Економічна сутність основного капіталу та його класифікація

План

1. Економічна сутність основного капіталу та його класифікація

2. Види оцінки і баланси основних засобів

3. Показники стану і руху основних засобів

4. Показники використання основних засобів

Основний капітал, як складова частина вироблених нефінансових активів (див. рис. 1), є важливим елементом національного багатства, становлячи 62 % його вартості.

Рис. 1. Класифікація активів за економічною сутністю

Основний капітал — це такі вироблені активи, які в незмінній натурально-речовій формі протягом тривалого часу (не менш як один рік) використовуються в економіці для виробництва товарів, ринкових та неринкових послуг і, поступово зношуючись, частинами переносять свою вартість на вироблену продукцію.

У СНР операції всіх секторів економіки з нефінансовими активами враховуються в рахунку операцій з капіталом.

Рахунок операцій з капіталом є першим із чотирьох рахунків, що характеризують зміну вартості активів, які належать інституційним одиницям.

Основна роль рахунку операцій з капіталом — відображення вартості нефінансових активів, що здобуваються або реалізуються інституційними одиницями-резидентами в процесі операцій, а також змін чистої вартості капіталу, які обумовлені нагромадженням і капітальними трансфертами.

У рахунку операцій з капіталом розрізняють такі п’ять видів змін у величині активів:

· валове нагромадження основного капіталу;

· споживання основного капіталу;

· зміна запасів матеріальних оборотних засобів;

· придбання мінус вибуття цінностей;

· придбання мінус вибуття невироблених нефінансових активів.

Валове нагромадження основного капіталу інституційної одиниці або сектору визначається в основному вартістю придбаних нових або вже наявних як матеріальних, так і нематеріальних елементів основного капіталу за мінусом вартості вибулих. Вибуття не охоплює споживання основного капіталу.

Споживання основного капіталу характеризує зміну величини активів і відображає зменшення вартості основного капіталу, що використовуються у виробництві протягом звітного періоду, у результаті фізичного зносу, морального застаріння та випадкових пошкоджень. Національним стандартом бухгалтерського обліку передбачається визначення споживання основного капіталу як амортизації — систематичного розподілу вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Якщо від валового нагромадження основного капіталу відняти його споживання, отримаємо чисте нагромадження основного капіталу. У рахунку операцій з капіталом чисте нагромадження основного капіталу не виокремлюється в самостійну статтю.

З правого боку рахунку операцій з капіталом вирізняється показник, що характеризує зміну чистої вартості капіталу в результаті заощаджень і чистих капітальних трансфертів. Цей показник не є балансуючою статтею. Він дорівнює сумі коштів (з додатним або від’ємним значенням), які можуть бути використані інституційною одиницею або сектором для придбання нефінансових і фінансових активів.

Координація показників потоків і запасів здійснюється через систему рахунків, яка закінчується балансом активів і пасивів (у СНР) або в концентрованішому і традиційному вигляді — балансами національного багатства як різновиду економічних балансів.

У вітчизняній практиці розробляється баланс основних засобів як головна складова балансу національного багатства.

Основний капітал поділяється на матеріальний і нематеріальний (рис. 2).

Рис. 2. Склад основного капіталу

У національній економіці Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 [4, с. 23] визначає матеріальну частину основного капіталу як основні засоби.

Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам та здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

Основні засоби багаторазово використовуються протягом виробничого циклу, не змінюючи при цьому своєї натурально-речової форми, очікуваний термін корисного використання їх становить понад один рік, а вартість не менше 600 грн.

Не належать до основних засобів такі предмети:

· терміном служби меншим за один рік незалежно від їхньої вартості;

· вартістю до 600 грн за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. Граничну вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінювати Міністерство фінансів України.

Згідно з податковим законодавством щодо нарахування амортизації основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі. Виробничі основні засоби тривалий час беруть участь у процесі виробництва, поступово зношуються і, не змінюючи своєї натуральної форми, частинами переносять свою вартість на готовий продукт. Поновлення виробничих основних засобів здійснюється за рахунок інвестицій.

Виробничі основні засоби створюють необхідні умови для науково-технічного прогресу як фактора розвитку економіки. Збільшення обсягу виробничих основних засобів, удосконалення їх якісного складу — передумова поліпшення умов праці, підвищення її продуктивності.

Невиробничі основні засоби (основні засоби житлово-комунальної сфери економіки, освіти, охорони здоров’я, управління тощо) функціонують тривалий час і поступово зношуються, але не беруть участі у виробничому процесі, і тому втрачена ними вартість не переноситься на вироблений продукт. Відтворення втраченої ними вартості здійснюється за рахунок національного доходу, а на підприємстві — завдяки прибутку. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов’язане з поліпшенням соціальних умов і підвищенням добробуту населення.

Соціально-економічне значення основних засобів в економіці зумовлює необхідність їх усебічного статистичного вивчення. На основі даних бухгалтерського обліку, статистичної звітності статистика вивчає обсяг і склад основних засобів, технічний стан і динаміку, характеризує використання основних засобів і озброєння праці ними, досліджує фактори й виявляє резерви підвищення ефективності використання. Джерелом інформації про основні засоби підприємств є форма статистичної звітності № 11-ОЗ «Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос) за ___рік».

Основні засоби дуже різноманітні за своїм натурально-предметним складом, призначенням у виробничому процесі. Облік основних засобів здійснюється у вартісному виразі. Це дає можливість визначити загальні обсяги, натурально-речову структуру, оцінити процес відтворення та рівень зносу різних засобів виробництва.

З метою обліку та аналізу основні засоби згідно з Єдиною типовою класифікацією поділяються на 16 груп.

Дата добавления: 2013-12-14