Методика вивчення регіонів світу та окремих країн. Методика економіко-географічного вивчення країни (регіону). Типовий план економіко-географічної характеристики країни (регіону).

В цілому, існує два підходи до вивчення регіональної географії світу:

1. спочатку розгляд економічної і соціальної георафії регіону, а потім найхарактерніші країни (перевага в тому, що країна розглядається на певному тлі, недолік – значна суб’єктивність виділення регіонів (скільки авторів – стільки й регіонів), а країни є більш консервативними утвореннями, ніж регіони, що змінюються доволі часто, тому важко встигати слідкувати за цими змінами);

2. розглядаються ключові країни регіону, але відсутня загальна характеристика регіону (але ж окремі країни не можуть відображати всі особливості регіону).

Курс економічної і соціальної географії світу в українських школах вивчається за першим варіантом.

Згідно програми на вивчення розділу виділяється 27 годин, з них на вивчення країн Європи виділено 11 годин, карїн Азії – 6 годин, країн Північної Америки – 4 години, країн Латинської Америки – 2 год., країн Африки, Австралії та Океанії – 4 години.

При вивченні країн Європи зміст теми можна розподілити наступним чином:

1. Загальна характеристика регіону, його склад. Населення, міста. Характеристика господарства країн і значення інтеграційних процесів у його формуванні. Загальна характеристика країн Західної Європи.

2. ФРН. ЕГП, населення і природно-ресурсний потенціал. Господарство ФРН. Галузева і територіальна структура.

3. Велика Британія. ЕГП, населення і природно-ресурсний потенціал. Господарство Великобританії. Галузева і територіальна структура.

4. Франція. ЕГП, населення і природно-ресурсний потенціал. Господарство Франції. Галузева і територіальна структура.

5. Італія. ЕГП, населення і природно-ресурсний потенціал. Господарство Італії. Галузева і територіальна структура.

6. Практична робота № 3. Порівняльна характеристика промисловості ФРН і Франції, Великобританії та Італії (за вибором).

7. Загальна характеристика Центральної і Східної Європи

8. Польща. ЕГП, населення і природно-ресурсний потенціал. Господарство Польщі. Галузева і територіальна структура.

9. Росія. Особливості ЕГП. Населення і міста. Природно-ресурсний потенціал

10. Господарство Росії. Галузева структура і територіальні відмінності.

11. Білорусь. ЕГП, населення і природно-ресурсний потенціал. Галузева структура і територіальні відмінності.

Вивчення країн Азії може здійснюватися за таким тематичним планом:

1. Загальний огляд регіону. Склад регіону.Різноманітність країн. Особливості господарства. Роль в світі.

2. Японія. ЕГП, історико-культурні особливості країни. Особливості населення країни. Роль НТР в економіці країни.

3. Галузева і територіальна структура господарства. Спеціалізація країни в світовому господарстві. Зовнішньоекономічні зв’язки.

4. Китай. Особливості розселення, демографічна політика і трудові ресурси Китаю.

5. Особливості економічної політики та галузевої структури. Зовнішньоекономічні зв’язки. Зовнішні економічні зв’язки. Відмінності між Західним і Східним Китаєм.

6. Індія.

Країни Америки вивчаються за таким планом:

1. Карїни Північної Америки. Склад регіону. ЕГП. Історія оформлення регіону. Укрїанська діаспора.

2. США. США. ЕГП. Населення, найбільші міські агломерації і урбанізовані райони.

3. Галузева і територіальна структура господарства. Найбільші промислові і с/г райони. Практична рбота № 4. Порівняльна характеристика господарства головних економічних районів США: Півночі, Півдня, Заходу.

4. Канада

Країни Латинської Америки

1. Центральна і Південна Америка. ЕГП, склад території. Полятична карта. Різноманітність країн. Особливості населення.

2. Основні риси с/г, промисловості, транспорту. Екологічні проблеми. Участь регіону у МГПП.

Країни Африки, Австралії та Океанії за програмою вивчаються протягом 4-х уроків, в тому числі:

1. Країни Африки. Загальний огляд. Різноманітність країн. Історія формування політичної карти. Характерні риси населення, типи розселення та урбанізації. Природно-ресурсний потенціал.

2. Особливості територіальної та галузевої тсруктури господарства. Найбільші країни.

3. Австралія. Особливості розміщення населення, найбільші міські агломерації. Особливості економічного розвитку. Географія промисловості, с/г, транспорту і ресурсів. Роль країни в МГПП.

4. Океанія. Специфіка ЕГП. Нова Зеландія і острівні країни Тихоокеанського регіону. Політична карта. Особливості розвитку малих острівних держав.

Вивчення країн та регіонів доцільно здійснювати за типовим планом. Тому на першому уроці з вивення роегіональної географії вчитель в першу чергу знайомить учнів з типовим планом ЕГХ країни (регіону), типовим планом характеристики ЕГП, галузі господасртва тощо.

Існує декілька варіантів типових планів ЕГХ країни (регіону). С. Кобернік пропонує наступний:

1. Коротка загальна характеристика країни: площа, чисельність населення, столиця, державний устрій тощо.

2. Географічне положення.

3. Природно-ресурсний потенціал.

4. Географія населення.

5. Загальна характеристика господарства.

6. Розвиток і розміщення окремих його галузей.

7. Внутрішні економіко-географічні відмінності.

8. Зовнішньо-економічні зв’зки.

9. Співробітництво з Україною.

М.М. Баранський дає такий типовий план ЕГХ:

1. Вступ.

2. Положення і природнгі умови; їх оцінка для господарського розвитку країни.

3. Історико-географічний нарис

4. Географія населення.

5. Загальна ЕГХ країни.

6. Географія основних галузей виробництва.

7. Географія шляхів сполучення і транспорту.

8. Економічне районування.

Можна подати учням більш детальний план:

1. Загальні відомості (площа, чисельність населення, столиця, державний устрій тощо).

2. Географічне положення:

· в якій частині світу знаходиться?

· близкість до океанів чи морів;

· країни-сусіди;

· висновок про вигідність географічного положення.

3. Природні умови і ресурси:

· рельєф і корисні копалани;

· клімат і водні ресурси;

· грунти і земельні ресурси;

· лісові ресурси;

· рекреаційні ресурси;

· висновок: чи сприятливі природні умови, чи забезпечена країна корисними копалинами?

4. Населення:

· чисельність і густота населення, тип відтворення, характеристика основних демографічних процесів;

· склад населення;

· рівень урбанізації;

· висновок: чи забезпечена країна трудовими ресурсами?

5. Господарство:

· які галузі промисловості розвиваються, які з них є галузями спеціалізації?

· які галузі сільського господарства розвиваються, які з них є галузями спеціалізації?

· які види транспорту переважають в різних видах перевезень? Основні транспортні шляхи;

· висновок: чи розвинена країна?

6. Внутрішні відмінності.

7. Зовнішньоекономічні зв’язки.

Вчитель має обрати один з варіантів типових планів і спрямовувати учнів на систематичну роботу з ним.

Крім того, існують більш детальні типові плани характеристики географічного положення, населення, господарства тощо. Зокрема, Войлошнікова Н.А., Улькін М.В. пропонують наступний план характеристики ЕГП країни:

· Положення на материку чи в частині світу.

· Оцінка політико-географічного положення (країни-сусіди, їх участь у вій2ськолвих блоках, близькість вогнищ військових дій тощо).

· Оцінка транспортно-географічного положення (близькість міжнародних шляхів сполучення).

· Оцінка положення країни відносно природно-сировинної бази.

· Оцінка найближчих країн з точки зору можливостей розвитку з ними економічних відносин.

· Зміни ЕГП в часі.

· Висновок про вплив ЕГП на господарство країни.

Пізніше, коли учні навчаться комплексно характеризувати країну за типовим планом, можна переходити до порівняльної характеристики країн та регіонів.

При вивченні загальної характеристики країн Європи варто велику увагу приділити складу регіону. При цьому необхідно пригадати з учнями де проходить межа між Європою та Азією. Назвати та показати на карті країни та їх столиці, диференціювавчши їх за історико-географічними регіонами Європи. Потім звернутися до тиоповго плану ЕГП регіону і разом з учнями визначити ЕГП Європи. Для визначення загальних рис регоіну можна застосувати прийом „мозкового штурму”, коли учні називають факти про Європу, які їм відомі, або асоціації, які виникають у них у зв’язку з поняттям „Європа”.

При вивченні природно-ресурсного потенціалу варто пригадати знання учнів з попередніх курсів та застосувати роботу з картою.

При розгляді населення варто звернути увагу на загальні особливості демографічної ситуації та звернути увагу на етнічний та релігійний склад наслення.

Вивчення господарства Єропи передбачає виокремлення його загальних рис та галузей спеціалізації окремих країн.

Далі доцільно розглянути ЕГХ країн Західної Європи.

При вивченні ФРН вчитель характеризує дану країну за типовим планом. Заваданням цього уроку є навчити уянів характеризувати країну за планом, використовуючи текст підручника, карти тощо.

При вивченні всіх інших країн можна поступово запроваджувати самостійну діяльність учнів з характеристики країн за типовим планом.

Великі можливості при вивченні цього розділу для застосування нестандартних форм організації навчання: конференцій, семінарів тощо. Можна пропонувати завдання творчого характеру: складання прогнозів розвитку країни чи регіону, програм раціонального освоєння нових територій в Канаді, Росії, Бразилії, Австралії тощо. Широкі можливості для застосування рольових ігор.

Необхідною умовою при вивченні країн та регіонів є робота з контурними картами.

Серед форм контролю ефективними є тестові завдання, а також усний залік. Але в умовах дефіциту часу усний залік проводиться в позаурочний час, що складає значні труднощі.

Дата добавления: 2014-01-04