Грошово-кредитний ринок: показники стану і методика аналізу

План

1. Показники стану грошово-кредитного ринку

2. Фактор часу в оцінці грошових потоків

3. Рівновага грошово-кредитного ринку: визначення пропозиції грошей і попиту на них

4. Взаємозв’язок грошово-кредитного та товарного ринків

1. Показники стану грошово-кредитного ринку

Фінансовий ринок має особливе значення для нормального розвитку економіки і є досить складним. Саме на фінансовому ринку здійснюються процеси мобілізації тимчасово вільних грошових коштів фізичних та юридичних осіб, їх розподіл і перерозподіл між різними секторами ринку. Фінансовий ринок охоплює: грошово-кредитний, на якому формується попит і пропозиція грошей, визначається відсоткова ставка, попит на кредити для інвестування; фондовий ринок, на якому формуються попит і пропозиція цінних паперів; валютнийринок, на якому формується попит і пропозиція валют, визначаються валютні курси.

Структуру фінансового ринку наведено на рис. 6.1.

Ефективне функціонування грошово-кредитного ринку значною мірою залежить від грошово-кредитної політики, яку проводить Національний банк країни. Головною метою цієї політики є вплив на найважливіші макроекономічні параметри через зміну пропозиції грошей.

Найважливішими показниками стану грошово-кредитного ринку є:

· загальна грошова маса;

· кредити, надані банками країни (в національній та іноземній валюті);

· відсоткова ставка;

· ставка рефінансування;

· грошова база;

· частка готівки поза банками в грошовій масі;

· коефіцієнт готівки;

· рівень доларизації грошового обігу;

· швидкість грошового обігу;

· рівень монетизації (насиченість економіки грошима);

· кредитні ресурси комерційних банків;

· норма обов’язкового резерву;

· мультиплікатор депозитний;

· мультиплікатор грошовий.

Рис. 6.1. Структура фінансового ринку

Гроші — це особливий товар, що є загальним еквівалентом. У країнах з розвинутою ринковою економікою грошовий обіг складається з готівкових і безготівкових грошей. Готівкові гроші — це банкноти і монети, які вводяться в обсяг Національним банком. Безготівкові (банківські) гроші — це записи на банківських рахунках і внески в комерційних банках. До них належать банківські депозити, чеки та кредитні картки.

Уся сукупність готівки та безготівкових грошей становить грошову масу. Вона є структурованою і складається з кількох грошових агрегатів. Останні побудовані виходячи з поступового зменшення ліквідності грошей.

Абсолютно ліквідними є готівкові гроші — це гроші поза банками або на руках у населення. Вони утворюють грошовий агрегат М 0. Кожний наступний грошовий агрегат повністю включає попередній, а також інші види банківських грошей.

Грошовий агрегат М 1 — це готівка та депозити в банках (до запитання).

Грошовий агрегат М 2 — це готівка та кошти, що знаходяться на всіх рахунках у комерційних банках (внески до запитання та строкові депозити).

Грошовий агрегат М 2 n — це грошова маса М 2 за виключенням валютних заощаджень (ВЗ):

(6.1)

Грошовий агрегат М 2 n визначає гривневу частку грошової маси, що знаходиться у розпорядженні населення, підприємств, організацій.

Грошовий агрегат М 3 — це агрегований показник, який визначає всю сукупність грошових коштів, що знаходяться в обігу. Він складається з готівки поза банками (СМ), коштів на поточних рахунках і строкових депозитах (депозитних грошей) (D), трастових операцій банків з коштами клієнтів (ТО):

(6.2)

або

(6.3)

Саме загальна грошова маса М 3 утворює грошову пропозицію (М^S), на яку впливає Національний банк різними методами монетарної політики. Тобто

(6.4)

Якщо частка трастових операцій з коштами клієнтів у грошовій масі М 3 незначна, то грошова пропозиція утворюється грошовою масою М 2:

(6.5)

Існує також грошовий агрегат М 3 n — це загальна грошова маса за виключенням валютних заощаджень (ВЗ):

(6.6)

Кредити, надані банками країни (Cr _Н), складаються з кредитів, які надано органам загального державного управління, підприємствам, організаціям і населенню комерційними банками (Cr _КБ) та кредитів Національного банку Мінфіну (С_{r МФ}):

(6.7)

Обсяг кредитів, наданих банками, значною мірою характеризує стан інвестиційної активності.

Відсоткова ставка (І_r) — це ставка, за якою комерційні банки надають кредити суб’єктам господарювання. За своєю економічною сутністю відсоткова ставка являє собою ціну позичкового грошового капіталу, необхідного для придбання реального капіталу. Відомо, що зі зростанням відсоткової ставки зменшується ліквідність грошей і дохід власників грошей від їх зберігання. Відповідно збільшується попит на фінансові активи. І навпаки.

Для національної економіки високі відсоткові ставки мають такі наслідки: зменшується попит на кредитні ресурси, уповільнюються процеси мультиплікації грошей у банківській системі, темпи зростання грошової маси відстають від темпів зростання грошової бази. До основних чинників, які гальмують зниження відсоткових ставок, фахівці відносять високі кредитні ризики та слабкий механізм страхування від них. Слід зауважити, що за умови зниження відсоткових ставок стимулюється ділова активність, але прискорюються темпи інфляції.

Ставка рефінансування (R _ф) (облікова ставка) — це ставка, за якою Національний банк надає кредити комерційним банкам (рефінансує їх). Тобто це вираження ціни кредитних ресурсів, які Національний банк розміщує серед комерційних банків у відсотках. В Україні ставка рефінансування на 1—1,5 % вище за темпи інфляції (Р_і):

(6.8)

Ставка рефінансування суттєво впливає на доступність кредит­них ресурсів для суб’єктів господарювання. Так, висока ставка рефінансування зменшує можливість комерційних банків брати кредити у Національного банку, і, відповідно, скорочуються можливості самих комерційних банків надавати кредити суб’єктам ринку. І навпаки.

Облікова ставка є особливо важливою для комерційних банків, які кредитують стратегічно важливі галузі національної економіки — сільське господарство, вугільну промисловість тощо. На облікову ставку впливають внутрішні та зовнішні чинники. До основних внутрішніх чинників належать: значний розмір дефіциту державного бюджету, який покривається за рахунок зовнішніх і внутрішніх позик; зростання ставок за ОВДП; кількість грошей в обігу; курс національної валюти. Зовнішніми чинниками вважають «коливання попиту нерезидентів на державні боргові забов’язання, надходження або відплив із ринку іноземного спекулятивного капіталу»[1].

Існує також поняття «ломбардна ставка» (R _Л) — це ставка, за якою Національний банк надає кредити комерційним банкам під забезпечення високоліквідних активів (державних цінних паперів). Ломбардна ставка, як правило, на 2—5% вище від ставки рефінансування:

(6.9)

Грошова база (Н) — це сума коштів, яка складається з готівки на руках у населення і резервів комерційних банків (готівка в касах банків та коштів комерційних банків на рахунках в Національному банку (RR):

(6.10)

Частка готівки поза банками(Ч_СМ) характеризує частку готівки в грошовій масі і визначається за формулою

(6.11)

Значна частка готівки (більше 40 % від грошової маси) є негативним явищем, що свідчить про недовіру до банківської системи, про існування суттєвих ризиків, пов’язаних із заощадженнями грошей у банках, про наявність інфляційних очі­кувань з боку населення. Крім того, до негативних загальноекономічних наслідків високої частки агрегату М 0 у грошовій масі слід віднести сприяння тінізації економіки, труднощі зі стягненням податків, ускладнення контролю з боку Національного банку за грошовими агрегатами та пропозицією грошей. Останнє безпосередньо позначається на ефективності монетарних заходів.

Коефіцієнт готівки (cr) характеризує частку готівкових грошей у депозитних грошах і розраховується за формулою

(6.12)

або

(6.13)

Рівень доларизації грошового обігу (Р_д) — це частка валютної частини грошової маси в її загальній величині:

(6.14)

Рівень доларизації безпосередньо відбиває рівень недовіри до національної валюти і має тенденцію до збільшення під час зростання інфляції. За умови високої доларизації національна валюта лише частково виконує функції нагромадження та міри вартості.

Швидкість грошового обігу (V) — це кількість оборотів, що роблять гроші за рік, щоб забезпечити певний рівень економічної активності, який приблизно визначається номінальним ВВП:

(6.15)

де М — середня величина кількості грошей в обігу за період обороту.

Цей показник обернено впливає на величину попиту на гроші: у разі збільшення швидкості грошового обігу попит на гроші зменшується, і навпаки.

На прискорення швидкості грошового обігу впливають високі темпи інфляції, підвищення відсоткової і облікової ставок, суттєві доларові інтервенції. Навпаки, уповільнюють швидкість обігу грошової маси тінізація економіки, заборгованість з виплати заробітної плати, по розрахунках за товари й послуги.

Рівень монетизації (Р_М), або коефіцієнт насиченості економіки грошима — це співвідношення між грошовою масою в обігу і рів­нем виробництва у поточних цінах (приблизно дорівнює номіналь­ному ВВП):

(6.16)

Рівень монетизації коливається під впливом різних чинників. Так, зниження монетизації може відбутися внаслідок згортання грошових відносин у результаті значної бартеризації економічних зв’язків та зростання доларизації. На рівень монетизації впливають також коливання попиту на гроші, інфляційні процеси.

Визначити рівень монетизації та коефіцієнт готівки, якщо номінальний ВВП дорівнює 140 млрд грн, грошовий агрегат М 2 становить 10,5 млрд грн, частка готівки в ньому — 40 %, валютні заощадження — 0,95 млрд грн, обсяг трастових операцій комерційних банків — 0,82 млрд грн.

Розв’язання:

М 3 = М 2 + ТО = 10,5 + 0,82 = 11,32 млрд грн;

; СМ = М 0 = 0,40 · 10,5 = 4,2 млрд грн;

D = М 2 n – М 0;

М 2 n = М 2 – ВЗ = 0,5 – 0,95 = 9,55 млрд грн.

Кредитні ресурси комерційних банків (CrR _КБ) складаються: із власних коштів банків (В_ЛК); коштів, які залучені банками через продаж своїх боргових зобов’язань (БЗ); депозитів банків (D); залишків на рахунках юридичних осіб (З_Ю); обсягів кредитування Національним банком комерційних банків (Cr _НБ); обсягів грошово-кредитної емісії (МСЕ) за виключенням обов’язкових резервів комерційних банків (RR):

(6.17)

Щоб визначити реальні кредитні ресурси комерційних банків (CR _КБ(р)), обсяг кредитних ресурсів, визначений за формулою (6.17), необхідно зменшити на величину прострочених кредтів (CR _пр) та скорегувати цю різницю на рівень інфляції (дефлятор ВВП):

(6.18)

Здатність комерційних банків надавати кредити залежить від величини та структури їх загальних резервів (ТR). Вони складаються з обов’язкових (RR) та надлишкових (ЕR) резервів банків. Кошти, які зберігаються як резервні, не приносять відсотків. Тому банки тримають у резервах тільки частку депозитів. Важливою складовою банківських резервів є обов’язкові резерви, які зберігаються як депозити у Національному банку. Величина обов’язкових резервів нормується Національним банком у відсотках до депозитних грошей (D). Тобто норма обов’язкового резерву (rr) дорівнює

. (6.19)

Звідси

RR = rr · D. (6.20)

У різних країнах норма обов’язкового резерву коливається від 3 до 15 %.

Коефіцієнт готівки та норма обов’язкового резерву використовуються для розрахунків мультиплікаторів — депозитного та грошового.

Депозитний мультиплікатор (m_D) визначається за формулами:

	(6.21)
	(6.22)

де rr — норма обов’язкового резерву.

За формулою (6.21), як правило, розраховують можливу зміну пропозиції грошей залежно від зміни депозитних грошей:

(6.23)

Тобто формула (6.21) характеризує економічний зміст депозитного мультиплікатора і не застосовується для визначення його арифметичного значення. Для цього використовують формулу (6.22). З неї легко обчислити мультиплікатор, тому що норма обов’язкового резерву встановлюється Національним банком і є величиною завжди відомою.

Грошовий мультиплікатор також виражається двома формулами, перша з яких (6.24) характеризує його економічний зміст, а друга (6.25) — числове значення:

	(6.24)
	(6.25)

З наведених формул (6.22), (6.25) видно, що збільшення норми обов’язкового резерву призводить до зменшення як депозитного, так і грошового мультиплікаторів. Відповідно зменшиться пропозиція грошей, що вплине на відсоткову ставку (І_r).

При цьому зв’язок між зміною пропозиції грошей (після зміни норми обов’язкового резерву) та відсотковою ставкою може бути різним залежно від того, існує в економіці ефект доходу чи очікується інфляція. За умови першої ситуації зменшення пропозиції грошей супроводжуватиметься зменшенням попиту на облігації, отже, і зниженням їх ціни. Як відомо, між ціною облігацій та відсотковою ставкою існує обернена залежність і тому відсоткова ставка зростатиме. Ланцюг зв’язків, що виникає при цьому, описується так:

rr ↑→ m_D ↓→ m_m ↓→ M^s ↓→ I_r ↑. (6.26)

Якщо ж в економіці існують інфляційні очікування, то зменшення пропозиції грошей призведе до протилежного щодо зв’язку (6.26) результату:

rr ↑→ m_D ↓→ m_m ↓→ M^s ↓→ I_r ↓. (6.27)

Наведені залежності підтверджують важливість норми обо­в’язкового резерву як головного інструменту монетарної політики.

2. Фактор часу в оцінці грошових потоків

Аналізуючи грошово-кредитний ринок, слід ураховувати фа­ктор часу в оцінці грошових потоків. Така оцінка базується на фундаментальній концепції, відповідно до якої гроші сьогодні мають більшу вартість, ніж будуть мати через певний час. Це пояснюється тим, що гроші, інвестовані в цінні папери або депозити, приносять дохід, тобто капіталізуються. Крім того, у віддаленому майбутньому знижується цінність імовірних доходів унаслідок підвищення ризику та інфляції.

Для порівняння вартості грошей у часі використовуються поняття майбутньої та теперішньої вартості грошей.

Теперішня вартість майбутнього доходу (PV) — це вартість майбутніх надходжень грошей або обсягу руху готівки, дисконтованої за відповідною нормою відсотка. Інакше кажучи, це та сума грошей сьогодні, яка створить майбутній дохід за наявних відсоткових ставок. Зведення майбутнього доходу до теперішньої вартості здійснюється за допомогою методики дисконтування. Дисконтування дає змогу вимірювати доходи різних періодів однією грошовою міркою. В процесі дисконтування використовується дисконтна ставка. Дисконтна ставка — це відсоткова ставка дохідності грошей з урахуванням ризику, яка застосовується для поточної оцінки майбутніх грошових потоків.

Щоб зрозуміти процес дисконтування, спочатку визначимо майбутню вартість депозиту або позики, яка обчислюється за допомогою нарахування складного відсотка. Майбутня вартість теперішніх грошей (FV) визначається за формулою

(6.28)

де D ₁ — теперішня вартість початкового депозиту або позики (грн); Ir — відсоткова ставка (в частках одиниці); t — кількість років, що відділяють майбутній період від теперішнього.

Процес зростання вартості депозитів або позик у майбутньому називається процесом капіталізації.

Якщо депозити поповнюються щорічно протягом певного періоду, то загальна майбутня вартість таких депозитів розраховується за формулою

(6.29)

де Т — період (у роках), протягом якого поповнюються депозити; t — певний рік; D_t — вартість депозитів у році t.

Якщо мають місце ануїтетні внески (однакової величини кожен рік протягом певного періоду), то формула (6.29) спрощується до вигляду:

(6.30)

де D — щорічні внески на депозитні рахунки; k _a.м — коефіцієнт ануїтета майбутньої вартості.

(6.31)

Під час оцінки теперішньоївартості майбутнього доходу (PV) враховується зворотна дія фактора часу:

(6.32)

де D_t — дохід через t років.

Для полегшення нарахування складного відсотка при дисконтуванні існують спеціальні таблиці, в яких для кожного року і для кожної відсоткової ставки обчислені значення (1 + Ir) ^t. Ці коефіцієнти називають множником нарощування і дисконтним множником.

1. На депозитний рахунок банку надійшло 10 млн грн. Банк виплачує 9 % річних. Визначити майбутню вартість грошей через 3 роки.

Розв’язання:

FV = D ₁ (1 + I_r) ^t = 10 · (1 + 0,09)³ = 12,95 млн грн.

2. Організація відкрила депозитний рахунок у банку під 11 % річних і на початку кожного року вносить на нього 500 тис. грн. Яка сума депозиту буде через 4 роки?

Розв’язання:

3. На депозитний рахунок банку протягом 3 років будуть надходити внески у сумі відповідно 5 млн грн, 9 млн грн, 12 млн грн. Банк виплачує 9 % річних. Розрахувати загальну майбутню вартість грошей через 3 роки.

Розв’язання:

4. Через 5 років очікується річний дохід у сумі 2 млн грн. Відсоткова ставка дорівнює 11 %. Розрахувати поточну вартість зазначеного майбутнього доходу.

Розв’язання:

3. Рівновага грошово-кредитного ринку: визначення пропозиції грошей і попиту на них

З макроекономіки відомо, що рівновага на грошовому ринку визначається точкою перетину пропозиції грошей (М^S) і попиту на гроші (M^D). На рис. 6.2 зображена рівновага на грошовому рин­ку, яка визначає рівноважну відсоткову ставку Ir та рівноважну грошову масу М. Національний банк, змінюючи пропозицію грошей (М^S ₂, М^S ₃), впливає і на зміну рівноваги на грошовому ринку, а також на рівноважну відсоткову ставку (Ir ₂, Ir ₃). Методи здійснення політики «дешевих» або «дорогих» грошей розглянуто у відповідному розділі курсу «Макроекономіка».

Рис. 6.2. Рівновага на грошовому ринку

Отже, рівновага на грошовому ринку досягається за умови

(6.33)

Тому важливим є аналіз чинників, які впливають на пропозицію грошей і попит на гроші.

Пропозиція грошей у поточному періоді () залежить від:

· пропозиції грошей у попередньому періоді ();

· обсягу купівлі державних цінних паперів, що збільшує пропозицію грошей (ЦП_К);

· обсягу продажу державних цінних паперів, що зменшує пропозицію грошей (ЦП_П);

· обсягу національної валюти, витраченої Національним банком на купівлю іноземної валюти, що збільшує пропозицію грошей (В_К);

· обсягу національної валюти, одержаної Національним банком від продажу іноземної валюти, що зменшує пропозицію грошей (В_П);

· обсягу кредитно-грошової емісії (МСЕ).

Ураховуючи зазначене, пропозицію грошей можна виразити формулою:

(6.34)

де t, t – 1 — поточний період t та попередній період (t – 1).

Введемо позначення: сальдо купівлі-продажу державних цінних паперів (S _ЦП) та сальдо купівлі-продажу валюти (S _В):

;	(6.35)
	(6.36)

Тоді

(6.37)

З наведеної формули (6.37) окремих розрахунків потребує обсяг грошово-кредитної емісії. До емісії уряд вдається тоді, коли він виявляється неспроможним організувати ефективне оподаткування для забезпечення потрібних видатків з державного бюджету, а також за рахунок емісії знімається інфляційне навантаження.

Загальна кредитна емісія (МСЕ) визначається кредитами:

· на покриття дефіциту бюджету (Сr _БД);

· покриття внутрішнього боргу (Сr _ВБ);

· рефінансування банків (Сr _РБ);

· купівлю валюти до офіційного валютного резерву (Сr _В).

Отже, загальна кредитна емісія розраховується за формулою

(6.38)

Таким чином, пропозиція грошей, враховуючи формули (6.37) і (6.38), може бути визначена так:

(6.39)

Безперечно, існують і інші моделі визначення пропозиції грошей. Більш детально це питання розглядається макроекономічною теорією.

Для визначення попиту на гроші (М^D) використовується, як правило, формула І. Фішера:

	(6.40)
	(6.41)

де М^D — попит на гроші; V — швидкість обертання грошей; Р — середній рівень цін; Y — обсяг реального ВВП.

Інший варіант кількісного визначення попиту на гроші запропонував представник кембриджської школи А. Пігу:

(6.42)

де k — частка річних доходів (від Р · Y), яку бажають мати суб’єкти ринку в грошовій формі.

За своєю сутністю коефіцієнт k є оберненим відносно швидкості обігу грошей , тому принципової різниці між варіантами кількісної теорії Фішера і Пігу не існує.

Відомі також інші моделі, зокрема модель попиту на гроші Баумоля—Тобіна.

4. Взаємозв’язок грошово-кредитного та товарного ринків

Грошово-кредитний ринок через ступінь ділової активності на інвестиційному ринку впливає на кон’юнктуру товарного ринку, тому окремого аналізу потребує взаємозв’язок грошового і товар­ного ринків (рис. 6.3).

Звернемось до рис. 6.3. На ньому відображено взаємодію трьох ринків: а — грошово-кредитного, б — інвестиційного, в — товарного. Припустимо, що урядом здійснюється стимулююча політика експансії, яка в даному контексті виражається у впливі на відсоткову ставку в бік її зниження. Це можливо за умов збіль­шення грошової пропозиції від до (рис. 6.3). Відсоткова ставка тоді зменшиться від І_{r 1} до І_{r 2}. Отже, зміна рівноваги на грошово-кредитному ринку (а) призвела до зниження відсоткової ставки.

Рис. 6.3. Взаємозв’язок грошового і товарного ринків

У свою чергу, зниження відсоткової ставки пожвавлює попит на інвестиції (б) від І ₁ до І ₂. Зростання інвестицій забезпечує муль­типлікативний приріст ВВП від ВВП₁ до ВВП₂ на товарному ринку (в).

Графічні пояснення на рис. 6.3 дозволяють зробити важливі аналітичні висновки. Ефективність грошово-кредитних заходів залежить від виду кривих попиту на гроші (M^D) і попиту на інвестиції (І^D). Чим більш крутою є крива попиту на гроші, тим більш значним буде вплив зміни їх пропозиції на рівноважну ставку відсотка. Можливість одержати більш суттєвий приріст інвестицій зображується похилою кривою попиту на інвестиції. А більший приріст інвестицій приведе до мультиплікативного зростання ВВП.

Монетарні заходи високоефективні тоді, коли крива попиту на гроші приймає вигляд крутої лінії, а крива попиту на інвестиції — похилої. За інших умов потенціал монетарних заходів незначний.

Таким чином, збільшення пропозиції грошей веде до зростання інвестицій, ВВП, зайнятості, доходу, сукупного попиту, що, у свою чергу, забезпечить подальше підвищення економічної актив­ності.

Але, аналізуючи цей ефект, треба зазначити, що він виникає переважно в умовах низького рівня зайнятості. Крива сукупної пропозиції за таких умов має відносно горизонтальний вигляд. Саме тому збільшення сукупного попиту внаслідок зростання пропозиції грошей веде до суттєвого зростання ВВП в умовах незначної інфляції або незмінних цін (рис. 6.4 а). Але в умовах близь­ких до повної зайнятості крива сукупної пропозиції стає більш крутою, майже вертикальною лінією. В такому разі розширення грошової пропозиції і збільшення сукупного попиту суттєво впливає на динаміку цін (від Р₁ до Р₂), спричиняючи велику інфляцію (рис. 6.4 б).

Рис. 6.4. Грошово-кредитна політика у короткостроковому (а)
і довгостроковому (б) періодах

Пропозиція грошей і попит на них у першу чергу впливають на номінальну відсоткову ставку (Ir _(н)). У той же час попит на реальні інвестиційні товари — обладнання, устаткування, споруди — в цілому визначається реальною відсотковою ставкою (Ir _(p)), яка дорівнює номінальній за мінусом темпів інфляції. З цього випливає важливий висновок: наприклад, скорочення грошової пропозиції призведе до зростання відсоткової ставки, що, у свою чергу, викличе скорочення інвестицій, а значить, сукупного попиту і ВВП.

М^s ↓→ I_r ↑→ I ↓→ AD ↓→ ВВП ↓. (6.43)

Але у довгостроковому періоді ефект відсоткової ставки інший. Скорочення грошової пропозиції приведе до зниження інфляції і, таким чином, до уповільнення зростання номінального ВВП відносно реального. Це, у свою чергу, зумовить скорочення номінальної та реальної відсоткових ставок, зростання інвестицій та ВВП:

М^s ↓→ Р ↓→ ВВП_н ↓→ Іr_(н) ↓→ I ↑→ ВВП_р ↑. (6.44)

На результати монетарних заходів значно впливають і процеси, що відбуваються у світовій економіці. Проаналізуємо політику «дешевих» грошей як елемент загальної експансіоністської політики. Внаслідок збільшення пропозиції грошей відсоткова ставка в національній економіці знижується, що скорочує надходження до неї іноземних інвестицій (І _ін). Це, у свою чергу, зменшує попит на валюту даної країни і знижує її курс відносно іноземних валют. Наслідок — скорочення імпорту і зростання експорту, тобто збільшення чистого експорту (NX). І навпаки — для політики «дорогих» грошей.

М^s ↑→ I_r ↓→ I _ін↓→ е ↓ → NX ↑; (6.45)

М^s ↓→ I_r ↑→ I _ін↑→ е ↑ → NX ↓. (6.46)

Таким чином, наслідки внутрішніх грошово-кредитних заходів посилюються під впливом світової економіки.

Для будь-якої економіки поряд із підтримкою внутрішньої рів­новаги важливою є проблема досягнення балансу між експортом та імпортом. Існує взаємозв’язок макроекономічної рівноваги і торговельного балансу за умови проведення певних заходів на грошово-кредитному ринку.

Припустимо, що для даної країни має місце суттєве перевищення імпорту над експортом в умовах високого безробіття і спаду виробництва. За таких обставин держава спробує зменшити дефіцит торговельного балансу і буде проводити політику «дешевих» грошей. Така політика знизить ставку відсотка і змен­шить імпорт, сприятиме експорту і поліпшить торговельний баланс. Тобто політика «дешевих» грошей узгоджується з політикою збалансування торговельного балансу.

Припустимо тепер, що для країни характерним є перевищення імпорту над експортом в умовах інфляції. Тоді уряд проводить політику «дорогих» грошей і скорочує дефіцит торговельного балансу. Політика «дорогих» грошей підвищує ставку відсотка і стимулює приплив іноземних інвестицій. Це збільшує попит на національну валюту і підвищує її курс відносно інших валют, що скорочує експорт і погіршує торговельний баланс. Така політика «дорогих» грошей приходить у протиріччя з політикою балансування торговельного балансу.

Отже, як показує аналіз, грошово-кредитні заходи можуть узго­джуватися із політикою балансування експорту та імпорту, але
можуть і суперечити їй.

Крім моделі рівноваги грошово-кредитного ринку «M^S — M^D» існує також модель рівноваги відкритої національної економіки Манделла—Флемінга («IS — LM»). Побудова й аналіз цієї моделі розглядається в підручниках з макроекономіки.

Зупинимося на аналізі впливу світової відсоткової ставки
на рівновагу в моделі «IS — LM» [18, с. 53—54]. Суттєва різниця рівноважних відсоткових ставок у світовій і національній економіках впливає на макроекономічні процеси в окремій
країні.

Якщо рівноважна відсоткова ставка у світовій економіці (I_rW) перевищує відсоткову ставку в окремій країні (I_rN), то дохід на капітал у світовій економіці вищий, ніж у даній країні. Це призведе до відпливу капіталу з даної країни за кордон, зменшення пропозиції грошей у цій країні, зміщення кривої LM уліво (рис. 6.5). Перелив капіталу в інші країни припиниться, коли точка перетину кривих IS та LM національної економіки встановиться на рівні світової відсоткової ставки. Це буде означати, що відсоткова ставка національної економіки встановиться на рівні світової відсоткової ставки. (Ir_N = Ir_W). Інші процеси спостерігаються, якщо відсоткова ставка у світовій економіці нижче, ніж у національній (Ir_W < Ir_N). Більш висока відсоткова ставка зумовить приплив капіталу в національну економіку, збільшення пропорції грошей і зміщення кривої LM управо (рис. 6.6). Внаслідок цього відсоткова ставка в національній економіці зменшуватиметься до рівня світової. Поступово одночасно з цим процесом зменшуватиметься приплив іноземного капіталу в національну економіку до тих пір, коли національна відсоткова ставка дорівнюватиме світовій. Отже, аналіз моделі Манделла—Флемінга до­зволяє зробити висновок, що умовою рівноваги відкритої національної економіки є рівність світової і національної відсоткових ставок.

Рис. 6.5. Модель Манделла—Флемінга (Ir_W = Ir_N)

Рис. 6.6. Модель Манделла—Флемінга (Ir_W < Ir_N)

[1] Гладких Д. Облікова ставка і ціна кредитних ресурсів // Вісник НБУ. — 1998. — Серп. — С. 38.

Дата добавления: 2014-01-04