Середня кількість альбумінів і глобулінів у плазмі крові в сільськогосподарських тварин

Тварини	Альбуміни	Глобуліни
г/л	г/л
Коні
Велика рогата худоба
Вівці
Кози
Свині
Собаки
Кури (несучки)

Співвідношення альбумінів і глобулінів у плазмі крові називають білковим коефіцієнтом. У свиней, овець, кіз, собак, кроликів, людини він більше одиниці в коней, великої рогатої худоби кількість глобулінів, як правило, перевищує кількість альбумінів, тобто він менше одиниці. Вважають, що від розміру цього коефіцієнта залежить швидкість осідання еритроцитів. Вона підвищується при збільшенні кількості глобулінів.

Для визначення білків плазми застосовують метод електрофорезу. Маючи різний електричний заряд, різні білки рухаються в електричному полі з неоднаковою швидкістю.

Альбуміни і фібриноген утворюються в печінці, глобуліни, крім печінки, ще й у кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах.

Білки плазми крові виконують різні функції. Вони підтримують нормальний об'єм крові і постійну кількість води в тканинах. Як крупномолекулярні колоїдні частки, білки не можуть проходити через стінки капілярів тканинну рідину. Залишаючись у крові, вони притягають деяку кількість води з тканин у кров, створюють так називане онкотичний тиск. Особливо велике значення в його створенні належить альбумінам, що мають меншу молекулярну масу й відзначаються більшою рухливістю, ніж глобуліни. На їхню частку припадає приблизно 80 % онкотичного тиску.

Велику роль відіграють білки в транспорті поживних речовин. Альбуміни зв'язують і переносять жирні кислоти, пігменти жовчі; глобулины; a и b–-глобуліни переносять холестерин і стероїдні гормони, фосфоліпіди; b–-глобуліни беруть участь у транспорті металевих катіонів.

Білки плазми крові, і насамперед фібриноген, беруть участь у зсіданні крові. Маючи амфотерні властивості, вони підтримують кислотно-лужну рівновагу. Білки створюють в'язкість крові, що має важливе значення в підтримці артеріального тиску. Вони стабілізують кров, перешкоджаючи надмірному осіданню еритроцитів. Протеїни грають велику роль в імунітеті. В g–глобулінову фракцію білків входять різні антитіла, що захищають організм від попадання чужорідних білків.

У 1954 р. в плазмі крові був відкритий білковий комплекс, що містить ліпіди і полісахариди, пропердин. Він спроможний вступати в реакції з вірусними білками і робить їх неактивними, а також викликати загибель бактерій. Пропердин є важливим фактором уродженої несприйнятливості до ряду захворювань.

Білки плазми крові, і в першу черга альбуміни, служать джерелом утворення білків різноманітних органів. За допомогою методики мічених атомів доведено, що введені парентерально (минаючи травний тракт) білки плазми швидко включаються у білки, специфічні для різних органів.

Білки плазми крові здійснюють креаторні зв'язки, тобто, передачу інформації, що впливає на генетичний апарат клітини й забезпечиваючий процеси росту, розвитку, диференційовки і підтримки структури організму.

Небілкові сполуки, що містять азот. У цю групу входять амінокислоти, поліпептиди, сечовина, сечова кислота, креатин, креатинін, аміак, що також відносяться до органічних речовин плазми крові. Вони одержали назву залишкового азоту. Загальна кількість його складає 11- 15 ммоль/л (30-40 мг%). При порушенні функції нирок вміст залишкового азоту в плазмі крові різко зростає.

Безазотисті органічні речовини плазми крові. До них відносять глюкозу і нейтральні жири. Кількість глюкози в плазмі крові коливається в залежності від виду тварин. Найменша її кількість мається в плазмі крові жуйних - 2,2 - 3,3 ммоль/л, (40-60 мг%), тварин з однокамерним шлунком - 5,54 ммоль/л (100 мг%), у крові кур-7,2- 16,1 ммоль/л (130-290 мг%). (В людей в капілярній крові – 3,38 – 5,55 ммоль/л або 600 – 1000 мг/л: в сироватці, плазмі крові 4,22 – 6,11 ммоль/л або 760 – 1100 мг/л.)

Реакція крові. Буферні системи. Найважливішим показником внутрішнього середовища організму є її активна реакція, обумовлена єю водневих (H⁺) і гідроксильних (OH^-) іонів. Для оцінки активної реакції крові використовують водневий показник, або pН (від англійського power Hydrogen – сила водню), що є негативним логарифмом концентрації водневих іонів. Значення цього показника полягає в тому, що більшість ферментативних реакцій протікають тільки при визначених значеннях рН. Кров сільськогосподарських тварин і має слаболужну реакцію: артеріальна кров - 7,35 - 7,55. Зміна рН на 0,3 - 0,4 смертельно небезпечна.

Підтримка кислотно-лужної рівноваги досягається за рахунок буферних систем і роботи видільних органів (нирки, шкіра, легені).

Важливу роль у підтримці сталості рН крові відіграє гемоглобін, рН якого =6,8 (слабокислий). У у слабо лужному середовищі гемоглобін зв’язує луг. При надходженні до крові кислот луги відщеплюються від гемоглобіна і нейтралізують кислоти.

Буферні системи крові:

1. Гемоглобінова - складає 70 - 75 % усієї потужності буферних систем.

К⁺HbO₂/Н⁺HbO₂, де К⁺HbO₂ – лужна сіль, а Н⁺HbO₂ – кислота.

Основна буферна властивість (більш за 70%) цільної крові. Крім кисню, гемоглобін здатен зв’язувати також Н⁺ (буферна ємність гемоглобіну) та СО₂ – карбонатний зв’язок.

2. Карбонатна - є сумішшю слабкої кислоти (вугільної – Н₂СО₃) та її солей – бікарбонатів натрію (NaHCO₃) і калію (KHCO₃). При звичайній рН у крові кількість розчиненої вугільної кислоти приблизно у 20 разів менше, ніж бікарбонатів.

Якщо у кров надходить більш сильна кислота, ніж вугільна, аніони сильної кислоти взаємодіють з катіонами натрію бікарбонату і утворюють натрієву сіль, а Йони водню, поєднуючись з аніонами НСО₃, утворюють малодисоцийовану вугільну кислоту (Н₂СО₃). При надходженні до крові молочної кислоти виникає реакція:

СН₃СНОНСООН + NaHCO₃ = СН₃СНОНСООNa + Н₂СО₃

Вугільна кислота слабка, і при її дисоціації утворюється мало водневих йонів. Крім того, під дією ферменту карбоангідрази, або вугільної ангідрази, вугільна кислота розпадається на СО₂ і Н₂О. СО₂ виділяється з повітрям, що видихається і зміни реакції крові не відбувається.

Якщо до крові надходять основи, то вони вступають до реакції з вугільною кислотою, утворюючи бікарбонати і воду: реакція залишається постійною.

На долю карбонатної буферної системи приходиться незначна частина буферних речовин крові, її роль в організмі значна, тому що з діяльністю цієї системи пов’язане виведення СО₂ легенями, що забезпечує майже миттєве відновлення нормальної реакції крові.

Лужний резерв крові – запас бікарбонатів плазми, які здатні нейтралізувати кислі продукти метаболізму, що надходять до крові.

Резервна лужність – кількість бікарбонатів, які знаходяться у 100 мл плазми крові, що знаходиться у рівновазі з газовою сумішшю, тиск СО₂ у якій дорівнює 40мм

3. Фосфатна – утворена сумішшю одно – і двозмінного фосфорнокислого натрію (NaH₂PO₄ та Na₂HPO₄). Однозамінний слабко дисоціює і веде себе як слаба кислота, а двозамінни – має властивості слабого лугу.

Останні три пов'язані з плазмою крові і з них найважливішою є карбонатна (20 %потужності) Більш потужні буферні системи у тварин, спроможних до виконання напруженої м'язової роботи. При надходженні в кров великої кількості лугів або кислот, наступає алкалоз і. Вони бувають, якщо виснажується відповідний буфер або некомпенсованими, якщо відбувається зсув рН.

Здвиг рН у кислу сторону – ацидоз. Якщо не відбувається зміни рН – то компенсований ацидоз. Якщо ацидоз викликаний накопиченням в крові СО₂ – газовий ацидоз, якщо молочною, піровиноградною кислотами – негазовий ацидоз.

Здвиг рН у лужний бік – алкалоз. Вимивання СО₂ з організму (при отдишке) призводить до газового алкалозу.

Дата добавления: 2014-01-04