Основні віровчення

„Чотири благородні істини”. В основу буддизму покладено вчення про „Ч...”, що були проголошенні Буддою під деревом Бодні (пізнання) відразу після пробудження.

1. істина: жити – означає страждати. Будь-яке існування є дукха (страждання). Його неодмінно зазнає все живе.

2. істина: є причини страждання. Вона таїться в самій людині, яка має різні бажання – від прагнення жити до жадання насолод, влади, багатства. Все це призводить до вчинків, що і створюють карму.

3. істина: можна припинити страждання шляхом вивільнення від бажань. Повне викоренення добрих і злих, що відповідає стану нірвани.

4. істина: є шлях припинення страждань.

„Шлях восьми сходинок”. (припинення страждань):

1. праведне знання, яке ототожнюється із розумінням життя;

2. Правдиве прагнення – рішучість виявляти співчуття до всіх живих істот;

3. праведна мова (утвердження правди);

4. праведна поведінка: не шкодити живим істотам, не брати чужого, утримуватися від заборонених статевих стосунків, не виголошувати марних і оманливих промов, не вживати хмільних напоїв;

5. праведний спосіб життя, тобто життя за принципами безкорисливості;

6. праведні зусилля – зусилля, які спрямовують до добра і віддаляють від зла;

7. праведна концентрація – уникнення стану, коли спонукання і бажання визначають ставлення;

8. Праведна техніка медитації (раджа-йога) – вінець попередніх етапів. Це таке опанування свого тіла і дихання, яке сприяє духовній концентрації; при цьому тіло невіддільне від Духа.

БУДДІЙСЬКЕ СВЯТЕ ПИСЬМО – це ТРИПІТАКА (санскр. – три кошики) – збірка, в якій учнями Будди зафіксовано одкровення свого вчителя. Має три пітаки (частини).

1 частина – Віная-пітака (кошик правил поведінки), містить правила, яких необхідно дотримуватися, зокрема буддійськими ченцями;

2 частина – Сутта-пітака (кошик сутр), де у формі притч, повчань, бесід, легенд, афоризмів, поем, коментарів Ананди – улюбленого учня Будди – викладено основні положення буддизму;

3 частина – Абхідхарма-пітака (кошик тлумачень вчення), де розглядається філософські, етичні питання, що турбували самого Будду.

НАПРЯМИ БУДДИЗМУ.

Одним із напрямків буддизму, що оформився внаслідок його розколу на рубежі І-ІІ ст. (і був затверджений на четвертому буддійському сангіті), є хінаяна (санскр. – мала колісниця, або вузький шлях спасіння).

ХАНАЯНА – ТІСНО ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНИЙ З РАННІМ БУДДИЗМОМ. Він визнає Будду людино, яка знайшла шлях до спасіння. Головним у ньому є особисте спасіння, що вважається досяжним лише через відхід від світу, тобто прийняття чернецтва. За межами Індії хінаяна поширилися лише там, куди проникли індійські поселенці (південна та Південно-Східна Азія). У країнах цих регіонів - М’янмі, Камбоджі, Лаосі, Таїланді, Індонезії, Шрі-Ланці – буддизм сприймався як високорозвинена індійська культура, спроможна задовольнити всі верстви населення.

ДРУГИЙ НАРЯМ – МАХАЯНА (санскр. – велика колісниця) виник ще у IV ст. до н.е., засновником вважають буддійського філософа-проповідника Нагараджуна – визнає можливість спасіння не лише для ченців, а й для мирян. Увага зосереджується на необхідності рятувати інших, на активній проповідницькій діяльності та проникненні у різні галузі суспільного та державного життя. Подолавши аскетичні крайності хінаяни, можна легше адаптувалася до нових умов і вийшла далеко за межі Індії (на далекий Схід). Другий напрям буддизму – основа багатьох місцевих тлумачень і течій буддизму.

У махаяні склалися численні автономні общини, які, виступаючи частиною суспільства, мають специфічне віровчення і культ, здатні виконувати допоміжні функції як в інших релігіях, так і в суспільній ідеології. Тому буддизм махаони став інтегральною частиною релігійної свідомості населення далекосхідного регіону поряд з конфуціанством, даосизмом, синтоїзмом та іншими релігіями.

На початку нашої ери в лоні махаони виник новий напрям – ТАНТРИЗМ, який набув виразного оформлення у V-VII ст. він має ще назву ваджраяна (алмазна колісниця). Допускаючи існування бодхисатв (санскр. – той, хто прагне просвітлення – людина чи істота, яка прийняла рішення вийти із кола Санжари і стати Буддою), тантризм засвідчує свої витоки. Водночас він має й оригінальні риси, що дали йому змогу виокремитися в особливий напрям: це специфічна система езотеричної практики. Він ґрунтується на дотриманні різноманітних і складних ритуалів, які б заперечували миттєвий, швидкий, як блискавка ваджра (зброя бога Індри для кидання, що має тисячу голок), доступ до нірвани. Багаторазове повторення священних погроз – мантри (вірші із ведичних текстів, які використовуються як заклинання і чарівні формули)

ТРЕТІЙ НАПРЯМ – ВАДЖРАЯН, або ТАНТРАЯН, сформувався на початку 2 тис н.е. Він практикує шлях йоги під керівництвом духовного наставника – гуру. Кожний гуру має свою методику використання системи йоги для очищення думок. У ЛАМАЇЗМІ, що виник на сонові вчення Цзонхави (1357-1419), такі духовні наставники називаються переродженцями, або живими богами. ЛАМАЇЗМ – це ієрархічна церковна система, що дублює світську державну ієрархію, встановлену Чингізханом.

Цей різновид буддизму складається з двох частин. Зовнішня культова практика ламаїзму орієнтована на накопичення заслуг, подібно до хінаяна; внутрішня, духовна серцевина вчення, або вчення ваджраяни, спрямована на злиття розуму людини з космічним тілом Будди. Духовна серцевина має чотиричленну структуру, ототожнювань з ваджрою – символом вічності, сталості і непорушності. Це формула типу чотирьох істин: лама – Бадда – Драхма – Сангха; посудина – таємниця – мудрість – велике єднання та ін. Згідно з тибетською традицією, тіло лами є Сангхою, його мова – Дхармою, його думка – Буддою. Вчення лами як живого Бога містить чотири екзотичних посвячення, які стосуються посудини, таємниці, мудрості, великого єднання.

ПОШИРЕННЯ. Послідовники буддизму існують так само на території колишнього Радянського Союзу, зокрема в Бурятській, Калмицькій і Тувинській автономній республіці Росії. Буддійська церква цих регіонів очолюється духовним управлінням буддистів (ДУБ). Центр церкви та резиденція голови управління перебувають в Іволгінському дацані (монастир в с. Іволга) в 40 км від Улан-Уде. На одному із чергових з’їздів представників буддійського духовенства і мирян був прийнятий діючий нині статут ДУБ, який регламентує діяльність управління з керівництва ламства і взаємини останнього з мирянами. Головним завданням ДУБ згідно зі статутом є забезпечення релігійних потреб віруючих і сприяння єднанню, солідарності та братству буддистів усіх країн. Лами повинні жити в монастирі й дотримувати певних правил. Згідно зі статутом, лами – вірослужителі, які поклялися слідувати вченню Будди та прийняли священні заповіти. Лами особистого господарства не мають. Живуть у будинках, що є власністю дацану. Головне джерело прибутків дацану – пожертвування віруючих, приношення паломників.

Перші послідовники Будди жили усамітнено, голили голови, відмовлялися від власності, носили грубий одяг (переважно жовтого кольору) і проводили весь час у мандрах, постійних бесідах, самопізнанні та медитації. Покійників ховали там, де вони мешкали. На місці поховань зводилися ступи (куполоподібні будівлі-склепи із замурованим входом).

Крім Індії буддизм, як світова релігія, поширений серед народів Південно-Східної, Східної Азії (Шрі-Ланка, Непал, Лаос, Таїланд, Японія, Корея, Китай, Монголія, В’єтнам, Бірма, Малайзія).

Дата добавления: 2014-01-04