Загальна характеристика та характерні ознаки відділу

Відділ нараховує 400 родів і понад 2,5 тис. видів, поширених в морях, тільки окремі види (близько 200) зустрічаються в прісних водоймах. Талом має просту будову. Відомі навіть одноклітинні кокоїдні (порфірідіум). У багатьох структура гетеротрихальна, прикріплена до субстрату за допомогою ризоїдів. Переважна більшість має псевдопаренхіматичну структуру. Ріст талому – верхівковий. Монадні структури повністю відсутні, як і всі рухомі джгутикові стадії. Анатомічна будова досить складна. Зовні талом вкритий 2-3 шарами дрібних коркових клітин з хлоропластами, нижче – більші клітини без хлоропластів, які виконують • провідну, механічну та інші функції. Багатоклітинні паренхіматичні структури часто диференційовані на філоїд, каулоїд та ризоїд. Талом забарвлений у червоний, малиновий, жовтувато-червоний, фіолетовий кольори, зумовлені наявністю пігментів: фікоціаму та фікоеретрину, крім того, хлорофілу А і Д, каротинів, ксантофілів.

Будова клітини: клітинна оболонка целюлозна, із значним вмістом пектину, часто ослизнюється з утворенням капсули хрящуватої консис­тенції. Часто оболонка інкрустована солями заліза, кальцію, калію, магнію. Цитоплазма пристінна, ядро одне, рідше кілька, хлоропласти чис­ленні. У нижчих представників хлоропласт один, зіркоподібний, з піреноїдом, у вищих – дрібні, пластинчасті або дископодібні без піреноїдів. Запасною поживною речовиною відкладається багрянковий крохмаль, полісахарид, не рівноцінний крохмалю, з йодом дає червоний колір, нерозчинний у воді, при гідролізі розпадається на галактозу, а не глюкозу. В невеликій кількості відкладається жир.

Розмноження безстатеве та статеве. Безстатеве – нерухомими моноспорами, тетраспорами та поліспорами. Моноспори характерні для нижчих представників, утворюються в моноспорангії по одному. Тетра-спори утворюються по чотири в тетраспорангії, а поліспори – по багато в поліспорангіях. Спорангії розміщуються в слані рівномірно або зібрані в соруси чи в особливих заглибинах-концептакулах. Спори випадають на дно, вкриваються оболонкою і без періоду спокою проростають. Статевий процес – оогамний. Червоні – дводомні, антеридії і карпогони розвива­ються на різних рослинах. Антеридії – маленькі безбарвні клітини, часто розміщені гронами на кінцях розгалужень талому. З антеридію утворюєть­ся одна гола, без джгутиків, статева клітина – спермацій. Карпогон – жіночий статевий орган у нижчих рослин, схожий на вегетативні клітини, а у вищих має вигляд колбочки з вийнятою шийкою – тріхогіна (заповне­на цитоплазмою), а нижня розширена частина черевця містить цитоплаз­му, ядро та хлоропласти. Карпогони розміщені на карпогонних нитках або в концепталуках, та містять по одній яйцеклітині. Тріхогіна – орган для уловлювання спермаціїв. Зигота без періоду спокою ділиться і дає карпоспори, які розміщуються групами – цистокарпіями. Карпоспорирозвиваються по різному:

1 У найбільш примітивних бангіевих вміст зиготи ділиться та утворюються нерухомі гаплоїдні карпоспори, безпосередньо, в черевній частині карпогона.

2. Після запліднення, з черевної частини карпогона розвиваються розгалужені нитки – гонімобласти, клітини яких перетворюються вкарпоспорангії. В них утворюється по одній карпоспорі. Так утворюються карпоспори у немаліонових.

3. Ядро заплідненої яйцеклітини ділиться без редукції числа хромосом і дає численні диплоїдні ядра. В цей же час на черевній частині карпогона виростають короткі або довгі нитки, які називаються ообластемними. В них переходять диплоїдні ядра з цитоплазмою. Ообластемні нитки ростуть вздовж тіла водорості та зливаються з деякими вегетативними клітинами – ауксилярними. Це злиття не супроводжується злиттям ядер (диплоїдного ядра ообластемної нитки та гаплоїдного ядра ауксилярної клітини). Злиття цитоплазм стимулює поділ диплоїдного ядра і розвиток гонімобластів, які містять диплоїдні ядра та продукують диплоїдні карпоспори. Гонімобласти, які розвивають карпоспори, розглядаються як окреме покоління – карпоспорофіти. В самих високоорганізованих червоних водоростях ауксилярні клітини розвиваються лише після запліднення карпогона та в безпосередній близькості від нього. Сукупність ауксилярних клітин та карпогону називається прокарпіем. Тут немає необхідності утворювати довгі ообластемні нитки, які зв'язують карпогон з ауксилярними клітинами. Ауксилярні клітини просто зливають­ся з черевцем заплідненого карпогона, після чого з нього розвиваються гонімобласти з карпоспорами. Карпоспорангії часто розвиваються цілими групами – цистокарпіями, які вкриті псевдопаренхімною оболонкою, яка розвивається із сусідніх з карпогоном клітин.

Дехто з ботаніків розглядає гонімобласти, ообластемні нитки, як без­статеве покоління – карпоспорофіт, який веде коротке паразитичне жит­тя. З диплоїдних карпоспор утворюється спорофіт, який розмножується лише тетраспорами. Тетраспори – гаплоїдні, і при проростанні утворю­ють гаметофіт. Чергування поколінь характерне лише для вищих представників.

Дата добавления: 2013-12-14