Етапи спілкування. Стилі спілкування

Будь-який етап спілкування складається з кількох етапів:

1. Ретельна підготовка до спілкування. Цей етап передбачає:

ü Складання плану майбутнього акту спілкування.

ü Збирання матеріалів з предмета спілкування та їх систематизація.

ü Умотивування аргументів на користь своєї позиції та контраргументів іншої сторони.

ü Обґрунтування свого варіанта рішення на розгляд реакції співрозмовника.

2. Орієнтація в ситуації і встановлення контакту, тобто початок спілкування. На цьому етапі важливо:

ü Дбати про створення доброзичливої атмосфери спілкування (доцільно поговорити уникати критики, зверхності та негативних оцінювань. Про спільні інтереси, сказати щось приємне співрозмовникові).

ü Не протиставляти себе співрозмовникові.

ü Демонструвати повагу й увагу до співрозмовника (доброзичливий погляд і усмішка допоможуть установити контакт).

3. Обговорення питання (проблеми). На цьому етапі доцільно дотримуватися таких правил:

ü Лаконічно й дохідливо викласти свою інформацію.

ü Уважно вислуховувати співрозмовника і намагатися адекватно сприймати те, про що він говорить.

ü Пам’ятати, що спілкуванню характерний діалоговий характер.

ü Аргументувати свою позицію: наводити переконливі докази.

4. Прийняття рішень. Щоб прийняти правильне рішення, слід:

ü Запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми.

ü Уважно вислухати аргументи співрозмовника щодо можливого рішення.

ü Визначити за настроєм співрозмовника момент для закінчення зустрічі й запропонувати кращий варіант прийняття рішення.

ü Не виказувати роздратованості, навіть якщо мети не було досягнуто, триматися впевнено.

5. Вихід із контакту. Ініціатива завершення розмови за статусної несиметричності с піклувальників має належати особі жіночої статі, людині, старшій за віком, вищій за соціальним становищем. Наприкінці спілкування треба підсумувати результати зустрічі, попрощатися і висловити сподівання на подальші взаємини і спільну діяльність. Мета професійного спілкування – регулювання ділових стосунків у виробничо-професійній діяльності через вирішення професійних завдань.

Успіх професійного спілкування залежить від:

· Мовця як особистості з індивідуальними ознаками.

· Його знання сучасної української літературної мови як основи мови професійного спілкування.

· Уміння ефективно застосовувати ці знання залежно від мети, ситуації спілкування.

Щоб правильно спілкуватися і досягти мети спілкування, комунікант має володіти комунікативною професійно орієнтованою компетенцією.

Стилі спілкування:

Стиль «спільна творчість». Діяльнісно-діалогова схема цього спілкування ставить партнерів у паритетне становище, коли накреслена спільна мета й спільними зусиллями віднаходиться рішення.

Стиль «дружня прихильність». У його основі є щирий інтерес до особистості партнера по спілкуванню, ставлення до нього з повагою, відкритість контактам.

Стиль «загравання» розглядають як крайню форму «дружньої прихильності», яка має негативний заряд у стосунках. Він базується на прагненні завоювати фальшивий, дешевий авторитет у партнера.

Стиль «залякування» є протилежністю «загравання» і виникає як наслідок власної невпевненості при вищому статусному становищі, ніж у партнера, або ж невміння організувати спілкування на основі продуктивної спільної діяльності.

Стиль «дистанція» має різні відтінки, але у всіх випадках зводиться до суб’єктивного підкреслення відмінностей між партнерами. Це обмежує творчий потенціал спільної діяльності, провокує авторитарність. Разом із тим, без дотримання певної дистанції спілкування може скотитися до панібратсько-поблажливого ставлення.

«Менторський» стиль можна розглядати як різновид стилю «дистанція», коли один із партнерів добровільно чи мимовільно бере на себе роль наставника. Повчально-покровительський тон з його боку проглядається не лише в розмові, але й у позі, міміці, зовнішності, що збільшує розрив між партнерами.

Німецький соціолог Вальфіш Рулен сформулював аргумент мовчання:

· Якщо ваш співрозмовник роздратований, то промовчіть, щоб не дратувати його більше. Сперечатися з роздратованою людиною – все одно, що підкладати дрова у багаття.

· Якщо ви самі роздратовані, краще промовчати, щоб не сказати щось таке, про що потім будете шкодувати.

· Якщо ви довго говорили, помовчіть, дайте сказати іншим.

· Якщо вам дали слово, а те, що ви хотіли сказати, вже висловили інші, відмовтеся від повторення.

· Якщо вам хочеться поговорити про власні справи, а вас слухають сторонні люди, яких це не цікавить, - промовчіть.

· Якщо ви недостатньо обізнані з певним питанням, дайте можливість говорити тим, хто знає про нього краще.

· Краще промовчіть, аби не образити гідності інших.

· Мовчіть у ситуації, в якій своєю розмовою ви б могли мимоволі розкрити довірену вам таємницю.

5 .Мова, мовлення і спілкування

Мова є найкоштовнішим скарбом людей (Гесіод)

Основним універсальним засобом спілкування людей, висловлення їх думок, почуттів є мова (усна і письмова).«Мова – це форма нашого життя, життя культурного і національного, це форма національної організації… Мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я. А поки живе мова – житиме й народ яко національність» (Іван Огієнко).

За допомогою мови ми здобуваємо знання, зберігаємо їх у нашій пам’яті, передаємо їх іншим. Учені виділяють такі функції мови у спілкуванні:

Ø Засіб існування, передавання і засвоєння суспільно-історичного досвіду.

Ø Засіб інтелектуальної діяльності (сприйняття, мислення, уява).

Ø Універсальний засіб передання інформації, тобто слова, словосполучення, речення, тексти є вербальними засобами передання інформації. Вербальні засоби – найважливіші компоненти спілкування, оскільки вони головні носії повідомлень.

Формою існування мови є мовлення. Мовлення – це реалізація мови людьми в процесі спілкування, тобто процес реалізації мовної діяльності. Мовець використовує спілкування (звуки, слова та їхні форми, сталі звороти, моделі речень, тексти) для передавання певного змісту, до якого можуть входити, крім думок, почуття і волевиявлення.

Отже, мова, спілкування і мовлення взаємопов’язані. Мовлення неможливе без мови, а мова створена для того. Щоб здійснювати процес спілкування.

Мова є спільною для всіх, хто нею користується, а мовлення завжди індивідуальне, оскільки мовні засоби кожен із нас застосовує, добирає по-своєму.

Розвиток і збагачення мови відбувається у процесі спілкування. Якщо мовленнєва діяльність засобами певної мови припиняється, мова стає мертвою. Мова живе тільки у мовленні й спілкуванні.

Вивчення мови, збагачення пам’яті різноманітними засобами і способами вираження думок сприяють розвиткові мовлення. Не менш важливе значення має також систематичне й цілеспрямоване практикування в мовленні – спілкування рідною мовою під час виконання професійних обов’язків, оскільки вміння і навички виробляються лише в процесі спілкування.

Отже, мова – це система засобів спілкування, мовлення – вибір цих засобів у процесі спілкування, спілкування – процес обміну інформацією за допомогою мови, тобто мовленнєва діяльність.

Щоб бути зразковим, фахове мовлення повинне мати такі ознаками:

v Змістовність (розкриття суті висловлювання).

v Логічність (послідовне викладення думки).

v Точність (вибір мовних засобів, що найбільше відповідають висловлюваному змісту).

v Правильність (дотримання норм літературної мови).

v Доречність і доцільність (використання мовних засобів відповідно до мети висловлювання та умов спілкування).

v Емоційність (збудження почуттів).

Отже, високу культуру фахового мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі спілкування.

Дата добавления: 2013-12-14