Податковий контроль

Кримінальна відповідальність за порушення прав

Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на 0ІВ, чинним законодавством передбачена також кримі­нальна відповідальність. Кримінальна відповідальність на­ступає тільки тоді, коли матеріальна шкода у 200 і більше разів перевищила неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян. Якщо матеріальна шкода у 1000 і більше разів пе­ревищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то матеріальна шкода вважається заподіяною в особливо ве­ликому розмірі. Так, незаконний випуск під своїм ім'ям чи присвоєння авторства на чужий твір науки, літератури чи мистецтва, а також незаконне відтворення чи поширення такого твору, присвоєння авторства на чужі об'єкти промислової власності.

Законодавство України передбачає також криміна­льно-правові санкції за незаконне зазіхання на комерційну таємницю. Карним злочином є незаконний збір з метою ви­користання відомостей, що становлять комерційну таємницю (промислове шпигунство), якщо це наносить ве­ликий матеріальний збиток суб'єкту підприємницької діяль­ності. Як покарання передбачається застосування до по­рушника штрафу у розмірі від 200 до 2000 неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або позбавляння волі від 2-х до 5-ти років тощо.

Залучення до кримінальної відповідальності конкре­тних винуватців злочину не виключає вимог про відшкоду­вання заподіяного збитку.

Особливий випадок - захист прав на ОІВ при пере­тинанні кордону. Митним кодексом України (ст. 74) товари й інші предмети, виготовлені з порушенням прав інтелекту­альної власності, не можуть як імпортуватися, так й експо­ртуватися через митний кордон України.

У судовій процедурі вирішення спорів важливе місце займають докази. Розрізняють три форми доказів: "доку­ментальний доказ" - доказ, наданий у письмовому вигляді чи у вигляді будь-якого документа; "речовий доказ" - доказ, що існує у вигляді предметів; " показання свідків" - усні по­казання експерта. Наявність охоронного документа - пате­нту чи свідоцтва, є важливим доказом.

1. Cутність та способи здійснення податкового контролю.
2. Податкові перевірки, їх класифікація.

3. Планування податкових перевірок. Плани- графіки перевірок, порядок їх формування та затвердження.
4. Позапланові виїзні перевірки.
5. Алгоритм виїзної податкової перевірки.
6. Превентивний податковий контроль

1. Cутність та способи здійснення податкового контролю

Походження терміну: contre – протилежний, зустрічний; role – примірник документа, який належить співставити (порівняти) з оригіналом для встановлення відповідності.

4 підходи до визначення сутності:

1. метод чи форма управлінської діяльності;

2. функція управління;

3. форма зворотнього зв”язку між суб”єктом та об”єктом управління;

4. перевірка дотримання законодавства.

державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Податковий контроль - єдина система обліку платників податків, а також контроль за пра-вильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків, нарахування фінансових санкцій, порядком ведення розрахунків, обліку товарів та коштів

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи: Органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами (ПКУ, ст. 61)

В Російській Федерації «податковий контроль» – діяльність уповноважених органів з контролю за дотриманням платниками податків, податковими агентами та платниками зборів законодавства про податки і збори у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Сучасні теорії управління більш широко трактують сутність контролю, нерідко визначають його як невід”ємну сторону управління: контролювати сутуацію – значить не тільки встановити відхилення від заданого режиму функціонування підконтрольного об”єкта, але й тримати ситуацію під контролем, не допускати розвитку в небажаному напрямі.

Для забезпечення ефективного управління оподаткуванням потрібно не тільки фіксувати небажані ефекти, але й запобігти, недопустити їх. З огляду на це: податковий контроль – це система спотереження (моніторингу) за діяльністю платників податків та податкових агентів з метою недопущення податкових порушень, оперативного їх виявлення та усунення.

1. Податковий контроль здійснюють не тільки податкові але й митні органи.

2. Податкові органи контролюють не тільки податкове законодавство, але й інші ділянки діяльності суб’єктів господарювання (ревізії довірчих товариств, своєчасність розрахунків тощо)

Способи здійснення податкового контролю

Податковий контроль здійснюється шляхом:

- ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

- перевірок та звірок, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому іншими спеціальними законами, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

2. Податкові перевірки, їх класифікація.

Найбільш поширеними серед методів податкового контролю є податкові перевірки. Такі перевірки можна класифікувати за рядом ознак.

Класифікація податкових перевірок

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Податковим кодексом, а фактичні перевірки – Податковим кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

3. Планування податкових перевірок. Плани- графіки перевірок, порядок їх формування та затвердження.

Принципи відбору:

· Режим найбільшого сприяння для законослухняних платників.

· Своєчасне реагування на ознаки можливих податкових порушень.

· Невідворотність наказання за допущені порушення.

· Обгрунтовансть вибору об»єктів контролю

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.
З урахуванням значення прийнятного ризику для життєдіяльності всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним.

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Структура планів-графіків виїзних податкових перевірок

Структура підрозділу А планів-графіків виїзних перевірок

Послідовність формування планів-графіків перевірок
1 етап

2 етап

Дата добавления: 2014-01-04