Конституційні проекти Георгія Андрузького та їхнє значення у становленні українського конституціоналізму

Справжнім охоронцем українського народного духу є селянин, хуторянин. «Це не чорнороб-пахарь, а людина в повному значенні слова. Його не вдосконалила сучасна освіченість. Він нічого не бачив, крім свого села. Він не знає грамоти, він зайнятий лише польовими й хатніми роботами. Слово Божіє, яке він чує в церкві, укорінюється в ньому одними лише явищами природи, які він любить несвідомо, як немовля свою годувальницю. Але в усіх його поняттях і діях, від погляду на самого себе до поводження з сусідами, вражає нас саме якась велич, в якій відчуваєш природне благородство натури людської».

З цього ж погляду Куліш протиставляє рідну Україну чужій йому Європі — як осередку, де процвітає культура міста, де «людина передусім — міщанин», де панує егоїзм і де багатство протистоїть бідності.

Зрештою, українська культура, з погляду Куліша, несе в собі жіноче начало, оскільки жінка живе більше серцем, ніж розумом, який переважає в діях чоловіків.

Цілком в дусі романтичної філософії історії, яка жіночий елемент мала за первісний, найістотніший і найголовніший, П. Куліш оспівує історію України:

Звичайно, це не означає, що, обґрунтовуючи ідею України, П.Куліш взагалі заперечував значення здобутків загальнолюдської цивілізації. Він не сприймав її антигуманних засобів і самих цивілізаторів та «просвітителів» з їх «лукавою панською мовою», які, «забувши про свою бідолашну господу», кликали «слідом за чужоземцем бігти»!

Великий інтерес для українського державознавства ста­новлять «Начерки Конституції Республіки» одного із чле­нів Кирило-Мефодіївського братства Георгія Андрузького (перша половина XIX ст.). У Конституції автор особливу увагу відводить питанням самоврядування. Г. Андрузький прихильник слов'янської конфедерації. Але цікавим є те, що у цій слов'янській конфедерації не знайшлося місця для Росії, що не характерно для української суспільно-політич­ної думки цього періоду. В документі чітко проводиться принцип виборності всіх органів влади та розподілу її за­конодавчих, судових і виконавчих функцій.

Попервах Г. Андрузький був прибічником обмеженої монархії, а потім дійшов висновку про необхідність її за­міни. У згаданому проекті конституції основою суспільно­го життя визначалася громада. Держава мала об'єднати сім автономних штатів на чолі зі своїми президентами (Україну з Причорномор'ям, Кримом і Галичиною, Польщу, Литву, Бессарабію, Сербію, Болгарію, Дон).

Для Росії місця в складі федерації, запропонованій Г. Андрузьким, не передбачалося. Ба більше — він уважав, що для створення незалежної України необхідно зруйнува­ти Росію.

Кожен штат поділявся на області, області — на округи, а округи — на громади, що складалися з сімейств. Управління в громадах здійснювалося через управу, яка поєднувала роз­порядчу, виконавчу і судову владу. На чолі управи стояв го­лова, до неї входили троє-четверо старшин, десять депутатів від громади, священнослужитель, кілька писарів, а також один місцевий житель із гімназичною освітою.

Управа вирішувала всі питання місцевого значення де­мократично, через голосування, карала за порушення за­кону (оголошувала догану, накладала штраф, піддавала ув'язненню в тюрмі на строк від одного до семи днів).

На рівні округу діяла окружна палата за такими ж прин­ципами, як і управа у громаді. Депутати обиралися на два роки. Виконавчою та розпорядчою владою було окружне правління в складі окружного начальника, його заступни­ка і трьох радників. На цьому рівні діяли поліція та совіс­ний суд. До складу суду входили суддя (депутат від палати) і депутати від думи. Дума обиралася на один рік із купців і ремісників.

На рівні області проектом Г. Андрузького передбачали­ся обласна палата, обласне управління, поліція, магістрат, інші інституції соціального напряму (опікунська рада, нав­чальні заклади, будівельно-шляхове управління тощо).

У складниках держави — штатах законодавчою владою був сенат, виконавчу владу очолював президент, при якому знаходився цензурний комітет. До гілки виконавчої влади входили комітети — внутрішніх справ, тюремний, промисловий, фінансовий та наглядовий. Штати мали вищі нав­чальні заклади: академії наук і мистецтв, народного слова, медичну, а також вищий жіночий заклад виховання.

Усі штати об'єднувала державна надбудова, що склада­лася з Законодавчих зборів, Державної ради, куди входили президент республіки, міністри, прокурор, а також прези­денти штатів. На цьому рівні діяли міністерства фінансів і промисловості, військово-морське, а також міністерство юстиції, чого не було на рівні штатів. Міжнародні відно­сини здійснювалися тільки на рівні держави, тут передба­чалося міністерство закордонних справ. Окрім означених органів виконавчої влади, проект передбачав міністерство внутрішніх справ, тюремний комітет, посаду державного прокурора. Як і в автономних штатах, у державі діяв нагля­довий комітет.

Погляди представників Кирило-Мефодїївського товарис­тва на державу і право мали велике значення. Рушійною си­лою історії вони вважали народ, а його інтереси — єдиним критерієм історичної оцінки, що було дуже важливим для усвідомлення необхідності заміни монархії демократією.

Андрузький перед­бачав відродження Гетьманщини, її самостійний державний розвиток чи у рамках слов'янського союзу. За проектом 1850 р. федерацію Слов'янських Сполучених Штатів повинні були скла­сти 7 штатів: (Україна з Галичиною і Кримом; Річ Посполита; Бессарабія з Молдавією і Валахією; Остзея (ймовірно Естонія, Латвія і Східна Пруссія); Сербія; Болгарія; Дон). Таким чином, у майбутній федерації немає місця Росії, що, мабуть, було невипадковим, результатом переосмислення проектів кирило-мефодіївців.

Формою державного правління Слов'янських Сполучених Шта­тів мала стати президентська республіка. Республіканським прин­ципам, народовладдю і самоврядуванню підлеглі всі політичні й правові інститути Штатів.

Общинні управи поєднують владу розпорядчу, виконавчу і судову в межах своїх повноважень. З депутатів від громад в окру­гах передбачалося створення обраних окружних палат і дум (для рішення «мирових тяжебних справ» і угод), «совісних судів», а також духовних рад у справах духовних і для управління духів­ництвом округу. На рівні округу намічалося створення окруж­ного правління з розпорядчою і виконавчою функціями. За таким же принципом будуються й обласні представницькі, виконавчі і судові органи, а також штатів. У кожній області передбачалося створення університету, чоловічого і жіночого інститутів, семі­нарії, а в штатах — академій (духовної, наук і мистецтв, народ­ного слова, медичної). Представницькі органи в штатах за про­ектом намічалися двопалатні (нижня палата і Сенат), «вище ведення» виконавчої влади повинне було належати президенту штату, що забезпечувало б автономію цих частин федерації.

Дата добавления: 2014-01-04