Лекція №9 11.10.2012

Тема: Дипломатичне та консульське право.

· органи зовнішніх зносин держав.

· дипломатичне право.

· функції дипломатичних представництв.

· статус персоналу дипломатичного представництва.

· дипломатичні привілеї ат імунітети.

· консульське право.

**1**

Право зовнішніх зносин – система норм і принципів міжнародного права, галузь міжнародного права, яка регулює офіційні зв'язки між суб'єктами міжнародного права, які встановлюються і підтримуються відповідними органами зовнішніх зносин.

Структура галузі:

· дипломатичне право.

· консульське право.

· право спеціальних місій.

· дипломатичне право міжнародних організацій.

Джерела:

· віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961.

· віденська конвенція про консульські зносини 1963.

· конвенція про спеціальні місії 1969.

· віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975.

Органи зовнішніх зносин – спеціальні органи на території країни та за її межами, що представляють державу в її офіційних відносинах з іншими державами та суб'єктами міжнародного права у сфері політичних, економічних, правових та інших зв'язків.

Всі органи складаються з двох груп:

· внутрішньодержавні (центральні) – парламент, глава держави/уряду, уряд в цілому, МЗС.

· зарубіжні органи зовнішніх зносин.

· постійні – посольства, консульства, представництва при міжнародних організаціях.

· тимчасові – спеціальні місії, делегації на міжнародні конференції.

**2**

Дипломатичне право – галузь міжнародного права – сукупність правових норм, що визначає становище і діяльність дипломатичних представництв держав акредитованих у країнах їх перебування.

Головним джерелом є Конвенція 1961 року. ЗУ "Про дипломатичну службу", ПВРУ "Про дипломатичні ранги" 1992, положення "про дипломатичне представництво України за кордоном.", Консульський статут України".

Дипломатичне представництво – постійний зарубіжний орган зовнішніх зносин держав, за посередництвом якого вони підтримують взаємні дипломатичні відносини.

Є два види дипломатичних представництв:

· посольства (вищий клас) очолюється послом.

· місії (нижчий клас) очолює посланець, повірений у справах.

Держава, що направляє посольство в іншу державу називається акредитуючою, а держава, яка приймає – приймаюча держава або держава перебування.

Функції дипломатичних представництв:

· представницька – полягає у представництві акредитуючої держави у державі перебування.

· захист у державі перебування інтересів акредитуючої держави та її громадян в межах, які передбачені міжнародним правом.

· ведення переговорів.

· інформаційне – з'ясування усіма законними засобами подій і явищ у державі перебування і повідомлення про них уряду своєї держави.

· заохочення дружніх відносин у різних сферах.

Дипломатична пошта – мішок, сумка, портфель, валіза вмістом якої може бути тільки офіційна кореспонденція (документи або предмети офіційного користування). Зовні має видимі ознаки, що вказують на офіційний характер. Така пошта користується недоторканістю. Дозволено лише зовнішній огляд.

При підозрі, що в пошті заборонені речі – пошта зупиняється і дозволяється її вскрити лише за наявності представників посольства.

Персонал дипломатичного представництва. Посольство очолює глава, який є найважливішою посадовою особою. Глави представництв поділяються на три класи: 1) посли та нунцій (Ватикан) 2) посланці та інтернунції 3) клас повірених у справах.

Дипломатичні ранги. Їх відмінність від класів полягає в тому, що класи встановлюються нормами міжнародного права, а дипломатичні ранги встановлюються національним правом акредитуючої держави.

процедура призначення на посаду посла називається акредитацією. Вона складається з таких стадій:

· добір кандидатури посла.

· запит агреману (агреман – запит зацікавленою державою згоди уряду запитуваної держави на призначення певної особи в якості глави посольства). У випадку відмови приймаюча держава не зобов'язана пояснювати мотиви відмови.

· видання акта внутрішнього права, який оформлює призначення.

· видача призначеному представнику вірчих грамот.

· попередня аудієнція міністра закордонних справ держави перебування та передання копії вірчих грамот.

· офіційне вручення вірчих грамот главі держави перебування. З цього моменту починається дипломатична місія.

· офіційне повідомлення в пресі про появу нового посла.

Кумуляція (суміщення) – практика при якій одна і та сама особа в якості посла може представляти свою державу одночасно в кількох державах, але при цьому держави не повинні заперечувати.

Посол призначається на 3 роки. Консул призначається на 4 роки.

Відкликання може бути через:

· сплив терміну.

· вчинення правопорушення.

· оголошення "персона нон грата" за негідний для дипломата вчинок.

· розрив відносин між державою.

· війна між державами.

· відставка, смерть.

· інсурекція – відмова дипломата виконувати свої функції.

Якщо дипломата оголошують персона "Нон грата" і він не залишає держави перебування, його оголошують приватною особою і на нього діє юрисдикція держави перебування.

При закінченні місії по дипломатичним каналам надсилаються відзивні грамоти.

Персонал дипломатичного представництва. Структуру та кількісний склад затверджує МВС з розрахунку доцільності.

Персонал ділиться на три групи:

· дипломатичний персонал – особи, які мають дипломатичні ранги і є громадянами акредитуючої держави.

· адміністративно-технічний персонал – референти, перекладачі, шифрувальники, технічні секретарі, канцелярський персонал, бухгалтера.

· обслуговуючий персонал – шофери, садівники, прибиральниці, ліфтери, кур'єри.

привілеї та імунітети діють на персонал в повному обсязі якщо це громадяни акредитуючої держави.

Дипломатичний корпус – сукупність глав іноземних дипломатичних представництв акредитованих в державі. Особа, яка представляє дипломатичний корпус називається дуаєн або декан.

В державі перебування дипломатам видають дипломатичні картки та спеціальні номерні знаки.

**5**

Дипломатичні привілеї – особливі пільги та переваги, які надаються представництву та його персоналу в порівняння з громадянами держави перебування.

Дипломатичні імунітети – вилучення представництва і персоналу з під юрисдикції і примусових дій держави перебування.

Вирізняють привілеї та імунітети посольства і персоналу.

Привілеї та імунітети посольства:

· недоторканість приміщення посольства.

· фіскальний імунітет – звільнення посольства від зборів, податків, мита.

· недоторканість архівів та документів.

· свобода зносин дипломатичного представництва.

· право користування прапором та емблемою акредитуючої держави.

Привілеї та імунітети персоналу:

· недоторканість особи дипломату.

· недоторканість житла.

· фіскальний імунітет.

· імунітет від юрисдикції.

Дата добавления: 2013-12-14