна різниця між овердрафтом та кредитною лінією полягає в тому, що кредитну лінію відкривають на певний період часу, а овердрафт є безстроковим кредитом, який може бути ліквідований банком у будь-який час без попередження. Розрізняють 2 види кредитних ліній:

= сезонна – може відкриватися підприємству з періодичною нестачею оборотних коштів, що пов’язана з сезонністю виробництва;

= постійно відновлювана – ця кредитна лінія може відкриватися випадку, коли підприємство має довготривалу нестачу оборотних коштів для постійного відновлення процесу виробництва у заданому обсязі. Особливістю такої кредитної лінії є те, що підприємство погасивши частину кредиту, може отримати нову суму, але в рамках певного ліміту на період угоди. В зв’язку з цим на рахунках підприємства завжди є непогашений залишок.

Кредитна лінія відкривається найчастіше на період до одного року.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) – це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред’явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов’язань за ними і сплачуючи пред’явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

Сума дисконту визначається за формулою:

Д = Н*Т*П/365*100,

де Д – сума дисконту; Н – номінальна сума векселя; Т – строк (у днях) від дня обліку до дня платежу по векселю; П – річна процентна ставка, за якою обліковується вексель (облікова ставка).

До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками, належать:

Акцептний кредит – це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умовами, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати.

Особливість акцептного кредиту полягає в тім, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений строк. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію.

Авальний кредит – це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов’язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії. За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, що випливають з гарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.

Принципова різниця між авальним і акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. За наданням авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидарну (додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено, як на підприємство, так і на банк.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належать факторинг – система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку.

Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції.

Плата за факторингове обслуговування залежить від виду факторингу, фінансового стану підприємства-позичальника, масштабів і структури його виробничої діяльності та надійності покупців.

Дата добавления: 2013-12-14