Додаткові настили – можуть бути багатокомплектними, але є менш раціональними, тобто меншої довжини, зі зниженою висотністю та інше

Допоміжні - одиночні розкладки.

За типом настилання може бути:

· секційне;

· несекційне.

За довжиною настили можуть бути в одну рамку розкладки або в декілька.

Секційними називають настили, що складаються з декількох рамок розкладок однакових або різних по довжині без поперечних стиків.

Секцією настилу називають самостійну розкладку або її частину, яку можна відрізати від настилу по поперечної прямій лінії.

По лінії секції на настильному столі встановлюють пересувну секційну лінійку для відрізання полотен.

Настили з різною висотою секції називають східчастими.

При настиланні необхідно дотримувати ряд технічних вимог:

· Полотна повинні настилятися без натягу, зморшок, і перекосів.

· Обов'язкове вирівнювання полотен по передньому кінці настилу й уздовж однієї з крайок (±5 мм).

· При настиланні «лицем до лиця» тканини з великим малюнком, у клітку або в поперечну смужку сполучають по малюнку в парній полотнині

· При настиланні матеріалів з ворсом дотримуються одного напрямку у всіх полотна (при настиланні «лицем до лиця» провертають кожне парне полотно на кут 180º).

· Якщо для настилання використовують матеріали різних кольорів або різних артикулів, спочатку настилають усі полотна одного кольору (артикула), потім іншого, прокладаючи між ними папір.

5.3 РОЗКРІЙ МАТЕРІАЛІВ.

Під розкроєм матеріалів розуміють розрізування матеріалів на окремі полотна для настилів і розсікання цих настилів на частини.

Вирізання деталей швейних виробів по намічених контурах розкрійним устаткуванням називають викроюванням (вирубанням).

Різання за видом енергії поділяється на:

· механічне;

· термофізичне;

· термомеханічне.

Механічний спосіб різання матеріалів виконується універсальними і спеціальними інструментами шляхом деформування і розклинення матеріалу різальним інструментом.

Найбільше застосування у швейній промисловості одержали універсальні інструменти для різання:

· пересувні розкрійні машини (вертикальний і дискові) для розсікання настилів (рисунок 5.4, а);

· стаціонарні стрічкові машини для вирізуання деталей (рисунок 5.4, б);

· ножиці.

До спеціальних інструментів для різання відносять: вирубу вальні преси, штампи.

Універсальні інструменти дозволяють вирізувати деталі різної конфігурації, не змінюючи інструмента, що ріже, і не переналагоджуючи машин. Однак вони вимагають ручної праці для переміщення матеріалу, виконання послідовного вирізання по контурі і не дозволяють автоматизувати процес викроювання деталей.

Термофізичними способами є:

· променевий (лазерний);

· плазмовий;

· электроразрядний.

Лазерний спосіб різання полягає у термічному впливі на матеріал. Цей спосіб має широкі можливості застосування. Вибір їх залежить від способу фокусування лучей (у крапку або в лінію), а також від способу подачі випромінювання на матеріал (через щілину, по контуру шаблона). У такий спосіб промінь лазера може бути використаний як спеціальний або універсальний інструмент.

		а
	Рисунок 5. 4 Універсальні інструменти для різання: а - пересувні розкрійні машини (вертикальний і дискові); б - стаціонарні стрічкові машини
		б

Плазмовий спосіб (мікроплазмовий струмень) подібний до лазерного, але уступає йому в продуктивності. Однак різання плазмовим струменем простіше і дешевше.

Электроразрядний спосіб, при якому матеріал розміщують у поле розряду між електродами, найбільш ефективний при виконанні перфорування.

Термомеханічні способи різання виконують з використанням одночасно двох видів енергії: руйнування матеріалу (термічним способом), та поділ - додатковим механічним впливом інструмента, що ріже. Нагрівання матеріалу у зоні різання може бути досягнуто застосуванням струмів високої частоти (СВЧ) або контактною передачею тепла від нагрітого інструмента, що ріже. Як правило, різання СВЧзастосовується у виробництві зі зварюванням для виготовлення плащів з полівінилхлоридних плівок. Встановлена також можливість зварювання і різання тканини і трикотажу із синтетичних термопластичних волокон у суміші з віскозними і натуральними волокнами.

Розсікання готового настилу на частини виконують пересувними розкрійними машинами з вертикальним або дисковим ножем.

· Машини з вертикальним ножем розсікають настили з вовняних і бавовняних тканин, прокладкових матеріалів висотою до 160 мм;

· Машишми з дисковим ножем розсікають настили з білизняних і платтяних бавовняних тканин, натурального і штучного шовку й інших - висотою до 30 мм.

Операція розсікання містить у собі:

· зрізання сторін настилу по границях рамки розкладки з метою збереження крайки (яка використовується для упакування);

· звільнення стягнутих на крайку країв полотен з деяких матеріалів;

· вибір у замальовці розкладки по контурах деталей маршрути розсікання настилу, щоб окремі його частини було зручно транспортувати до стрічкової розкрійної машини і вирізувати на ній деталі;

· скріплення настилу затисками для запобігання можливого зсуву і заминів нижніх шарів;

· остаточне викроювання великих деталей з нескладними контурами, таких як половинки штанів, спинки, з виконанням контрольних надсічок

Частини настилів транспортують до стрічкових розкрійних машин різними засобами, але з обов'язковою умовою — шари тканини при цьому не повинні бути зміщені.

Викроювання деталей виконують стрічковими розкрійними машинами. Вони більш продуктивні, чим пересувні і забезпечують високу якість крою. Однак розкрій настилів одними стрічковими машинами без застосування пересувних машин неможливий, тому що стрічкові машини встановлені нерухомо (стаціонарно).

Для забезпечення точності викроювання деталей і для безпеки роботи на стрічкових машинах поверх пачки деталей накладають допоміжне лекало, окантоване металевою стрічкою; лекало притискають до настилу і викроюють деталі. Глибина надсікань, що виконуються на стрічковій машині, для тканин — до 5 мм, для трикотажних матеріалів - 3 мм.

При викроюванні деталей без накладення лекал стрічка-ніж повинна проходити посередині крейдової лінії контуру деталі. Відходи, що утворяться при вирізанні (вирубанні) пачок деталей, направляють транспортуючим пристроєм або вакуум-відсмоктувачем у збірники.

Пачки деталей надходять на контроль якості крою.

До процесів розкрою матеріалів відносять вирубування деталей швейних виробів. Вирубування здійснюється пресами.

Розкрій швейних виробів спеціальними інструментами, до яких відносять різаки вирубувальних пресів, доцільно застосовувати у тих випадках, коли асортимент виробів постійний, кількість розміро-зростів моделей, сполучень у розкладках, ширини тканин обмежені, коли виробнича програма підприємства достатня для завантаження преса, а вирубувальне устаткування дозволяє розкроювати одночасно по всій ширині матеріалу.

З огляду на зазначені умови, вирубання застосовують для розкрою деталей виробів жіночої галантереї, виробів дитячого асортименту, деталей чоловічих сорочок, спецодягу, прокладкових деталей і ін.

5.4. ПЕРЕВІРКА ЯКОСТІ КРОЮ ТА ПІДГОТОВКА КРОЮ ДО ПОШИТТЯ.

Масове виготовлення одягу на підприємствах зумовлює точний крій, що дозволяє у швейних цехах не робити додаткових уточнень і підрізування деталей. Дефекти крою негативно позначаються на технології виробів, а також на організації роботи швейних цехів, тому що дефектинайчастіше виникають у деталях усієї пачки.

Якість крою пачки деталей перевіряють відразу після викроювання шляхом накладення на лекало окремо верхньої, нижньої деталі і деталі із середини пачки крою, щоб у разі потреби виконати уточнення пачки крою на стрічковій машині.

Практично неможливо одержати абсолютно точний контур деталей з лекалами. Ступінь неточності залежить від якості настилання полотен, застосовуваного устаткування для розкрою, кваліфікації робітника, виду матеріалів.

Встановлено наступні відхилення зрізів деталей крою, що допускаються, від зрізів лекал, мм:

· по плечовому зрізі, зрізам пройми, коміра, горловини, окатів рукавів (як найбільш відповідальним) ±1;

· по бічних зрізах, зрізові середини спинки, ліктьовим і переднім зрізам рукавів, зрізам накладних кишень і т.п. ±2;

· по зрізах низу рукавів, пілочок і спинки, по зрізах деталей підкладки і прокладок ±3,

· у найбільш відповідальних місцях спинки і пілочки (у самому вузькому місці) ±2—3;

· по ширині пілочки і спинки на рівні глибини пройми ± 4;

· по довжині спинки, пілочок, рукавів, спідниці, штанів ±4—5.

Крім цього:

· непарні симетричні деталі перевіряють, перегинаючи по осі симетрії ісполучаючи зрізи.

· у деталях з надставками перевіряють наявність і розмір припусків на шви;

· збільшення глибини надсічок понад установлений розмір допускається не більш 0,5 мм, зсув надсічок ±2 мм.

Після перевірки контролер ставить штамп про перевірку якості в документі, що супроводжує крій.

У розкрійному цеху можуть бути виділені зони:

· для дублювання;

· для заготівлі окремих деталей і вузлів виробів з метою максимального використання спеціального високопродуктивного устаткування (напівавтомати для заготівлі клапанів кишень, листочок, контурів підгинання накладних кишень; напівавтомати розмітки місць розташування нерозрізних виточок, кишень, місць пришивання клапанів, листочок;

· ділянки заготівлі утеплювальної прокладки, плечових прокладок, підкладки кишень, виготовлення плісе, гофре, вишивки, виготовлення косих бейок, декоративного вистьобування підкладки й ін.

Якщо швейні вироби виготовляють з матеріалів у клітку, смужку, з малюнком, у симетричних і суміжних деталях підганяють малюнки, тобто викроюють так, щоб раппорт і ритм малюнка в них не порушувалися.

При розкрої матеріалів у велику, яскраво виражену смужку або клітку малюнок підганяють у такий спосіб:

· на пілочках — паралельно лінії напівзаносу;

· на лацканах — паралельно краю;

· на спинці із середнім швом смужки малюнка повинні бути симетричні щодо середніх зрізів;

· у штанях прямого покрою великий, яскраво виражений малюнок підбирається по бічних швах від лінії коліна до низу;

· на листочках, клапанах і бічних кишенях подовжні і поперечні смужки повинні збігатися зі смужками на основній деталі.

Перевірені й уточнені пачки деталей комплектують по моделях, розмірам і ростам. Непарні деталі при настиланні способом «лицем до лиця» (верхній комір, нерозрізна спинка й ін.) при комплектуванні крою розкладають на дві пачки. Усі деталі перев'язують або скріплюють кільцевими гумками по пачках, а потім дрібні зв'язують разом з великими. Крій з текстильними дефектами, викроєні окремо, комплектують з підкладкою і прикладом і додають до основної пачки.

Деталі скомплектованого крою нумерують для позначення всіх деталей одного виробу однаковим номером. Це полегшує визначення лицьової і виворітної сторін деталі в процесі пошиття. З урахуванням нумерації виконують комплектування костюма зі складових частин (піджак, штани, жилет і ін.).

Нумерацію виконують, пришиваючи або приклеюючи паперові талони. Усі деталі в пачці нумерують порядковими номерами відповідно до послідовності в настилі. Талони порядкових номерів розташовують з лицьової сторони усіх великих деталей, до дрібних деталей прикріплюють талони на першу й останню деталі пачки. Якщо матеріали ушкоджуються при проколі голкою і залишаються сліди, деталі нумерують вручну олівцем або крейдою на виворітній стороні. Порядкові номери повинні бути добре видні і не заважати подальшій обробці виробу.

Пронумеровані деталі з основної тканини, підкладки, прикладу, обробки і фурнітури упаковують і разом із супровідним документом направляють на збереження, або в міру потреби у швейні цехи.

Супровідним документом крою є маршрутний лист. Він служить звітним документом при передачі крою, напівфабрикату і готових виробів по ділянках виробництва від розкрійного цеху до складу готової продукції. У ньому записують усі дані, що характеризують пачку крою, указують, кому призначається крій. а також вихідні дані готового виробу.

Дата добавления: 2013-12-14