Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Сутність соціальної роботи

Під сутністю соціальної роботи треба розуміти її внутрішній зміст, що виявляє себе в єдності всіх багатоманітних і суперечливих форм її існування або буття. При цьому соціальна робота – це те або інше вираження соціального явища – родового життя людини, – зовнішні, безпосередньо дані форми його існування. У попередньому підрозділі ми навели її різноманітні визначення, які свідчать, з одного боку, про складність явища, а з другого, – про відносно низький рівень теоретичного вивчення його сутності, змісту та форми.

При цьому зазначимо, що у мисленні людини категорії сутності і явища висловлюють перехід від розмаїття наявних форм соціального явища до його внутрішнього змісту і єдності, до поняття. Оскільки соціальна робота являє собою тотальність планетарного масштабу, то осягнення її сутності становить специфічну проблему, яку треба розглянути окремо. Смисл її проблеми, полягає в уточненні ознаки «соціальне», яке має, на нашу думку, вирішальний вплив на визначення сутності, змісту, структури, форми виявлення, механізму і умов здійснення соціальної роботи. Пояснимо це більш детально.

Сучасна філософська думка довела, що «соціальне» не є синонімом «суспільного». Це вже достатньо строго зафіксовано в науковій літературі. Для відтворення процесів даного походження у практику введено термін «соцієтальне» Даний факт слід визнати позитивним. Однак на практиці, на жаль, дуже часто названі поняття все ще неправомірно ототожнюються, а це закономірно породжує логічні помилки і непорозуміння.

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що існує, як мінімум, два під ходи до визначення суті «соціального» – широкий та вузький.

Широкий підхід до визначення сутності соціального полягає у тому, що соціальними вважаються відносини, у яких бере участь особистість. Так, наприклад Ф. Гіддінс з цього питання пише: «Професор Людвіг Гумпилович зробив спробу довести, що істинні елементарні соціальні явища є конфлікти, змішування і асиміляції різнорідних етнічних груп. Новіков, продовжуючи узагальнення, йде далі, стверджуючи, що соціальна еволюція є, за своєю суттю, прогресивне видозмінення конфлікту спільнотою, внаслідок чого сам конфлікт перетворюється з боротьби фізичної в боротьбу інтелектуальну. Професор де Грі, дивлячись на проблему зовсім по іншому, знаходить специфічну ознаку соціального явища в договорі і відповідно вимірює соціальний прогрес заміщенням примусової влади свідомою угодою. Габрієль Тард у своїх оригінальних і цікавих дослідженнях, що залишили помітний ЧУІІД у царині психологічних і соціологічних ідей, доводить, що первинний соціальний факт полягає в наслідуванні явищ, які передують всілякій взаємодопомозі, {заподіту праці і договору. Професор Еміль Дюркгейм, не погоджуючись з виновими Тарда, намагається довести, що істотний соціальний прогрес, а тому і первісні соціальне явище полягають у підпорядкуванні кожного індивідуального розуму зовнішнім по відношенню до нього видам дії, мислення і почуттів.»

Немає ясності з даного питання і серед сучасних авторів, що намагаються його розглянути через призму предмету соціології. Нарешті, є численні спроби дослідників дефініціювати дане поняття. До такої спроби вдалися автори колективної монографії «Соціологія», виданої 1990 року російськими вченими під загальною редакцією Г.Осипова. Тут стверджується, що «соціальне» – це «сукупність тих або інших властивостей і особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотою в процесі спільної діяльності (взаємодії) в конкретних умовах і яка виявляється в їхніх відношеннях між собою, до свого положення в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя.»143 Ця типова розпливчата формула «соціального» також нічого істотного не дає для з'ясування сутності соціальної роботи.

Певний вклад у виявлення окремих рис «соціального» внесли сучасні дослідження. Серед них слід назвати: монографії і статті Є. Ануфрієва, Г. Арефьєвої, В. Андрущенка, В. Беха, А. Бичко, І. Бичка, П. Гнатенко, Г. Заїченка, Е. Ільєнкова, М. Мамардашвілі, С. Франка, Н. Михальченка, В. Шинкарука, В. Пазенка, М. Мокляка, І. Попової, М. Руткевича, Л. Соханя, М. Лукашевича, А. Городецького, А. Горака, О. Гугніна, В. Куценка, Л. Малишка, І. Мороза, Ф. Прокофьєва, І. Цехмістро, Л. Чинакової, В. Давидовича, Є. Тихонової та ін; дисертації І. Бакштейна, С. Асаєва, А. Байдельгінова, В. Ладейщикова, В. Грех-нєва, В. Муляви, О. Плаксіної; публікації Б. Грушина, Є. Головахи, Н. Паніної, І. Кона, В. Несвітовського, Л. Абалкіна, К. Буслова, І. Бекешкиної, В. Бахарєва, Л. Бондаренко, Є. Бистрицького, Є. Донченко, Т. Титаренка, О. Кисельової, 0. Кругової, С. Вовканича, Ю. Волкова, В. Воловина, В. Воловика, В. Воронко-вої, К. Грищека, А. Ручки, Т. Дорохової, Т. Заславської, В. Роговіна, В. Хиж-няка, А. Шохіна та ін.

Парадоксально, але фактом є те, що у «Філософській енциклопедії» назване поняття відсутнє взагалі, а серед 150 термінів з прикметником «соціальний», таких як: «соціальна патологія», «соціальна норма патології», «соціальна патологія знаків», «соціальна фізика», «соціальна фізіологія», «соціальне відхилення», «соціальне розчленування», «соціальні хвороби», «соціальний інстинкт», «соціальні реакції у тварин» та інших відсутні поняття «соціальний рух», «соціальна форма руху» і т. ін. Щоправда, один раз зустрічається поняття «соціальні рухи», але в смислі «народні рухи».

У короткому енциклопедичному словнику «Соціологія», який вийшов у 1998 році під загальною редакцією В.І. Воловича, зафіксовано, що «категорія «соціальне» відображає особливу об'єктивну і суб'єктивну реальність, яка створюється людьми безпосередньо через буття в спільнотах. Ця реальність поєднує в собі риси, дії, вчинки людей, взаємини між ними, речі, норми, цінності, знаки, символи, смисли та їх значення.»

Тож, вихід з цього глухого кута ми вбачаємо у тлумаченні «соціального» у вузькому сенсі слова. З філософсько-економічної спадщини К. Маркса Ф. Енгельса ясно випливає, що причиною виникнення «соціального» є суспільний розподіл праці, в якому вони спочатку знайшли ключ до розуміння всієї історії суспільного розвитку, а після цього і пояснення походження соціальних або «особистих відносин». Саме у їхніх працях «соціальне» постає як, перш за все, «людське відношення людини до людини.»

У роботі «Німецька ідеологія» класики марксизму цілком певно висловили ідею про можливість виділення діяльності індивідів по відношенню до «їхньої власної тілесної організації, поряд з їхнім відношенням до природи і один до одного.»

Специфіку соціальних відносин вони бачили в тому, що процес праці припускає наявність особливих відносин, пов'язаних з умовами існування і розширеного відтворення сукупного індивіда як робочої сили й особистості, що в цих зв'язках люди виступають як особистості, суб'єкти, індивіди, виражаючи певні відношення людини до людини, «особистісні відношення» особистості до групи, колективу, до суспільства і т. ін. ВЛенін теж зробив важливий висновок про практичну тотожність людини з людиною, яка використовується «для позначення суспільного або людського відношення людини до людини.»

Таким чином, соціальна робота явно тяжіє до вузького визначення терміну «соціальне». Його коректно було б, на думку деяких дослідників, замінити на термін «антропогенне», тобто розглядати як процес творення та відтворення людини.

Тож, за таких обставин сутність соціальної роботи у будь-якому суспільстві має загальну рису, завдяки якій вона відрізняється від економічної, політичної та ідеологічної складової у соціальному організмі країни, – це творення і відтворення людини як єдиного джерела соціального світу і головного суб'єкта соціального життя. Як слушно писав з цього приводу К.Маркс, у суспільстві «необхідна ще особлива праця, що безпосередньо модифікує саму робочу силу, яка розвиває її до здатності займатись якою-небудь певною професією... вона представляє собою затрачену безпосередньо на робітника, витрачену на його виробництво працю.»

Звісно, що існують у науковій літературі й інші думки та визначення з цього приводу. Так, наприклад, за визначенням авторів російського підручника «Технологии социальной работы» (Москва, 2001 р.), сутність соціальної роботи визначається як «надання допомоги інвалідам та іншим різним групам у здійсненні ними соціальних прав.»

Однак таке визначення сутності соціальної роботи є надто звуженим, що визнають навіть самі автори цього підручника. Бо вони далі слушно пишуть про те, що «оскільки соціальні права надто багатогранні і забезпечують соціальне функціонування особистості (виділено нами – В.Б.), проблеми, які прагне вирішити соціальна робота, надто обширні і різноманітні; більш того, у конкретній соціальній ситуації пересікаються різні види і типи соціальних проблем.»

Отже, соціальна робота є необхідною працею для творення особистості у загальному контексті аналізу, а відтворення робітника в аналізі виробничого процесу має далекосяжні теоретичні та практичні наслідки.

По-перше, тому, що соціальна робота у такому випадку теоретично визна-ється частиною загальнолюдської діяльності.

По-друге, вона повинна співвідноситись з енергією, яку витрачає робітним під час виробництва і яку йому треба поновити під час відпочинку.

По-третє, вона повинна стати предметом державної уваги, в першу чергу нормативного регулювання, фінансової підтримки, кадрового забезпечення і не стільки з етичних причин скільки з причин суспільної необхідності творення та відтворення цілісності соціального організму країни.

По-четверте, вона забезпечує такий рівень розвитку особистості людини або пересічного громадянина країни, який здатен не тільки підтримувати процес відтворення сукупності суспільних відносин, що є однією з базових вимог до існування механізму самовідтворення родового життя, але й виступати ініціа-тором, атрактором інновацій, що рухають соціальний прогрес уперед.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Діяльнісна природа соціальної роботи | Форма соціальної роботи та її види: морфологічна та процесуальна
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 568; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.