Щоб анкета мала привабливий вигляд, з функціональною метою на її полях інколи вміщують гумористичні малюнки на теми дослідження

До розташування «паспортички» в анкеті – соціально-демографічний блок є різні підходи. Припустимо її розташування і на початку і в кінці анкети.

Згідно з технікою стадійного розгортання запитань Дж.Геллапа першу групу запитань в анкеті мають становити запитання-фільтри, які з’ясовують, наскільки опитаний обізнаний з проблемою взагалі. Наступні запитання за Дж.Геллапом, мають з’ясувати, як опитуваний ставиться до цієї проблеми. І наступна група запитань – до конкретних аспектів проблеми. Далі використовують запитання про причини певних поглядів респондента. Прикінцева група запитань стосується сили тих поглядів, яких дотримується опитуваний, вони найчастіше закриті.

Г) контрольні – побудовані на зіставленні з іншими фактами, мета – з’ясувати наскільки щиро респондент відповідає на анкету.

Важливо, щоб поліваріантні та деякі альтернативні запитання містили варіант відповіді «не знаю, важко відповісти» - це відображає дійсний стан речей, дає зрозуміти досліднику, що запитання недоречне.

В) напівзакриті запитання – крім пропонованих варіантів, можливий свій варіант відповіді.

Побудова анкети. В анкетуванні вирішальним чинником якості інформації є зміст запитальника, його побудова, яка передбачає низку обов’язкових елементів, дотримання певних обов’язкових вимог. Першим обов’язковим елементом є преамбула анкети: вона готує респондента до роботи, знайомить з метою опитування, правилами заповнення анкети, повинна зацікавити респондента в результатах дослідження. Обсяг преамбули не повинен перевищувати кількох абзаців.

Найвищий рівень повернення забезпечує роздаткове анкетування – дослідник особисто роздає і збирає анкети, проте, навіть у цьому випадку рівень повернення не завжди сягає 100% межі. Дослідник може, роздавши анкети, не бути присутнім при їх заповненні (це підсилює анонімність). В іншому випадку він може залишитись, консультуючи щодо правил заповнення анкет (групове анкетування).

З метою стимулювання повернення анкет, перед початком поштового анкетування про майбутню акцію повідомляють в засобах масової інформації, вкладають у конверти різноманітні сувеніри, зворотно заадресовані конверти. Найбільший ефект дає повторне, за 1-2 тижні, анкетування. В окремих випадках це дає змогу збільшити рівень повернення до 60-70, навіть 90%.

В) під час опитування на делікатні теми.

Проте, пресове анкетування не може забезпечити достатньої репрезентативності – здатності опитаних відобразити характеристики певної сукупності людей. Частка пресових анкет, що повертаються невелика, повертається не більше 5% опублікованих в газеті анкет.

Під час пресового анкетування анкету публікують на сторінках газети чи журналу; відповівши на неї, опитувані свої відповіді до редакції чи соціологічного центру надсилають поштою. Пресова анкета – досить простий і оперативний метод розповсюдження анкет, вона дає змогу оперативно зондувати громадську думку. Перевагою є економічність, добровільність участі, анонімність.

Залежно від способу розповсюдження анкет анкетування поділяють на пресове, поштове, роздаткове.

Анкетування. Проводять тоді, коли треба опитати велику кількість людей на великій території, звести до мінімуму вплив дослідника на респондента і коли характер запитань дозволяє опитуваному самостійно відповісти на них, а можливий вплив оточуючих на респондентів несуттєвий.

Якість, надійність і достовірність інформації в опитуванні забезпечують правильно вибраними умовами опитування, поведінкою анкетера і побудовою питальника. Залежно від потреби та умов, опитування проводять у вигляді анкетування, інтерв’ю чи соціометричного опитування.

Під час опитування відбувається взаємовплив дослідника та респондента. В результаті опитування дослідник одержує не розв’язання проблеми, а її оцінку чи спосіб розв’язання з погляду опитаної сукупності людей.

Опитування та його різновиди.

Процедура контент-аналізу починається з формулювання цілец дослідження та визначення категорій. Завдання дослідника – знайти в текстах такі ознаки – одиниці аналізу, які відповідали б визначеним категоріям. Фіксація й аналіз інтенсивності ознак поглиблює дослідження. Виявлені в кожному тексті ознаки фіксують за допомогою певних кодів (найчастіше цифр), що дає змогу механізувати або й комп’ютерізувати обробку зібраної інформації.

Саме з цим методом найчастіше асоціюють соціологію, вважаючи його найдоступнішим та універсальним. Однак в опитуванні соціолог змушений зважати на дві дуже важливі речі:

Ефективнішим є поштове анкетування: рівень повернення поштових анкет становить 30-50%. До поштового анкетування соціологи вдаються: а) якщо потрібно опитати велику кількість респондентів;

б) якщо фінансування обмежене;

Основою анкети є запитання. За способом відповіді запитання поділяють на:

а) відкриті запитання – респондент формулює відповіді сам;

б) Закриті запитання – містить усі можливі варіанти відповідей, поділяються на – закриті альтернативні – можна обрати лише один варіант відповіді; закриті не альтернативні - поліваріантні (запитання –«меню» – можна обрати більше одного варіанту відповіді; ранговані – респондент повинен пронумерувати за важливістю пропоновані варіанти відповідей Використовують, коли можна передбачити усі можливі варіанти відповіді, спрощують заповнення анкети, полегшують досліднику роботу;

За метою дослідження питання поділяють на:

а) програмно-тематичні (основні) – відповіді дають підставу для висновків про явище, що вивчається;

б) функціональні – призначені для оптимізації опитування;

в) фільтрувальні – дають змогу виділити частину респондентів за якоюсь ознакою;

Соціологічне інтерв’ю. До інтерв’ю як методу збору інформації соціологи вдаються, якщо:

а) є підстави вважати, що опитуваний самостійно не зможе чітко і адекватно сформулювати відповіді на питання;

б) вплив навколишнього середовища суттєвіший за вплив на респондента самого інтерв’юера;

в) порівняно невелика кількість людей, яких потрібно опитати;

Дата добавления: 2013-12-14