Стягнення аліментів з батьків на користь повнолітніх дітей

Припинення права на аліменти

За загальним правилом, встановленим законом, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними 18-річ- ного віку. Отже, досягнення дитиною повноліття автоматично припиняє обов'язок платника аліментів, зокрема, за умови, що така дитина працездатна. Якщо повнолітня дитина є непрацез­датною або вона продовжує навчання і в зв'язку з цим потребує допомоги, то аліментне зобов'язання виникає на підставі вже іншого позову.

Отже, припинення аліментів має місце після досягнення ди­тиною 18-річного віку. Інпіих підстав автоматичного припинен­ня аліментного зобов'язання (крім смерті платника аліментів або дитини) закон не знає.

За сімейним законодавством аліментні зобов'язання можуть бути припинені у зв'язку з набуттям права власності на нерухо­ме майно.

Відповідно до ст. 190 СК України той із батьків, з ким про­живає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з пере­дачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). За загальним правилом усі правочини з нерухомістю підлягають нотаріальному посвідчен­ню. Необхідність нотаріального посвідчення договорів про від­чуження майна зумовлюється тим, що має місце перехід права власності від однієї особи до іншої.

Сучасне сімейне законодавство передбачає обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх, але непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги (ст. 198 СК), а також пов­нолітніх дітей, які продовжують навчання і в зв'язку з чим пот­ребують матеріальної допомоги (ст. 199 СК).

Однак право на отримання аліментів повнолітніми дітьми не є таким самим беззастережним, як право на отримання алімен­тів неповнолітніми дітьми. Крім загальної умови - наявність кровного споріднення (незалежно від добровільного чи судового встановлення батьківства) чи наявність родинних відносин (уси­новлення) таке право передбачає наявність і інших умов:

1) непрацездатність повнолітньої особи і в зв'язку з цим не­достатність власних коштів для задоволення своїх потреб;

2) продовження навчання повнолітньою дитиною і потреба у матеріальній допомозі;

3) спроможність зобов'язаної особи надавати повнолітній дитині матеріальне утримання.

Однією із умов надання батьками утримання повнолітній ди­тині є її непрацездатність. Непрацездатність повнолітніх дітей може бути як тимчасовою, так і постійною. Тимчасова непра­цездатність - це неможливість за станом здоров'я виконувати роботу за спеціальністю чи будь-яку роботу взагалі протягом невеликого проміжку часу. Постійна непрацездатність - це не здатність особи до виконання будь-якої, навіть некваліфіко- ваної роботи, яка не потребує спеціальних знань та навичок. Тимчасова непрацездатність підтверджується листком тимчасо­вої втрати працездатності (лікарняним листком), який видаєть­ся відповідним лікувальним закладом. Постійна (стала) непра­цездатність встановлюється медико-соціальними експертними комісіями Міністерства охорони здоров'я України.

Право на аліменти мають повнолітні діти, які є інваліда­ми І, П і ПІ груп за умови, що вони не мають достатніх коштів для забезпечення своїх потреб. Отримання повнолітніми дітьми пенсії, стипендії чи іншого доходу не може звільняти батьків від обов'язків утримувати свою повнолітню непрацездатну дитину. Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані повноліт­німи дітьми суми коштів не забезпечують їхніх потреб. Судовій практиці відомі приклади стягнення з батьків коштів на утри­мання повнолітніх непрацездатних дітей, які тимчасово перебу­вають у закладах охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або навіть перебувають у таких закладах постійно через наявну у них невиліковну душевну хворобу.

У разі повного або часткового відновлення працездатності дитини, на яку стягуються аліменти^ платник аліментів набу­ває права звернутися з позовом до суду про звільнення його від сплати аліментів або про зменшення їхнього розміру. У свою чергу, той із батьків, з ким проживає повнолітня непрацездатна дитина, має право звернутися із позовом до суду про збільшен­ня розміру аліментів, якщо покращилося матеріальне стано­вище платника аліментів, або ж погіршився його власний стан здоров'я або стан здоров'я непрацйздатної дитини, що підтверд­жено відповідними документами.

Другою умовою стягнення аліментів на користь повнолітнь­ої дитини є продовження цією дитиною навчання і в зв'язку з цим недостатність забезпечення коштами як для навчання; так і для інших своїх потреб (маються на увазі побутові потреби - харчування, одяг, користування транспортом тощо). Обов'язок батьків надавати матеріальне утримання може тривати лише до досягнення дитиною 23-х років, і за жодних умов не може бути продовжений. Право на такий вид допомоги втрачається повнолітньою дитиною у разі припинення навчання, незалежно від підстав такого припинення. Водночас, поновлення навчання (за умови не досягнення 23-річного віку), дозволяє повнолітній особі звернутися з позовом про призначення матеріальної допо­моги від батьків, якщо вони мають можливість її надавати. Вза­галі ж правом звернення до суду з позовом про стягнення алі­ментів має той із батьків, з ким проживає повнолітня дитина, а також таким правом наділені самі повнолітні - син чи донька.

Аліменти на користь повнолітніх непрацездатних та пов­нолітніх працездатних дітей, які продовжують навчання, стя­гуються у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням матеріального ста­новища та стану здоров'я дитини та платника аліментів, наяв­ності у платника аліментів інших членів сім'ї та родичів, яких він зобов'язаний утримувати за законом, інших обставин, що мають значення для визначення розміру аліментів. Тобто і в разі стягнення аліментів на користь повнолітніх дітей діють за­гальні правила призначення аліментів. Суд може відмовити у призначенні аліментів для повнолітньої працездатної і навіть непрацездатної дитини, якщо буде встановлено, що платник аліментів із-за об'єктивно існуючих обставин не спроможний надавати матеріальну допомогу, або ж надання такої допомоги викличе такий стан платника аліментів, що він сам потребува­тиме матеріальної допомоги.

Аліменти на повнолітніх дітей можуть бути стягнені й у тому випадку, коли такі діти перебувають у шлюбі і мають власних дітей. Але, оскільки суд, визначаючи розмір аліментів, повинен зіставити матеріальний та сімейний стан одержувача і платника аліментів, він зобов'язаний з'ясувати можливості стягнення алі­ментів з другого із батьків, з другого із подружжя повнолітнього непрацездатного сина чи повнолітньої непрацездатної доньки, а в деяких випадках і з їхніх повнолітніх дітей (онуків платни­ка аліментів) і визначити розмір аліментів з урахуванням цих можливостей. Це правило закріплене ч. 2 ст. 201 СК України.

Як підкреслювалося вище, до відносин щодо надання утри­мання батьками своїм повнолітнім дітям застосовуються ті самі правила, що і при призначенні аліментів на неповнолітніх дітей.

Зокрема, допускається вирахування аліментів на добровільній основі - за заявою одного із батьків або шляхом укладення до­говору про сплату аліментів; на тих самих умовах провадиться зміна розміру аліментів або припинення права на аліменти у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно; анало­гічні норми діють і в разі стягнення аліментів за минулий час, визначення заборгованості за аліментами або звільнення від сплати заборгованості; відповідальність за прострочення сплати аліментів.

Дата добавления: 2014-01-04