Помилки в оцінці особистості

Процес оцінки особистості починається з першого враження. Як правило, перше враження є загальним сприйняттям об’єкта, воно не диференційоване, базується на чуттєвому рівні і містить можливість помилки.

Помилки першого враження:

Ø Думка інших осіб. Іноді навіть найзагальнішої і уривчастої думки про особу, яка цікавить нас, достатньо, щоб вона подіяла на оцінку цієї особи. Наприклад, якщо нам дали характеристику суб’єкта нашого інтересу чи висловили найповерхневіше судження про нього, то при зустрічі ми намагаємось вкласти поведінку об’єкта в рамки шаблону, сформованого під впливом чожохї, можливо, не зовсім об’єктивної думки.

Ø Галло-ефект. Вам сподобався сприйманий, ви оцінюєте його в термінах „приємного”, якщо ж не сподобався – у термінах „неприємного”. Ця загальна оцінка поширюється практично на будь-яку рису особистості. Як правило, галло-ефект має тенденцію розмивати деталі враження і формувати загальну оцінку об’єкта. Це явище наштовхує спостерігача на структурування якогось стійкого образу.

Ø Ефект поблажливості. Більшість людей доброзичливо підходять до оцінки незнайомої людини, багато схильні не помічати її явних недоліків. Однак є люди, які віддають перевагу сумніватись у позитивних якостях об’єкта спостереження. Іноді це виливається у стратегію: поки людина не доведе своєї порядності, її не можна вважати такою. Коли ми стикаємось з надмірно вираженим ефектом поблажливості, то цілком обґрунтовано можемо вважати, що помилки в оцінці об’єкта – наслідок психічних відхилень у спостерігача.

Ø Стереотипи. Якщо спостережуваний відрізняється від спостерігача за якоюсь характерною ознакою, то ця відмінність, кидаючись в очі, викликає в останнього строго визначені стандартні образи-стереотипи. По-перше, це будуть етнічні і групові стереотипи, потім кліше, пов’язані із зовнішнім виглядом (високий – низький, товстий – худий; орлиний ніс, сократівський лоб і т. д.), а також шаблони, що стосуються фізичних недоліків, особливостей голосу і мовлення, експресивних рухів (хода, міміка, жести). Знання стереотипів сприйняття і врахування їх у спілкуванні з представниками різних культур значною мірою сприяють зменшенню помилок в інтерпретації поведінки.

Ø Психічний стан спостерігача. Людина в хорошому настрої усіх оточуючих оцінює в основному у світлих тонах, і сам викликає у них симпатію. Людина у депресії, навпаки, не лише сама бачить усе у сірому кольорі, але і до себе викликає неприязне ставлення. Тому психічний стан спостерігача (спостережуваного) може бути джерелом помилок в оцінці особистості.

Ø Домінуючі потреби. Домінуюча потреба робить людину особливо вразливою до предмету своєї потреби: мисливець краще бачить звіра, збирач ягід – ягоди. Чим сильніша потреба, тим частіше у цих ситуаціях може мати місце підімна: мисливець може прийняти за звіра якийсь предмет, збирач ягід – зірвати непотрібну ягоду.

Ø Захисні механізми:

а) проекція – полягає у наділенні особистості невластивими їй якостями. Проекція має місце у поведінці усіх людей, однак найбільш сильно проявляється у людей з „розхитаними нервами”. Коли людині видається, що вона в чомусь підозрюється, вона буде неусвідомлювано винуватити у підозрюванні інших, так як ій видається, що її викривають у намірі, який вона сама вважає несумісним з її „Я-концепцією” і т. д. Спостерігач порівнює спостережуваного із самим собою. Йому видається, що себе він знає добре, тому на фоні свого „Я” йому краще бачиться інший. Однак при участі захисного механізму, що викривлює сприймання, спостерігач не здатен скласти об’єктивне уявлення про особистість іншого;

б) пригнічення чи вітіснення у підсвідомість – механізм психологічного захисту, за якого відбувається активне забування психічного матеріалу;

в) реактивне навчання – прийняття людиною почуттів і вчинків з прямо протилежною стратегією дій;

г) заперечення чи відкидання – виражається у несвідомій відмові допустити існування окремих факторів;

д) витіснення – заміна недосяжної мети іншою метою;

е) сублімація – різновид витіснення, реалізація неможливого у творчості;

ж) раціоналізація (теорія когнітивного дисонансу) – переконливі докази на виправдання своєї поведінки.

Ø Спрощення. Перше враження, як правило, завжди неповне. Це пов’язане з тим, що об’єкт сприймання – людина – дуже складний. Тому багато з нас схильні до спрощення при сприйнятті людей. Оскільки тенденція до спрощення властива більшості, то багато людей практично не можуть сприйняти іншу людину. Вони відразу ж за якимсь одним фактом роблять висновки, закріплюють ці висновки у своїй свідомості і потім важко змінюють їх. Ця властивість залежить від індивідуальних особливостей людини.

Причини помилок першого враження:

ü особливості особистості тих, кого сприймають;

ü цілеспрямований чи мимовільний вплив тих, кого сприймають, на сприймаючого;

ü особливості особистості реципієнта (як індивідуально-психологічні особливості людей, які ми сприймаємо, так і їх дії з метою обману спостерігача).

Індивідуально-психологічні особливості людей, які ми сприймаємо, корелюють з мірою відкритості особистості. Люди сприймаються по-різному: одні ніби відкриті для сприймання, про них завжди легко скласти перше враження; інші закриті, про них часто важко сказати щось певне.

Умовно виділяють декілька типів людей:

- категорія людей, щільно захованих за своїм „панцирем” особистості, що дуже ускладнює доступ до їх внутрішніх переживань. Вони можуть бути інтелектуалами, сором’язливими, недалекими і т. д., але здогадатись про це нелегко;

- люди, які щось завжди підозрюють, чимсь стурбовані. Вони звідусюди чекають неприємностей, від цього постійно напружені і вороже до всього налаштовані;

- люди, які постійно в русі, їх внутрішній світ прихований за ланцюгом дій та операцій. Вони суб’єктивно відчувають свою перевагу над іншими і пишаються цим.

- люди, які добре вміють пристосовуватись до обставин. Там, де треба, вони можуть обуритись, полестити і т. д. Їх настрій змінюється в залежності від ситуації;

- люди, які не піддаються ніякій характеристиці. Вони розчиняються у натовпі, не залишаючи у пам’яті спостерігача жодних слідів про свій образ. Про них дуже важко сказати щось визначене.

Відомо тако, що якщо людина знає, що за нею спостерігають, вона відразу намагається застосувати різні виверти, щоб виглядати так, як їй хочеться, щоб її сприйняли. Візуально це виражається у підміні експресивних рухів (міміки, жестів і т. д.). При чому обман може бути спеціальним або неспеціальним.

В оцінці особистості за зовнішніми ознаками юрист-практик повинен розуміти реакції облич, тіла, рук, голосу і мовлення.

Дата добавления: 2013-12-14