Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Основні тенденції, напрямки і риси сучасної світової філософії




Читайте также:
  1. Види вантажних одиниць. Основні елементи вантажної одиниці. Формування вантажних одиниць.
  2. Визначення поняття “потерпілий”. Основні види потерпілих
  3. Визначення права промислової власності та його основні поняття
  4. Визначення та основні поняття екології
  5. Виникнення та основні теорії управління
  6. Виховання і навчання дітей раннього віку: основні поняття
  7. Внутрішній аудит. Основні завдання внутрішнього аудиту
  8. Вплив Першої світової війни на розвиток господарства європейських країн та США
  9. Галузевий моніторинг довкілля та його основні показники
  10. Гельсінкський процес. Підписання Заключного акта НБСЄ. Основні принципи Гельсінкського акта та його історичне значення.
  11. Геополітичні зміни в світі після Другої світової війни. Становлення біполярної структури міжнародних відносин.
  12. Головні напрямки та пріорітети зовнішньої політики

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ

ТЕМА 5. СУЧАСНА ФІЛОСОФІЯ

ПЛАН

1. Основні тенденції, напрямки і риси сучасної світової філо­софії.

2. Діалектико-матеріалістична філософія.

3. Екзистенціалізм.

4. Релігійна філософія.

5. Психоаналіз.

6. Позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм.

Класична філософія, некласична філософія, матеріалістична діалектика, марксизм-ленінізм, матеріалістичне розуміння історії, екзистенціалізм, релігійний екзистенціалізм, атеїстичний екзистенціалізм, антропологія, «філософія жит­тя», «феноменологія», протестантизм, томізм, модернізм, традиціонізм, психо­аналіз, неофрейдизм, неомарксизм, неотомізм, позитивізм, неопозитивізм, пост-позитивізм, логічний позитивізм, семантичний позитивізм, «загальна семан­тика», махізм, аналітична філософія, логічний емпіризм, герменевтика.

 

Початком сучасного етапу в розвитку філософської думки вважається кінець XIX сторіччя, коли з'яви­лися некласичні форми філософствування

Тут слід підкреслити, що німецька філософія XVIII - XIX ст. не випадково була названа класичною. Вона відстояла й розвинула далі принципи класичної філософії, основною озна­кою якої була безмежна віра в розум.

Класична філософія виходила з головного принципу раціо­налізму - з визнання розуму основою пізнання й поведінки людини, яка за своїми внутрішніми схильностями та здібнос­тями є істотою розумною, й, усвідомлюючи власні можливості, організує своє життя на раціональних засадах. Більшості пред­ставників класичної філософії властиві пізнавальний оптимізм, впевненість у тому, що раціональне пізнання це та сила, що згодом надасть людям можливість вирішити усі проблеми, що стоять перед людством.

І ще. Філософія Нового часу аналізувала так званий «інди­відуальний розум», його співвідношення із здоровим глуздом. Водночас все більша увага приділялася дослідженню так зва­ного «позаіндивідуального розуму». Філософії ставилося в обо­в'язок мовби надбудовувати будинок практики, науки, культури верхніми поверхами - пов'язаними в систему теоретич­ними міркуваннями про загальне: про загальне буття, про людину та її загальну сутність, про загальнозначущі принци­пи та методи пізнання, про загальні норми моральності. Пи­тання про одиничне (наприклад, про окремих людей, їхню сво­боду, думки, страждання) також ставилися, але вони були підпорядковані питанню про сутність, про загальне.

У другій половині XIX ст. стан справ істотно змінюється. Правомірно говорити про формування трьох основних гілок у розвитку філософської думки, що характеризують різне став­лення до класики.

У 60-ті роки XIX ст. виникаєнеокантіанство, представни­ки якого відкрито оголосили своєю метою захист і збереження принципів класичної філософії. Основні принципи неокантіанства базуються на трактуванні філософії винятково як кри­тики пізнання (при цьому саме пізнання не обмежується сфе­рою досвіду) і на відмові онтології в статусі наукової дисцип­ліни, на визнанні апріорних норм як таких, що зумовлюють процес пізнання. У цей же період формується і неогегельянство, для якого характерним є прагнення до створення цілісного моністичного світогляду на основі обновленої інтерпретації вчення Гегеля.



Другу гілку в розвитку філософської думки в розглядувану епоху утворила марксистська філософія. Спираючись на загаль­ну раціоналістичну орієнтацію класичної філософії, її основопо­ложники Карл Генріх Маркс (1818 - 1883 р.) і Фрідріх Енгельс (1820 - 1895 р.) розробили нову діалектико-матеріалістичну концепцію світу, людини, свідомості, пізнання, суспільства. Якщо марксистська філософія ніколи не поділяла антикласичної орієнтації, то третя гілка філософської думки сучасності відрізняється насамперед відходом від принципів класи­ки. Тенденції на заперечення їх стали виявлятися вже в мо­мент вищого розквіту класичної буржуазної філософії. У перші десятиліття XIX сторіччя діалектичному вченню Гегеля праг­не протиставити своє ірраціоналістичне песимістичне вчення про світову волю Артур Шопенгауер (1788 - 1860 р.). Відпо­відно до ІПопенгауера, сутність особистості складає незалежна від розуму воля - абсолютно вільне бажання, невід'ємне від тілесного існування людини, що є проявом космічної світової волі, основою і істинним змістом всього існуючого.

Філософія Шопенгауера стала одним з основних джерел «філософії життя», а також передувала деяким сучасним пси­хологічним концепціям. Саме поняття «життя» у руслі зазна­чених антикласичних орієнтацій багатозначне й невизначене:

воно трактується Фрідріхом Ніцше (1844 - 1900 р.) у біологіч­ному плані, Анрі Бергсоном (1859 - 1941 р.) у космологічно­му, а Вільгельмом Дільтеєм (1833 - 1911 р.), Георгом Зіммелем Г1858 - 1918 р.), Освальдои Шпенглером Л880 - 1936 р.) у культурно-історичному плані.

Якщо для Ніцше життя - це прояв волі до влади, то для Бергсона - це метафізичний космічний процес, могутній потік творчого формування: з ослабленням напруги життя розпа­дається, перетворюючись на матерію, тобто бездушну масу, а для Шпенглера - це «доля», «душа» культури, що обґрунто­вує ідею катастроф, що, постійно й регулярно повторюючись в історії, призводять до виникнення та смерті замкнутих у собі цивілізацій.

Другу тенденцію у розвитку некласичної філософії висвіт­лила позитивістська концепція Огюста Конта (1798 - 1857 р.), відповідно до якої філософія не е наукою з власним об'єктом, що якісно відрізняється від об'єктів конкретних наук. Філосо­фія узагальнює досягнення конкретних наук або ж є узагаль­неною класифікацією усіх наук. Ідеї Конта виявилися співзвуч­ними ідеям англійських філософів Джона Стюарта Мілля (1806 - 1873 р.) і Герберта Спенсера (1820 - 1903 р.), чиї погляди утворили початкову форму позитивістської філософії, що одер­жала назву «першого позитивізму». Наприкінці XIX сторіччя їхні ідеї розвивали представники емпіріокритицизму - Ернст Мах ^1838 - 1916 р.) і Ріхард Авенаріус /1843 - 1896 р.). а в XX сторіччі виникають неопозитивізм і постпозитивізм.

Третя тенденція знайшла відображення у ірраціоналістичних ідеях християнського екзистенціалізму Сьорена К'єркего-ра (1813 - 1855 р.), який намагається протиставити об'єктивній діалектиці Гегеля «екзистенційну діалектику», здатну нібито стати засобом збереження спрямованості особистості до Бога, органічного єднання людини з Богом. Філософія К'єркегора не була сприйнята сучасниками. Лише в XX сторіччі до неї звер­тається протестантська теологія, російська релігійно-ідеаліс­тична філософія, екзистенціалізм.

Ірраціоналізм у філософії та світогляді набирає силу, як правило, у періоди соціальної дестабілізації. У наш час найбільш ірраціоналістичними слід визнати деякі напрямки екзистенціалізму (неоніцшеанські вчення «нових філософів» у Франції), франкфуртську школу, герменевтику.

Після виникнення марксистського вчення, подальшого роз­витку К. Марксом і Ф. Енгельсом раціоналістичної орієнтації класичної філософії, її переконаності в можливостях науки, вірою в прогрес, філософська думка рухається двома протилеж­ними шляхами. З одного боку, відбувається розширення сфери впливу марксизму, яке супроводжувалося подальшим розвит­ком його основних ідей і принципів; з іншого боку - продов­жується еволюція різноманітних філософських концепцій, ви­никають і поширюються нові немарксистські вчення про світ, людину, суспільство. Між ними ведеться постійна ідеологічна боротьба. У той же час, незалежно від того, хочуть вони цього чи ні, відбувається ця боротьба на тлі їхньої органічної взає­модії та взаємовпливу, що по-різному виявляються в залеж­ності від форм суспільного, наукового й культурного життя, які теж впливають на розвиток сучасної філософської думки.





Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 668; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:

  1. Види вантажних одиниць. Основні елементи вантажної одиниці. Формування вантажних одиниць.
  2. Визначення поняття “потерпілий”. Основні види потерпілих
  3. Визначення права промислової власності та його основні поняття
  4. Визначення та основні поняття екології
  5. Виникнення та основні теорії управління
  6. Виховання і навчання дітей раннього віку: основні поняття
  7. Внутрішній аудит. Основні завдання внутрішнього аудиту
  8. Вплив Першої світової війни на розвиток господарства європейських країн та США
  9. Галузевий моніторинг довкілля та його основні показники
  10. Гельсінкський процес. Підписання Заключного акта НБСЄ. Основні принципи Гельсінкського акта та його історичне значення.
  11. Геополітичні зміни в світі після Другої світової війни. Становлення біполярної структури міжнародних відносин.
  12. Головні напрямки та пріорітети зовнішньої політики

studopedia.su - Студопедия (2013 - 2019) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.002 сек.