Екологічний моніторинг

Державний екологічний моніторинг є базовим механізмом системи дер-жавного екологічного управління, що створює її інформаційні основи.

В Україні в межах своїх повноважень його здійснюють Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Національне космічне агентство України, Міністерство охорони здоров’я (МО3), Міністерство аграрної політики, Дер-жавний комітет лісового господарства, Державний комітет по земельних ресурсах, Державний комітет по водному господарству, Державний комітет з питань житлово-комунального господарства та їхні органи на місцях.

¨ Міністерство охорони навколишнього природного середовища здійснює спостереження за:

· джерелами промислових викидів в атмосферу та дотриманням норм гранично допустимих викидів;

· джерелами скидів стічних вод і дотриманням норм гранично допустимих скидів;

· станом поверхневих вод суші;

· станом ґрунтів сільськогосподарських угідь із визначенням залишкової кількості в них пестицидів і важких металів;

· викидами і скидами з об’єктів, на яких використовуються радіаційно небезпечні технології;

· станом та складом звалиш промислових і побутових відходів;

· станом наземних та морських екосистем;

· станом атмосферного повітря (у тому числі спостереження за транскордонним перенесенням забруднювальних речовин);

· атмосферними опадами;

· метеорологічними опадами;

· станом і режимом морських вод;

· станом ґрунтів;

· станом озонового шару у верхній частині атмосфери;

· радіаційною обстановкою (на пунктах радіоспостережень та в районах діяльності АЕС);

· станом сільськогосподарських посівів, запасами вологи в ґрунті та агрометеорологічними умовами формування врожаю;

· підземними водами з оцінкою їхніх ресурсів;

· ендогенними й екзогенними процесами;

· здійснює державне екологогеологічне картування території України для оцінки стану геологічного середовища та його змін під впливом господарської діяльності.

Міністерство охорони здоров’я здійснює вибіркові спостереження за:

· рівнем забруднення атмосферного повітря в місцях проживання на-селення;

· станом поверхневих вод суші в місцях використання їх населенням;

· станом морських вод у рекреаційних зонах;

· хімічним та біологічним забрудненням ґрунтів на території населених пунктів і за господарсько-побутовими відходами;

· інтенсивністю фізичних чинників (шум, електромагнітні поля,

· радіація, вібрація тощо);

· станом здоров’я населення і впливом на здоров’я забруднення навколишнього природного середовища.

Міністерство аграрної політики здійснює:

· радіологічні, агрохімічні й токсикологічні спостереження за ґрунтами сільськогосподарського використання;

· токсикологічні й радіологічні спостереження за сільськогосподарськими рослинами та продуктами з них;

· зоотехнічні, токсикологічні й радіологічні спостереження за сільськогосподарськими тваринами та продуктами з них.

Державний комітет лісового господарства здійснює спостереження за:

· станом лісів, ґрунтів у лісах;

· станом мисливської фауни в лісах.

Державний комітет по земельних ресурсах здійснює спостереження за:

· структурою землекористування;

· трансформацією земель залежно від їх цільового призначення;

· станом та якістю ґрунтів і забрудненням ландшафтів;

· станом рослинного покриву земель;

· відновленням порушених земель;

· станом зрошуваних і осушених земель, а також земель з ознаками вторинного підтоплення і засолення;

· станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток.

Державний комітет по водному господарству здійснює:

· радіологічні й гідрохімічні спостереження за водами (на водогосподарських системах комплексного призначення, у системах міжгалузе-вого та сільськогосподарського водопостачання, у зонах впливу АЕС);

· спостереження за станом ґрунтів у межах впливу меліоративних систем;

· спостереження за переформуванням берегів і гідрогеологічним станом у прибережних зонах водосховищ;

· облік ресурсів поверхневих вод.

Державний комітет з питань житлово-комунального господарства здійснює спостереження за:

· якістю питної води централізованих систем водопостачання міст і селиш міського типу;

· станом стічної води міської каналізаційної мережі;

· станом зелених насаджень у містах і селищах міського типу;

· проявами небезпечного підняття рівня ґрунтових вод у межах міст і селиш міського типу.

Підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану навко-лишнього природного середовища, зобов’язані вести спостереження за викидами і скидами та розміщенням відходів.

Мінприроди разом з іншими органами державної виконавчої влади, названими вище, забезпечує вдосконалення мереж спостережень за станом навколишнього природного середовища, раціоналізацію й оптимізацію ро-боти служб спостережень, уніфікацію методик спостережень та лаборатор-них аналізів, удосконалення бази приладів і систем контролю, створення міжвідомчого банку даних про стан навколишнього природного середови-ща, створення локальних, регіональних і національного центрів моніторин-гу навколишнього природного середовища, а також координує роботу, що проводиться в Україні за міжнародними природоохоронними програмами, у яких використовуються результати моніторингу.

Взаємодія зазначених органів, підприємств, установ, організацій і забезпечення функціонування системи державного моніторингу навколишнього
природного середовища на всіх рівнях здійснюється відповідно до міжвідомчих положень та технологічних інструкцій.

Дата добавления: 2014-01-04