Поняття про корм та кормову базу. Основні види кормів та їх класифікація

ЛЕКЦІЯ №6

Теми для рефератів, доповідей

1.Вплив техносфери на навколишнє середовище.

2.Найнебезпечніші аварії на підприємствах атомної енергетики.

3.Порівняльна оцінка впливу на людину природних та техногенних випро­мінювань.

4.Характеристика сильнодіючих отруйних речовин та їх влив на організм людини.

5.Найвідоміші техногенні катастрофи на території України.

6.Аварія на ЧАЕС: причини та наслідки.

7.Медичні аспекти можливих наслідків промислових аварій та катастроф.

1. Поняття про корм та кормові засоби.

2. Основні види кормів та їх класифікація. Стандарти на корми.

3. Фактори, що впливають на склад і поживність кормів.

4. Методи товарної та господарської оцінки кормів.

1. Кормами називають продукти рослинного і тваринного походження та промислового синтезу, які містять поживні речовини в засвоюваній формі, не впливають негативно на здоров’я тварин та якість одержуваної продукції.

Кормова база в своєму взаємозв’язку має три складові частини: 1) Кормовий план – це комплекс організаційно-господарських, науково обґрунтованих розрахунків річної потреби по забезпеченню худоби в кормах для отримування запланованої продуктивності низької собівартості і високої оплати кормів раціонів. 2) План кормо виробництва – це система заходів по створюванні стабільної кормової бази, яка забезпечує тваринництво всіма видами кормів. 3) Кормовий баланс – це метод порівняння потреб тварин в кормах з наявністю їх в господарстві.

Кормові засоби – натуральні, синтетичні та нетрадиційні продукти, що мають певну поживну цінність і можуть бути використанні як корми або кормові добавки після спеціального приготування (харчові, кератинові, шкіряні відходи тощо).

2. Класифікація кормів – це групування їх за походженням, фізичним станом, концентрацією енергії, клітковини, співвідношенням та доступністю поживних речовин.

За походженням корми поділяють на рослинні, корми тваринного походження, комбікорми, синтетичні препарати, харчові відходи, мінеральні корми та біологічно активні добавки. За вмістом енергії та клітковини, в одиниці маси корму їх класифікують на концентровані.

Рослинні корми. За окремими ознаками розподіляють на об’ємисті і концентровані.

Об’ємисті корми – це кормові продукти, виготовлені з вегетативної маси рослин, коренебульбоплоди, соковиті плоди баштанних культур і побічні відходи харчової промисловості. Їх поділяють на сухі та вологі.

Сухі об’ємисті корми із вмістом не більше 22% води і 0,65 к. од. чистої енергії в 1 кг корму та понад 19 % клітковини відносяться до грубих (сіно, солома, полова, трав’яне і сінне борошно, стебла й стрижні качанів кукурудзи та відходи рослинництва).

Вологі корми містять більше 40% води і їх розподіляють на соковиті та водянисті.

Соковиті – корми, в яких основна маса води знаходиться у зв’язаному стані і входить до протоплазми клітин і рослинного соку. Це зелені корми (силос, коренебульбоплоди, баштанні плоди та різні овочі).

До водянистих кормів відносять залишки цукробурякового, бродильного, крохмального та інших виробництв (жом, барда, пивна дробина, м’язга, плодові вичавки).

Концентровані корми – це група кормових засобів рослинного і тваринного походження, які з розрахунку на 1 кг корму містять не менше 0,65 корм. од чистої енергії та не більше 19 % клітковини і 40 % води. Сюди входять зернові корми, продукти їх переробки (залишки борошномельного, олійного виробництв, висушені залишки цукробурякового, бродильного і крохмале-патокового виробництв, а також сухі корми тваринного походження – сухе молоко, м’ясне, м’ясо-кісткове, кров’яне, рибне борошно та ін.).

Концентровані корми поділяють на дві підгрупи – корми вуглеводисті і протеїнові. До вуглеводистих кормів відносять зерно злаків, висушені коренебульбоплоди, жом, патоку; до протеїнових – зернобобові, макуху і шроти, сухі дріжджі та сухі корми тваринного походження.

Корми тваринного походження. У дану групу кормів входять молочні відвійки, сироватка, м’ясо-кісткове, м’ясне, кров’яне, рибне і пір’яне борошно, риб’ячий фарш, відходи інкубації яєць птиці тощо. У висушеному вигляді наведені корми належать до концентрованих.

Комбікорми – одноріднаспеціально виготовлена суміш різних кормових засобів за науково обгрунтованими рецептами для окремого виду чи групи тварин, яка забезпечує найбільш повне і ефективне використання поживних речовин. Комбікорм до складу якого входять всі необхідні для тварини поживні речовини, називають повнораціонним. Поряд з комбікормами підприємства виготовляють кормові добавки – білково-мінерально-вітамінні, білково-вітамінні, премікси.

Харчові відходи – залишки овочів і фруктів, лушпиння картоплі, а також залишки кухонь та їдалень індивідуального і громадського харчування.

Синтетичні препарати – протеїнові та амінокислотні продукти хімічного і мікробіологічного синтезу. Сюди відносять синтетичні азотвмісні речовини (сечовина, амонійні солі, аміачна вода тощо), кормові дріжджі, кормовий концентрат L-лізину, DL-метіоніну.

Мінеральні корми (підкормки). Основу мінеральних кормів становлять середні і кислі солі мінеральних та органічних кислот, які використовуються у чистому вигляді або у вигляді сумішей. Їх додають до раціонів тоді, коли натуральні корми містять недостатньо мінеральних елементів або погано засвоюються з кормів.

Біологічно активні речовини – природні і синтетичні продукти високої біологічної активності, які використовуються у дуже малих дозах. До них відносяться солі мікроелементів, вітамінні, ферментні та гормональні препарати, антибіотики, транквілізатори та ін.

Комплексні добавки і суміші – являють собою суміші протеїново-мінерально-вітамінних речовин. Застосовуються як добавки до основного раціону тварин. Сюди відносяться премікси та інші сполуки біологічно активних та фармакологічних препаратів.

За поживністю і фізичною характеристикою корми поділяють на концентровані і об’ємисті. Концентровані корми (зернові та продукти їх переробки, сухі корми тваринного походження). До об’ємистих кормів належать: грубі (сіно, солома, полова), соковиті (трава, силос, коренебульбоплоди, баштанні).

Стандарти на корми – це офіційні документи в яких указані ті властивості і ознаки, які повинні мати високоякісні корми. Якість корму – це сукупність корисних властивостей і показників, які необхідні тваринам для їх життя і продуктивності.

3. Фактори, що впливають на склад і поживність кормів.

3.1 Грунтово-кліматичні умови. Урожайність і хімічний склад рослин тісно пов’язані з родючистю грунтів, яка залежить від способів і прийомів вирощування рослин. На добре окультурених грунтах урожаї і якість рослин набагато вищі, ніж на безструктурних. На хімічний склад рослин впливають природно-кліматичні чинники: світловий і температурний режими, кількість опадів, вологість повітря, тривалість сонячної інсоляції.

3.2 Добрива та агротехніка вирощування. Урожайність і хімічний склад більшості кормових рослин змінюються при вапнуванні кислих грунтів, внесенні органічних і мінеральних добрив. На характер росту і хімічний склад рослин впливає густота посіву: за густого посіву корм поживніший і містить більше протеїну і менше клітковини.

3.3 Фаза вегетації і сортові особливості рослин. У ранні фази вегетації у рослинах міститься більше води, протеїну, БЕР і менше клітковини. У пізніші фази – зростає кількість клітковини, що погіршує поїданість і перетравність корму.

3.4 Способи заготівлі. При висушуванні трави на сіно у польових умовах втрачається 30-40% поживних речовин. У разі досушування сіна активним вентилюванням втрати поживних речовин знижуються до 20-25%. За нормальних умов силосування втрати поживних речовин не перевершують 15 %, якщо порушується технологія, то втрати знижується до 20 %.

3.5 Зберігання кормів. У випадку зберігання кормів з підвищеним вмістом вологи вони пліснявіють та самозігріваються внаслідок дії мікроорганізмів. Вологість грубих кормів при зберіганні не повинна перевищувати 15-17%, зернових – 12-14%, макухи і шроту – 10-12%, трав’яного борошна – 9-12%.

Швидше псуються корми з високим вмістом жиру і білка (макуха і комбікорми з добавкою технічного жиру). Часто причиною псування кормів є нижчі організми (фітофтора, сажка, іржа, маточні ріжки, гриб стахіоботріс) і комахи (комірний довгоносик, борошняний хрущ, кліщ, хлібна міль).

3.6 Технологія підготовки кормів до згодовування впливає на поїдання, перетравність та поживну цінність кормів. Подрібнення сіна, соломи, здобрювання січки розчином меляси, подрібненими коренеплодами, концкормами сприяє їх кращому поїданню, а обробка розчином лугу (вапнування, амонізація) підвищує перетравність і енергетичну поживність грубих кормів. Вологотеплова і теплова обробка зернових кормів (гранулювання, плющення, екструдування, мікронізація) поліпшує смакові якості, поїдання кормів, підвищує поживність.

4. Методи товарної і господарської оцінки кормів. При виробництві, зберіганні та реалізації кормів державними заготівельними організаціями товарну оцінку їх здійснюють за стандартами, в яких викладено вимоги до якості кормів, умов їх зберігання, транспортування; правила приймання, методи оцінки.

Господарська оцінка кормів дозволяє визначити якість конкретного корму, орієнтовну поживність, способи зберігання і підготовки до згодовування. Господарську оцінку кормів проводять зразу після збирання врожаю, в період їх закладання на зберігання, а також при взятті зі сховищ для годівлі тварин. Для господарської оцінки кормів застосовують органолептичні методи, визначаючи колір, запах, смак, чистоту, консистенцію, однорідність та ін. У деяких випадках з цією метою застосовують і хімічні методи (визначення кислотності, вмісту отруйних речовин тощо).

Дата добавления: 2014-01-04