Вибір методів навчання

Вибираючи методи навчання, слiд враховувати:

1) загальну мету виховання учнiв та принципи дидактики;

2)особливостi методики викладання конкретної навчальної дисциплiни та її специфiчнi вимоги до вiдбору загальнодидакти­чних методів;

3) мету, завдання i змiст матерiалу конкретного уроку;

4) час, вiдведений на вивчення того або iншого матерiалу;

5) вікові особливостi учнiв;

6) piвeнь пiдготовленостi учнiв их освiченостi i вихованостi;

7) матерiальну забезпеченiсть навчального закладу, наявнiсть обладнання, наочних посiбникiв, технiчних засобiв;

8) можливостi та особливостi самого вчителя, його особистi якостi, piвень теоретичної i практичної пiдготовки, методичної майстерностi.

Аналiзуючи комплекс перерахованих умов, учитель приймає ряд рiшень: про вибiр словесних, наочних або практичних мето­дiв, репродуктивних або пошукових. Так, якщо дидактична мета передбачає оволодiння новими знаннями, учитель вирiшує, са­мому викладати знання чи органiзувати їх самостiйне вивчення учнями i т.д. У першому випадку потрiбна пiдготовка учнiв до сприймання нового матерiалу, для чого вчитель дає їм завдання провести певнi спостереження або попередньо ознайомитись з необхiдною iнформацiєю. Для повiдомлення нового матерiалу вчитель обирає пояснювально-iлюстративний або ж проблемний виклад. Виклад вчителя може супроводжуватися демонстрацією натуральних об'єктiв, їх зображень, дослiдами, експериментами тощо

5.5 Засоби навчання. Використання комп'ютерної техніки у навчанні

Успішність процесу навчання, ефективність використання в ньому розглянутих методів навчання значною мірою залежать від матеріальних передумов.

Засоби навчання – це джерела або спеціальні пристосування, які допомагають учителю здійснювати навчальний процес, тобто це засоби, які допомагають учителю навчати учнів, а учня – учитися. До засобів навчання належать: слово вчителя, підручники, роздаткові дидактичні матеріали, навчальне обладнання, репродукції, символічні навчальні посібники, технічні засоби навчання, а також спеціальні засоби програмованого навчання.

Засоби навчання виконують різноманітні функції: одні заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.); другі — конкретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці та інший наочний матеріал); треті — є прямими об'єктами вивчення, дослідження (машини, прилади, хімічні речовини, предмети живої природи); четверті — "посередники" між школярем і природою або виробництвом у тих випадках, коли безпосереднє вивчення останніх неможливе або утруднене (препарати, моделі, колекції, гербарії тощо); п'яті використовують переважно для озброєння учнів уміннями та навичками — навчальними і виробничими (прилади, інструменти та ін.); шості — символічні (знакові) засоби (історичні та географічні карти, графіки, діаграми тощо).

Слово вчителя — найістотніший засіб навчання. За допомогою слова вчитель організовує засвоєння знань учнями, формування в них практичних умінь і навичок. Викладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до роздумів над ним.

Підручник як важливий засіб навчання слугує учневі для відновлення в пам'яті, повторення та закріплення знань, здобутих на уроці, виконання домашнього завдання, повторення пройденого матеріалу.

Підручник – це основна навчальна книга з певного предмету, створена з метою навчання, виховання та розвитку учнів певного віку. Підручники розрізняють за характером викладу матеріалу (академічні, прикладні).

За провідними методами викладу матеріалу: інформаційний, проблемний, програмований, комплексний.

Найбільш поширеним інформаційний тип підручника, у якому дається готова інформація засобами слова, ілюстрацій, графічних, схематичних зображень. Ця інформація доповнюється деякими елементами проблемності. Позитивним є те, що в цьому підручнику подається в стислому вигляді значний обсяг наукової інформації. Недоліком є обмежені можливості учнів самостійно набувати знання, розвивати мислення та навички творчої діяльності.

Проблемні підручники мають на меті усунути недоліки інформаційних, забезпечити розвиваючий характер навчання. У даних підручниках застосовується проблемний виклад матеріалу, система пізнавальних завдань, які активізують попередній досвід, а також завдання дослідницького характеру.

Програмовані підручники – у них матеріал вивчається частинами, а засвоєння кожної частини перевіряється контрольними запитаннями.

Комплексні підручники поєднують позитивні сторони попередніх видів підручників. Вони містять певні дози інформації, необхідної учням для розуміння поставленої проблеми. Вирішення цієї проблеми відбувається через проблемний виклад матеріалу.

Кожен підручник має структуру. Найбільш характерною є така структура: текст (основний, додатковий, пояснювальний), позатекстові компоненти (таблиці, вправи, ілюстрації, малюнки, фотографії).

До символічних навчальних посібників належать:

· натуральні предмети і явища;

· препаровані і консервовані предмети;

· плоскі реальні зображення природи та суспільних процесів, окремих об’єктів (карти);

· об’ємні реальні зображення (глобус);

· абстраговані зображення;

Технічні засоби навчання – це високоефективні засоби навчання, які характеризуються значною інформаційною ємністю, різноманітністю змісту, побудови форм пред’явлення навчальної інформації, а також різноманітними методичними прийомами їх використання. Технічні засоби навчання (ТЗН) — необхідний чинник засвоєння знань. До них належать: дидактична техніка (кіно-, діапроектори, телевізори, відео-магнітофони, електрофони), аудіовізуальні засоби; екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти та ін.), фонопосібники (грам- і магнітофонні записи), відеозаписи, радіо- і телевізійні передачі.

Технічні засоби навчання поділяються на такі групи:

1) екранні посібники містять закінчений виклад навчальної інформації із дикторським супроводом або субтитрами. Їх завдання – створення певних уявлень, проблемних ситуацій.

2) звукові посібники використовуються як ефективні засоби навчання правильної вимови, виразного читання, як засобу ознайомлення з виступами діячів науки і культури, ознайомлення з художнім читанням майстрів слова, уривками музичних творів;

3) екранно-звукові (кінофільми, відеозаписи).

Необхідно ретельно продумати поєднання слова вчителя з ТЗН, можливості використання різких методичних прийомів: пояснення, установка на сприймання перед демонструванням (простеженням) окремих елементів комплексу чи комплексу загалом, бесіда за їх змістом; пояснення (бесіда) за змістом аудіовізуальних засобів; демонстрування (прослуховування) окремих частин, фрагментів або кадрів, що чергується з розповіддю (поясненням); демонстрування (прослуховування), що супроводжується поясненням (синхронним коментуванням).

Методика використання технічних засобів навчання.

1. Ретельно проаналізувати зміст і мету уроку, логіку вивчення навчального матеріалу.

2. Визначити обсяг та особливості знань, які повинні засвоїти учні. Доцільність ілюстрації або демонстрації предмету.

3. Встановити, на якому попередньому пізнавальному досвіді буде відбуватися вивчення кожного питання теми.

4. Відібрати та проаналізувати засоби навчання, встановити їх відповідність меті та змісту уроку.

5. Визначити методи і прийоми застосування засобів навчання, які забезпечують активно-пізнавальну діяльність учнів.

Комп'ютеру належить чільне місце серед сучасних технічних засобів навчання. Перелік професій, пов'язаних з використанням комп'ютерів, дедалі ширшає. Тому вміти - працювати з ними повинен кожний, і школа не може стояти осторонь цієї справи.

Узагальнивши сучасні уявлення про можливості комп'ютеризації в царині освіти, можна виявити такі чотири напрями використання комп'ютерів: 1) комп'ютер як об'єкт вивчення; 2) комп'ютер як засіб навчання; 3) комп'ютер як складова частина системи управління народною освітою; 4) комп'ютер як елемент методики наукових досліджень.

Враховуючи потребу в підготовці учнів до життя та діяльності в умовах комп'ютеризації виробничих і управлінських процесів, школа має забезпечити їх комп'ютерну готовність, тобто не лише ознайомити з основними сферами застосування комп'ютерів, їх роллю в розвитку суспільства, знанням будови, принципу їх роботи, з поняттям про алгоритми і алгоритмічну мову, уміння будувати алгоритми для вирішення завдань, а й навчити користуватися комп'ютерними редакторами, складати програми на одній із мов програмування.

За допомогою комп'ютера як засобу навчання можна реалізувати програмоване і проблемне навчання. Комп'ютер використовують для навчального моделювання науково-технічних об'єктів і процесів. Використання комп'ютера в процесі навчання сприяє також підвищенню інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу; активізації навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подання інформації, об'єктивності перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

Водночас педагоги повинні враховувати й негативні моменти. Передусім робота з комп'ютером швидко стомлює учнів, може погано впливати на зір або навіть призводити до розладу нервової системи. Комп'ютеризоване навчання не розвиває здатності учнів чітко й образно висловлювати свої думки, істотно обмежує можливості усного мовлення, формуючи логіку мислення на шкоду збагаченню емоційної сфери. В умовах автоматизованого навчання швидко формуються егоїстичні нахили людини, загострюється індивідуалізм, розширюється конкурентність, сповільнюється виховання колективізму, взаємодопомоги.

Загалом спілкування з комп'ютером сприяє розвиткові інтелектуального, духовного та морального потенціалу учнів, виховує уміння планувати й раціонально будувати трудові операції, точно визначати цілі діяльності, формує акуратність, точність і обов'язковість.

Список використаних джерел:

1. Бондар В.І. Дидактика – К., Либідь, 2005.

2. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. – К., 2001.

3. Дидактика современной школы. / Под ред. В.А.Онищука. К.: Рад.
школа, 1987.

4. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання–Прес, 2003.

5. Мазоха Д.С., Опанасенко Н.І. Педагогіка: Навчальний посібник. – К., Центр навчальної літератури, 2005. – 232 с.

6. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. -К.:Освіта, 1999.

7. Педагогика / Под ред. Бабанского Ю.К. - М.Педагогика, 1989.

8. Педагогіка: Навчальний посібник / Галузяк В.М., Сметанський М.І., Шахов В.І. – 2-е вид., вип.. і доп. - Вінниця:» Книга-Вега», 2003.

9. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології. Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти К.: Видавничий дім «Слово», 2006.

10. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К., 1997.

11. Фіцула М.М. Педагогіка. -К.: -Академія. -2000.

12. Щербань П.М. Прикладна педагогіка. – К., 2002.

Дата добавления: 2014-01-04