Колоідна частина-найважливіша з погляду формування обмінних власти­востей та структури грунту. Кількісне визначення механічних елементів називаютьгранулометричним

аналізом. Під гранулометричним (механічним) складом грунтів і грунто- утворюючих порід розуміють відносний уміст фракцій механічних елементів-фізичного піску і фізичноі глини.Найдосконалішою в наш час є класифікація Н.А.Качинського (табл. 5.2)

Таблиця 5.2. Класифікація грунтів і порід за гранулометричним складом (за Н.А.Качинеьким)

Назва гру нту за	Вміст фізичноі глини. °/о
гранскладом	грунти
	Підзолистого типу	Степового типу ґрунто­	Солонці і сильно -
	гр\нтоутворення(ненасичені	утворення, чорноземи.	солонцюваті
	основам)	жовтоземи, дернові, пустельні
пісок пухкий	0-5	0-5	0-5
Пісок зв'язаний	5-10	5-10	5-10
Супісок	10-20	10-20	10-15
Суглинок легкий	20-30	20-30	15-20
Суглинок середній	30-40	30-45	20-30
Суглинок важкий	40-50	45-60	30-40
Глина легка	50-65	60-75	40-50
Глина	65-80	75-85	50-65
Глина	80-100	85-100	65-100

Згідно з цією класифікацією,грунт отримує свою основну назву за вмістом фізичного піску і фізичноі глини та додаткову-за вмістом фракціі,що переважає: гравійної (3-1мм),піщаної (1-0,05мм),крупнопилуватоі (0,01- 0,001мм), і мулистої (<0,001мм). Наприклад, дерново-середньопідзолистий грунт на морені містить фізичноі глини 24,0%, піску 42,6%, крупного пилу 33,4%, середнього пилу 6,57%) і дрібного - 9,6%). Основною назвою гран складу грунту буде легкосуглинковий, додатковою — крупнопилувато- піщаний.

Класифікація складена з врахуванням генетичноі природи грунтів та здат­ності іх глинистої фракціі до агрегатування, що залежить від вмісту гумусу, складу обмінних катіонів та мінералогічного складу. Чим вища здатність до агрегатування,тим слабкіше проявляються глинисті властивості при рівному вмісті фізичноі глини. Тому степові грунти,чорноземи та жовтоземи,як більш структурні,переходять у категорію більш важких при вищому вмісті фізичноі глини,ніж солонці та грунти підзолистого типу.

Знання гранскладу грунтів дозволяє визначити основні властивості грунту, вирішити питання обробітку грунту,підібрати с.-г. культури,встановити оптимальні строки проведення польових робіт. Різні рослини, відповідно до своїх біологічних особливостей, потребують різних умов зволоженості і щільності грунту, іх керованості, тобто впливу факторів, що визначають гран склад грунту. В різних кліматичних умовах грунти відрізняються за величиною ефективної родючості.

Із гранскладом пов'язана поглинальна здатність грунту та іх режими. Тому піщані і супіщані грунти в народі називають теплими, а важко суглинкові та глинисті- холдодними.

Безструктурні глинисті і важко суглинисті грунти чинять великий опір при іх механічному обробітку.

Докорінне поліпшення щільних,водонепроникних глинистих грунтів здійснюють за допомогою піскування, яке має поєднуватися з внесенням органічних добрив. Для поліпшення пухких безструктурних грунтів застосовують глинування.

Дата добавления: 2014-01-04