Історія розвитку обчислювальної техніки

План

Тема: ЦИФРОВІ КОМП’ЮТЕРИ

Лекція 8

Забезпечення навчального заняття.

Технологічна карта (план) заняття № 8

група	дата
МД-31

Навчальна дисципліна: «Ринкові дослідження»

Тема: Організація ринкового дослідження, його етапи. Проблеми організації збору даних

Вид заняття: Лекція

Мета заняття	Навчальна Навчити аналізувати, розвивати вміння аналізувати.
Виховна оволодіти основними поняттями які використовуються в маркетингових дослідженнях

Література:

1. Парсяк В.Н., Рогов Г.К. Маркетингові дослідження. - 2-е вид. – Київ: „Наукова Думка”. – 2000

2. Старостіна А.О. Маркетингові дослідження: практичний аспект. – К.; М.; СПб.: Вильямс, 1998. – 262 с.

3. Коршунов В.И. Механизм маркетинговых исследований рынка. – Х.: Основа, 2000. – 352 с.

4. Коршунов В.И. Планирование маркетинговой деятельности предприятия. – Х.: Основа, 2000. – 304 с.

Зміст навчального заняття.

№ елемента	Елементи заняття, учбові питання, форми і методи навчання.	Доповнення, зміни зауваження.
1.	Організаційна частина: 1.1 Перевірка готовності аудиторії до заняття. 1.2 Перевірка присутності студентів, виявлення причин їх відсутності.
2.	Мотивація пізнавальної діяльності студентів. 2.1 Повідомлення теми заняття. Організація ринкового дослідження, його етапи. Проблеми організації збору даних 2.2 Мета заняття. 2.3 Повідомлення основних питань заняття: 1. Основні етапи процесу проведення ринкових досліджень. 2. Особливості організації ринкових досліджень в Україні
4.	Викладення нового матеріалу.
5.	Роз’яснення незрозумілих питань з викладеного матеріалу.
6.	Підведення підсумків.
7.	Формування домашнього завдання. Теми СВ Проектування ринкового дослідження Програма ринкових досліджень. Замовник і виконавець дослідження Тема семінару Проблема необхідності проведення ринкового дослідження

Викладач: А.В. Васкан

6.1 Історія розвитку обчислювальної техніки

6.2 Структура персонального комп’ютера

6.3 Принцип програмного управління

6.4 Основні характеристики комп’ютерів

6.5 Сучасні багаторівневі машини

Час: 2 год.

Література: [3, 5].

Комп’ютерна техніка – це сукупність засобів для автоматизації процесів обробки інформації, а також галузь техніки, яка займається розробкою, виготовленням і експлуатацією комп’ютерів.

Комплекс електронного устаткування, який призначений для автоматизації процесів обробки дискретної інформації та має загальне управління, називають цифровою електронною обчислювальною машиною(ЕОМ).

Розвиток обчислювальної техніки відбувався у декілька етапів (рис. 1.1.).

Механічні калькулятори. Одним з найперших обчислювальних пристроїв є абак, який використовувався більше 2000 років тому. Абак є дерев’яною рамою, що містить ряд паралельних лозин з камінчиками або кісточками.

Перша європейська машина була створена Непером (творцем логарифмів) на початку XVII століття. Вона могла виконувати операцію множення двох чисел.

Перший механічний комп’ютер. Перший комерційний механічний калькулятор був створений Чарльзом Ксавьером Томасом в 1820 році. На той час це була досконала машина, яка виконувала операції додавання, віднімання, множення та ділення.

У 1812 році Чарльзом Баббаджем (професор математики Кембріджського університету) була розроблена машина, яка могла вирішувати поліноміальні рівняння різними методами. Аналітична машина Баббаджа на повну підставу зважає попередником сучасного комп’ютера, оскільки містить всі ключові елементи, з яких складається комп’ютер:

1. Пристрій введення даних. У машині Баббаджа був застосований принцип введення даних за допомогою перфокарт.

2. Блок управління. Для управління, або програмування обчислювального пристрою використовувався барабан, що містить безліч пластин і штифтів.

3. Процесор (або обчислювальний пристрій). Обчислювальна машина заввишки близько 10 футів, яка містить в собі сотні осей і декілька тисяч шестерень, які і були прообразом процесора.

4. Запам’ятовуючий пристрій. Це блок, що містить ще більше осей і шестерень і дозволяє зберігати в пам’яті до тисячі 50-розрядних чисел.

5. Пристрій виводу. Пластини, які були зв’язані з відповідною друкарською машиною, використовувалися для друку одержаних результатів.

Електронні комп’ютери. Використовування обчислювальної техніки під час другої світової війни послужило серйозним поштовхом для розвитку комп’ютерів. Фізик Джон Атанасов разом з Кліффордом Беррі (Clifford Berry) з 1937 по 1942 рік працювали в університеті штату Айова над створенням першої цифрової електронно-обчислювальної машини.

У 1943 році англієць Алан Тюрінг завершив роботу над створенням військового комп’ютера “Колос”, який використовувався для розшифрування перехоплених німецьких повідомлень.

В університеті штату Пенсільванія створили першу комплексну електронно-обчислювальну машину для військових цілей. Ця система одержала назву ENIAC (Electrical Numerical Integrator and Calculator). У комп’ютері ENIAC використовувалося близько 18 тисяч вакуумних ламп. Він займав корисну площу, яка дорівнювала приблизно 167 квадратних метрів, і споживав приблизно 180 тисяч Ват енергії. Для введення і виводу даних використовувалися перфораційні карти, регістри виконували роль суматорів, а також надавали доступ вигляду читання/запис до сховища даних.

В 1945 році, математик Джон фон Нейман (John von Neumann) довів, що комп’ютер є цілісною фізичною структурою і може ефективно виконувати будь-які обчислення за допомогою відповідного програмного управління без зміни апаратної частини. Цей принцип став основним і загальноприйнятим правилом для майбутніх поколінь швидкодійних цифрових комп’ютерів. Загалом нейманівська архітектура володіє наступними основними ознаками:

- наявність одного обчислювача, що має процесор, блок пам’яті, засоби введення-виведення інформації, а також засоби управління;

- застосування двійкової системи числення, як для представлення інформації, так і для виконання арифметико-логічних операцій;

- розміщення в єдиній загальній пам’яті команд і чисел фіксованої довжини;

- лінійна структура адресації елементів пам’яті, що вимагає наявності у процесорі лічильника команд;

- централізоване послідовне автоматичне зчитування команд з пам’яті та інтерпретацію їх процесором; дані обробляються паралельно (одночасно над всіма розрядами машинного слова);

- низький рівень машинної мови.

Після появи UNIVAC темпи еволюції комп’ютерів помітно зросли. У першому поколінні комп’ютерів використовувалися вакуумні лампи, на зміну яким прийшли менші за розмірами та більш ефективні транзистори.

Інтегральні схеми. У 1959 році співробітники компанії Texas Instruments винайшли інтегральну схему – напівпровідниковий пристрій, в якому без дротів з’єднується декілька розташованих на одному кристалі транзисторів. У першій інтегральній схемі їх було всього шість. Для порівняння, мікропроцесор Pentium Pro складається з 5,5 млн. транзисторів, а інтегрована кеш-пам’ять, вбудована в одну з мікросхем, містить ще 32 млн. транзисторів. Сьогодні в багатьох інтегральних схемах використовується декілька десятків мільйонів транзисторів.

Закон Мура. У 1965 р. Гордон Мур в ході підготовки доповіді про перспективи розвитку комп’ютерної пам’яті знайшов цікаву особливість: місткість кожної нової мікросхеми пам’яті подвоюється у порівнянні з її попередним аналогом, а сама нова мікросхема з’являється кожні 18-24 місяця. Побудувавши лінію тренда, Мур відзначив, що продуктивність комп’ютерів буде збільшуватися експоненціально за часом. Цю залежність стали називати законом Мура. Цей закон описує не тільки зростання місткості оперативної пам’яті, він часто використовується для визначення ступеня зростання швидкодії процесорів і місткості жорстких дисків.

Перший мікропроцесор. У 1971 Intel році розробила перший 4-розрядний мікрокомп’ютерний набір 4004 (термін мікропроцесор з’явився значно пізніше). Мікросхема розміром з ніготь великого пальця містила 2300 транзисторів та коштувала 200 доларів.

У 1972 році був випущений наступник 4004 – 8-розрядний мікропроцесор 8008.

У 1993 році Intel представила перший процесор Pentium, продуктивність якого виросла в п’ять разів в порівнянні з сімейством Intel 486. Pentium містив 3,1 млн. транзисторів і виконував до 90 млн. операцій в секунду, що приблизно в 1500 разів перевищувало швидкодію процесора 4004.

Процесор сімейства P6, названий Pentium Pro, з’явився на світ в 1995 році. Він містив 5,5 млн. транзисторів і був першим процесором, у якому кеш-пам’ять другого рівня якого була розміщена прямо на кристалі, що дозволяло значно підвищити швидкодію.

Компанія Intel в травні 1997 року представила процесор Pentium II. Він містить 7,5 млн. транзисторів, розміщених, на відміну від традиційного процесора, в картридж, що дозволило розмістити кеш-пам’ять L2 безпосередньо в модулі процесора.

У квітні 1998 року сімейство Pentium II поповнилося дешевим процесором Celeron, який використовувався у домашніх персональних комп’ютерах (ПК), і професійним процесором Pentium II Xeon, призначеним для серверів і робочих станцій.

У 1999 році Intel випустила процесор Pentium III, який був, по суті, Pentium II, що містить інструкції SSE (Streaming SIMD Extensions).

Тоді як процесор Pentium стрімко займав домінуюче положення на ринку, компанія AMD придбала компанію NexGen, що працювала над процесором Nx686. Результатом злиття компаній з’явився процесор AMD К6. Цей процесор як в апаратному, так і програмному відношенні був сумісний з процесором Pentium. У 1999 році AMD представила процесор Athlon, який склав гідну конкуренцію процесорам Intel на ринку професійних комп’ютерів.

Компанія Intel в 2000 році представила Pentium IV, новітній процесор з сімейства IA-32.

У 2000 році відбулася ще одна знаменна подія, що має історичне значення: компанії Intel і AMD перетнули бар’єр в 1 ГГц, який до того часу багато чим здавався непереборним.

Після 2000 року розвиток комп’ютерної техніки продовжився дуже швидкими темпами.

Дата добавления: 2014-01-04