Класифікація техногенних ґрунтів України

План

Тема: ТЕХНОГЕННІ ҐРУНТИ УКРАЇНИ

Лекція № 17

Значение витаминов.

Витамины – vita –по латыни – жизнь.

Это группа органических соединений разнообразной химической природы, которые не являются источником энергии и пластическим материалом, но жизненно необходимо т.к.

1) входят в состав ферментов и гормонов – поэтому принимают участие в обмене веществ.

2) стимулируют различные обменные процессы (это свойство витаминов используется в медицине для стимуляции защитных сил организма при различных заболеваниях)

3) некоторые витамины могут влиять на синтез белков, кроветворение, развитие костей, эпителия, функцию эндокринных органов и др.

В организме нет запаса витаминов, поэтому они должны поступать с пищей. На обмен витаминов в организме влияет состав пищи.

Недостаток тех или витаминов вызывает нарушение всех видов обмена веществ.

В результате недостаточного поступления в организм тех или иных витаминов развивается – гиповитаминоз. При отсутствии в пище какого-либо витамина в течение длительного времени приводит к авитаминозу. Заболевания, вызванные избыточным употреблением витаминов, называются гипервитаминозами.

Все витамины принято разделять на 2 группы:

1. жирорастворимые: А, Д, Е, К.

2. водорастворимые: группа В (В_1, В₂, В₆, В₁₅), С, Р.

1. Особливості генезису та еволюції техногенних ґрунтів

2. Класифікація техногенних ґрунтів України

3. Генетико-морфологічна будова і властивості техногенних ґрунтів України

4. Використання та охорона техногенних ґрунтів

1. Особливості генезису та еволюції техногенних ґрунтів

Техногенні, або антропогенні, ґрунти – це ґрунти, які сформовані людиною після порушення земної поверхні під час видобування корисних копалин, будівельних матеріалів, промислового і цивільного будівництва тощо.

В основу теорії про генезис та еволюцію техногенних ґрунтів покладено вчення про грунт як природно-історичне тіло, яке є функцією як природних, так і антропогенних чинників.

На відміну від природного ґрунтоутворення, яке відбувається віками переважно під впливом клімату, рельефу місцевості, рослинного і тваринного світу на ґрунтотворних породах, поява техногенних ґрунтів пов'язана з порушенням педосфери Землі у процесі видобутку корисних копалин відкритим і підземними способом, геолого-розвідувальних робіт, промислового і цивільного будівництва тощо.

В Україні зараз нараховується понад 2 млн. га порушених земель, притому між собою дуже різні, що пов’язано з різноманітністю корисних копалин, умовами їх залягання і способами розробки.

Оскільки у більшості випадків корисні копалини містяться на глибині від 10 до 100 м і більше, у процесі відкритого способу їх розробки виникає необхідність знімати надрудні шари та складувати їх у внутрішні або зовнішні відвали.

У процесі селективного видобутку корисних копалин вимагається поступове знімання спочатку родючого шару ґрунту, а потім нижніх порід, а у зворотному порядку формування з них відвалів. На жаль, у багатьох випадках така система формування відвалів порушується, і потенційно родючі породи, у тому числі й родючий грунт, потрапляють в основу відвалів, а малородючі виносяться на поверхню відвалів.

На відпрацьованих відвалах, як правило, проводиться рекультивація – відновлення родючості порушених земель. Залежно від майбутнього використання напрям рекультивації відпрацьованих відвалів буває різним. Наприклад, у випадку лісової рекультивації на відвалах майже не потрібно проводити додаткові гірничотехнічні роботи, а слід використовувати відпрацьовані відвали в такому стані, як вони сформовані. Важливо лише правильно підібрати асортимент дерев, які б найкраще прижилися і росли на цих відвалах. У таких умовах формуються так звані літоземні ґрунти – літоземи. Вони бувають глиноморфні, якщо складені лише з різноколірних глин, і гетерогенні, якщо складені із суміші розкривних порід.

За умови сільськогосподарської рекультивації виникає потреба у плануванні відпрацьованих відвалів і нанесення на їх поверхню родючого шару ґрунту або потенційно родючих порід (лесів, лесовидних суглинків, супісків та ін.). У такому випадку за участі потужної техніки формуються так звані техноземні ґрунти-техпоземи.

За своєрідним принципом відбувається ґрунтоутворення на гідровідвалах. Оскільки вони являють собою розкривні породи (леси, лесовидні суглинки, супіски та ін.) та ґрунт, розмиті гідромоніторами і у вигляді пульпи перепомповані у гідровідвал, рекультивація їх можлива лише після висушування. В таких випадках формуються так звані літогідроземні ґрунти або літогідроземи, які після рекультивації за родючістю.майже не поступаються зональним ґрунтам.

У процесі еволюції (розвитку) техногенних грунтів беруть участь як природні чинники, так і виробнича діяльність людини.

2. Класифікація техногенних ґрунтів України

Класифікація техногенних ґрунтів України базується на дослідженнях Н.Л. Рожкова (1986), Л.В. Єтеревської (198 7), P.M. Панаса (1992).

Згідно із сучасною класифікацією найвищою таксономічною одиницею є клас, який об'єднує всі антропогенні ґрунти, в т.ч. техногенні, які сформовані в умовах промислових розробок корисних копалин, будівельних матеріалів, торфу тощо. Як видно з табл. 10.6, у свою чергу техногенні ґрунти, залежно від будови ґрунтового профілю, поділяються на типи, підтипи, роди, літологічні серії, види і різновидності. Зокрема, за ґрунтово-кліматичною зональністю та екологічним впливом техногенні ґрунти поділяються на підтипи: лісолучні, гірсько-лісові, лісостепові, степові та сухостепові, а також роди – поверхнево оглеєні, глеюваті, глейові, залишково-підзолисті, залишково-опідзолені, чорноземні, каштанові коричневі і т.д. Крім того, оскільки ці ґрунти формуються на відвалах різних розкривних порід, виділяють такі літологічні серії – лесові, лесовидні, піщаноморфні, глиноморфні, піщаникові, вапнякові, крейдяно-мергельні, сланцеві, масивно-кристалічні, гетерогенні та ін.

За ступенем вираження родових ознак виділяють видимі за товщиною гумусового або новоутвореного профілю – неглибокі – до З0 см, середньоглибокі – 30-60 см і глибокі – понад 60 см; за вмістом гумусу – слабогумусовані – до 2 %, малогумусні – 2, 1-3,0 %, середньогумусні – понад 3 %.

Різновидність техногенних ґрунтів характеризується гранулометричним складом — від піщаного до глинистого.

3. Генетико-морфологічна будова і властивості техногенних ґрунтів України

Серед техногенних ґрунтів України поширені літоземи, літогідроземи, техноземи і хемозепми.

Літоземи – це ґрунти, які сформувалися на породних відвалах без нанесення на поверхню родючого шару ґрунту або потенційно родючих розкривних порід (лесів, лесовидних суглинків, супісків та ін.). Оскільки на території України, там, де проводяться відкриті розробки корисних копалин, то поділяються на підтипи – лісолучні (зона Полісся), гірсько-лісові (передгірні райони Карпат і Кримських гір) лісостепові, степові та сухостепові (відповідно зони Лісостепу, Степу і Сухого Степу).

За екологічним виливом навколишнього середовища.літоземи України поділяються на поверхневооглеєні, глеюваті, залишково-підзолисті, залишково-опідзолені, залишково-солонцюваті, чорноземні і т. д. Крім того, оскільки ці ґрунти формуються на відвалах різних розкривних порід, серед них виділяють такі види: неглибокі, середньоглибокі, глибокі, малогумусні.ссреньогумусні, некарбонатні, карбонатні, а також літологічні серії –лесові, лесовидні, піщано-морфні, гетерогенні та ін.

Літоземи глинморфні формуються на відвалах, складених із різних глин (сарматських, бурих, червоно-бурих та ін.) і не покриті родючим шаром грунту або потенційно родючих порід.

Як і інші літоземи, глиноморфні бувають лісолучні, гірськолісові, лісостепові, сухостепові, а також поверхнево оглеєні, глеюваті. Вони мають таку генетико-морфологічну будову профілю:

––перемішана слабогумусована глина (переважно неогенова) – HDk

– 0-4-7 см; темно-сірого кольору із сизуватим відтінком, бриласта, безструктурна, щільна, місцями буруваті плями і слабо виражені конкреції R2O3, перехід помітний;

––перехідний горизонт – Dhk – 4-7 – 30 см; за кольором подібний до попереднього, але менш гумусований, щільний, закипає від НСІ, перехід поступовий;

––неогенова глина – Dk – 30 см і глибше, бриласта,щільна, закипає від НСІ.

За гранулометричним складом літоземи глиноморфні важкосуглинкові та глинисті. На фізичну глину припадає від 40,3 до 91,7 %. Вміст гумусу у верхньому шарі коливається у межах 1,91-3,8 %, а в перехідному горизонті Dhk – знижується до 0,4-0,6%. Як правило, нони карбонатні, погано забезпечені рухомими формами азоту (11-67 мг/кг), фосфору – 2-17 мг/кг і добре – обмінним калієм – 444-600 мг/кт ґрунту.

Таблиця 1.

(Л.В. Єтеревська, 1987; Р.М. Панас, 1992)

Тип	Підтип	Рід	Літологічна серія	Вид	Різновидність
Літоземи	Лісолучні, гірсько-лісові, лісостепові, степові сухостепові	Поверхнево- оглеєні, Глеюваті, Залишково-підзолисті, Залишково-опідзолені, Чорноземні, Каштанові, коричневі	Лесові, Лесовидні, Піщаноморфні, Глиноморфні, Піщаникові, Вапнякові, Мергелисті, Сланцеві, Масивно-кристалічні, Гетерогенні та ін.	Неглибокі, середньоглибокі, Слабогумусовані, Малогумусовані, середньогумусовані, Сильнозвасолені, некарбонатні, Карбонатні та ін.	Глинисті (легко-, середньо- і важкосуглинкові), Суглинкові (легко-, середньо- і важкосуглинкові), супіщані, піщані
Літогенно- дернові	–"–	–"–	–"–	Малорозвинуті (примітивні), слаборозвинуті, розвинуті, некарбонатні, карбонатні	–"–
Літогідроземи	–"–	–"–	Лесовидні, піщаноморфні, глиноморфні, гетерогенні, мергелисті	–"–	–"–
Техноземи	–"–	–"–	–"–	Неглибокі, середньоглибокі, глибокі, малогумусні, Середньогумусні, некарбонатні, карбонатні	–"–
Хемоземи	–"–	–"–	Лесовидні, піщономорфні, гетерогенні	Осірчанені, засолені	–"–

Водно-фізичні властивості цих ґрунтів загалом задовільні. Зокрема, щільність складення у їх профілі коливається в межах 1,53-1,81 г/см³ а щільність твердої фази – 2,61-2,72 г/см³. Через велику щільність у них погана пористість як загальна (32-41 %), так і пористість аерації при НВ (7,6-10,2 %).

Своєрідний груповий і фракційний склад гумусу цих ґрунтів. Так, на фракцію гумінових кислот (Сгк) припадає 6,3-16,4 % загального С, а на фракцію фульвокислот (Сфк) – 9,7-22,0 %. У гумінових кислотах переважають фракції 3 (4,8-8,4 %) і 2 (0,7-5,9 %), які зв'язані зі стійкими півтораоксидами і глинистими мінералами, а також кальцієм. У фульвокислотах також основна частина припадає на фракцію 3 (6,2-13,9%) і 2 (1,3-3,1%), які зв'язані з аналогічними фракціями гумінових кислот. Гумусоутворення у цих грунтах відбувається за гуматно-фульватним типом.

Літоземи гетерогенні формуються на відвалах, складених хаотично із суміші різних розкривних порід, у т. ч. материнських і підстилаючих. У багатьох випадках вони перемішані із зональними ґрунтами, які до початку розробок корисних копалин не знімались та окремо не складувались. Тому за будовою профілю і властивостями вони дуже різноманітні.

Для прикладу розглянемо генетико-морфологічну будову літозему гетерогенного на 20-річному відвалі розкривних порід Роздільського родовища сірки (Львівська область), який складений із суміші неогенових глин і четвертинних відкладів (лесовидних суг­линків, супісків та ін.) (рис. 10.45).

За гранулометричним складом літоземи гетерогенні досить різноманітні, що пов'язано зі складом розкривних порід. Наприклад, якщо в їх компонентному складі переважають неогенові глини і четвертинні відклади (лесовидні суглинки, супіски та ін.), то вони бувають важкосуглинковими або легкоглинистими. Водночас кількісна зміна одного з компонентів призводить до зміни гранулометричного складу ґрунтового профілю.

––гетерогенний глинисто-суглинковий горизонт – PDhk 0 – 4-7 см; темно-сірий з буруватим відтінком, грудкуватий, пухкий, пронизаний дрібними корінцями рослин, закипає від НСІ, перехід помітний;

––гетерогенний глинисто-суглинковий слабогумусований горизонт – PD(h)k – 4 – 7, 30 см; жовтувато-бурий з темнувато-сірими гумусовими язиками, вологий щільний, бриластий, трапляютьсея плями R₂O₃ перехід поступовий;

––гетерогенна глинисто-суглинкова товща – PDk – 30 см і глибше; за будовою і морфологічними ознаками подібна до попереднього горизонту.

За агрохімічними властивостями ці ґрунти близькі до літоземів глиноморфних, тобто переважно малогумусні, карбонатні, мало забезпечені рухомими формами азоту і фосфору та відносно добре калієм.

За груповим і фракційним складом гумусу у цих ґрунтах немає відповідної закономірності. Наприклад, в одному випадку співвідношення Сгк: Сфк дорівнює 0,6-0,9, а в іншому – 0,4-0,5. Отже, в них може проявлятися гуматно-фульватний, фульватно-гуматний і фувьватний тип гумусу.

Літогідроземи формуються на відпрацьованих гідровідвалах, які являють собою відстояну і висохлу пульпу родючого шару (якщо він не знятий до розробки родовища) зональних ґрунтів і четвертинних відкладів (лесів, лесовидних суглинків, супісків та ін.). розмитих гідро моніторами і перепомпованих у гідровідвал.

У процесі біологічної рекультивації у гідровідвалах формуються літогідроземи з такою генетико-морфологічною будовою профілю:

––слабогумусований горизонт – hPk – 0-25 см; сірий із жовто- палевим відтінком, ущільнений, з неміцною дрібною грудкуватою структурою, пронизаний корінцями, зрідка помітні невеликі плями R2O3, слабо закипає від НСІ, перехід помітний;

––перехідний горизонт P(h)k – 26-40 см; жовто-палевнй з гумусовими затіками, шаруватий, вологий, невиразно брнлуватий, перехід поступовий;

––гетерогенна суміш четвертинних відкладів ооглеєна – Р(gl) – 41 см і глибше; подібна до попереднього горизонту, тільки олеєна, дещо щільніша і вологіша, з глибини 60 см з’являється вода.

Згідно з існуючою класифікацією, за товщиною гумусового горизонту hPk літогідроземи поділяються на малорозвинуті – до 5 см, слаборозвинуті – 5-10см, неповнорозвинуті – 10-20 см і розвинуті – понад 20 см.

Від інших техногенних ґрунтів вони відрізняються як за водно-фізичними та фізико-хімічними властивостями, так і за груповим та фракційним складом гумусу. Наприклад, літогідрозем, який сформувався на 10-річному відвалі Роздільського ДГХП "Сірка" (Львівська область) характеризується такими показниками. У гранулометричному складі на фізичну глину припадає 32,1-33,3 %, у т.ч. фракція мулу (менше 0,001 мм) – становить 5,3-8,5%, а грубого пилу (0,05-0,01 мм) – 41,5-66,1 %. Щільність складення в горизонті hPk дорівнює 1,30 г/см³ а в нижніх горизонтах – 1,66-1,68 г/см³; щільність твердої фази відповідно 2,54 і 2,53-2.63 г/см³; загальна пористість - 48,8 і 33,6-36,9 %, а пористість аерації при НВ – 16,3 %.

Техноземи формуються у процесі гірничотехнічної рекультивації, тому їх можна моделювати з урахуванням майбутнього використання. Як і попередні ґрунти, вони поділяються на підтипи, роди, літологічні серії, види і різновидності.

Будова профілю техноземів обумовлена наявністю або відсутністю гумусового шару грунту. Наприклад, у степовій зоні України, де поширені чорноземні ґрунти з глибоким гумусовим профілем, немає проблеми із родючим шаром для нанесення на поверхню відпрацьованих відвалів. В той же час у поліській і лісостеповій зонах, а тим більше у передгір'ях Карпат і Кримських гір такого чорнозему немає, а тому формування техноземів доводиться проводити за рахунок неглибокого (до 30 см) гумусового горизонту зональних ґрунтів і за необхідності доповнювати його потенційно родючими розкривними породами (лесовидними суглинками, супісками та ін.). В останньому випадку для підвищення родючості наносних ґрунтів треба використовувати підвищені норми органічних і мінеральних добрив.

Одним із варіантів є генетико-морфологічна будова технозему лісолучного розвинутого, який формується на відпрацьованому відвалі Подорожненського родовища сірки (Львівська область):

––гумусово-техногенний слабоелювійований горизонт Н(е) – 0-25 см; темно-сірий з буруватим відтінком, дрібно-грудкуватої структури, ущільнений, пронизаний корінцями рослин, перехід чіткий;

––перехідний слабогумусований горизонт – Ph – 26-60 см; лесовидний суглинок, палево-бурого кольору, брилуватнй, щільний, перехід поступовий;

––гетерогенна розкривна порода – PD – 61 см і глибше; різнобарвна, переважно бурувато-палева із сизуватим відтінком, дуже щільна, зрідка сизі плями та залізо-марганцееі конкреції.

Технозем лісолучний характеризується середньосуглинковим гранулометричним складом, в якому на фізичну глину припадає 31,8-34,2 %. Водно-фізичні властивості цих ґрунтів характеризуються такими показниками: щільність складення у горизонті що дорівнює 1,55 г/см³, а нижче 20 см – 1,73-1,79 г/см³; щільність твердої фази ґрунту — відповідно — 2,56 і 2,66-2,72 г/см³; пористість загальна – 39,4 і 35,0-34,2 %; пористість аерації при НВ –13,3 і 1,9-1,5%,

Ці ґрунти відрізняються від інших техногенних ґрунтів за груповим і фракційним складом гумусу. За умови вмісту гумінових кислот у межах 33,3-40,9 % С загального і фульвокислот 28,1-33,6 % співвідношення Сгк: Сфк дорівнює 1,1-1,2, що свідчить про фульватно-гуматннн тип гумусу.

Залежно від способів формування, техноземи різняться за морфологічними ознаками, і передусім за забарвленням верхнього акумулятивного горизонту, яке переважно успадковане від зонального ґрунту або потенційно родючої породи. Так, чорноземні техноземи зберігають темно-сіре забарвлення гумусових горизонтів відповідних-типів чорноземів. У техноземах залишково-опідзолених забарвлення сіро-буре з білуватим відтінком за рахунок борошнистої присипки SiO₂ У техноземах залишково-оглеєних забарвлення сизувато-сіре з вохристими плямами за рахунок змішування гумусових і глейових горизонтів гідроморфного ряду. Техноземи буроземні набувають палево-бурого мармуровидного забарвлення під час змішування верхнього гумусового і перехідного горизонтів.

Структура в акумулятивному горизонті техноземів також неоднорідна, оскільки вона формується в результаті змішування горизонтів зональних ґрунтів з відповідною структурою. Зокрема, у техноземах чорноземних переважає порохувато-грудкувата структура, а в сухому стані – брилувата, в залишково-опідзолених – порохувато-призматично-горіхувата за рахунок змішування гумусово-елювіального та ілювіального горизонтів зональних опідзолених ґрунтів. В усіх техноземах структура неміцна, розпилена, вміст водотривких агрегатів становить 22-45 %.

Від зональних ґрунтів техноземи успадкували й основні водно-фізичні та фізико-хімічні властивості. Наприклад, реакція ґрунтового розчину у техноземах дуже різна: у буроземних рН водне дорівнює 4,8-5,3; в залишково-опідзолених – 6,5-8,0, чорноземних – 7,2-8,2.

Техноземи чорноземні, як правило, карбонатні у всьому профілі і містять 4-10 % СаСО_3. У техноземах залишково-опідзолених верхній акумулятивний горизонт переважно некарбонатний, а нижній карбонатний. Безкарбонатні в усьому профілі й техноземи буроземні.

У процесі добування окремих корисних копалин виникає необхідність створення хвостосховищ і золовідвалів. Наприклад, на території Роздільського та Яворівського ДГХП "Сірка" (Львівська область) хвостосховища займають 1273,5 га, в яких уже заскладовано 107,7 млн. т флотаційних хвостів.

Оскільки флотаційні хвости тут багатокомпонентні і містять (мас. %): СаСО3 – 35-75, MgCO3 – 3, глинозему – 8-16, SiO2 – 4-8, CaSO4 – 1,7, MgO4 – 1-2, S – 2-6, їх відведено до типу хемоземів і роду "флотаційних", а виду–- "осірчанених".

Нині флотаційні відходи використовуються як вапняковий матеріал або так звані роздільські вапняково-сірчані добрива (РВСД).

4. Використання та охорона техногенних ґрунтів

Використання техногенних ґрунтів на Україні ще дуже обмежене. Значною мірою це обумовлено їх низькою родючістю, не завжди задовільними водно-фізичними і фізико-хімічними властивостями, а основне – значними затратами на їх рекультивацію.

Незважаючи на це, використання їх може бути різнобічним. Наприклад, нині із 162,2 тис. га рекультивованих земель на Україні як рілля використовуються 93,8 тис. га, а як кормові угіддя – 44,3 тис.га.

Дослідження показують, що під ріллю найбільш придатні техногенні ґрунти гідровідвалів і насипних відвалів, площа яких перевищує щонайменше 50 га, та покриті родючим ґрунтом або потенційно родючими породами товщиною 50-60 см і більше. Для одержання оптимальних урожаїв на таких ґрунтах велика роль належить удобренню вирощуваних культур. Наприклад ми довели, що у разі внесення на відпрацьований гідровідвал гною у кількості 30 т/га і мінеральних добрив у дозі N₆₀P₇₅K₈₂ урожайність зерна озимої пшениці становила 28,3 ц/га, а коли внесли лише мінеральні добрива у нормі N₁₂₀P₁₅₀K₁₆₅, – 33,2 ц/га, що рівноцінно урожаю, який одержують на сусідніх староорних землях.

За умови нанесення на відпрацьовані насипні відвали лесовидного суглинку товщиною 60 см і внесення відповідних норм добрив урожайність вико-вівсяної суміші становила 320-326 ц/га, конюшини лучної першого укосу користування – 420-463 ц/га, другого укосу – 341-377 ц/га, кукурудзи на зелену масу – 196-262 ц/га.

За даними М.О. Бекаревича (1984) у випадку нанесення чорноземної маси товщиною 50-60 см на лесовидні суглинки покриті суглинки, шахтні породи урожай зерна озимої пшениці відповідно становив:34,9; 33,8; 26,2 і 25,7 ц/га. У разі нанесення на шахтну породу чорнозему товщиною 30 см урожай зерна озимої пшениці становив 13,9 ц/га, 70 см – 22,3 ц/га, 30 см лесовидного суглинку і 70 см чорнозему – 36,9 ц/га.

З даними П.В. Волоха (1984) в результаті вирощування озимої пшениці на рекультивованих землях шаром чорнозему товщиною 50 см, нанесеного на метровий шар лесовидного суглинку, урожайність зерна в середньому за 5 років без добрив становить 34,4 ц/га, у випадку внесення повного мінералшьного добрива у дозі N₈₀ Р₈₀ К₈₀ – 48,9 ц/га.

У дослідних садах, які у 1970 році були закладені професором І.П.Чабаном на відпрацьованих відвалах Нікопольського марганцеворудного басейну, показали, що у разі запровадження меліоративної передсаджальної підготовки ділянки на лесовидних суглинках з успіхом можна вирощувати яблуні сортів Кальвін сніговий. Мела, грушу, абрикоси, смородину, порічки, а якщо заповнити ями або траншеї чорноземною масою – яблуні Ренет Симиренка, Ред. Делішес, Джонатан та ін., вишню, черешню, сливу, аґрус тощо.

Карпова Т.П. і Бондар Г. А. (1996) довели, що коли нанести на лесовидний суглинок чорнозем товщиною 30 см і внести мінеральні добрива у дозі N₈₀P₈₀K₈₀, то можна вирощувати такі лікарські культури, як безсмертник, звіробій, календула, пустирник, ромашка, валеріана та ін.

Техногенні ґрунти придатні для лісонасадження. Так, за даними A.M. Масюка (1996) на техногенному ґрунті, який являє собою едафотоп товщиною 1,6 м із стратиграфією ґрунтової маси чорнозему – 30 см + суглинок-45 см + пісок -30 см + суглинок -20 см + пісок- 30 см, 16-річні насадження тополі Новоберлінської забезпечили 97,5 т/га абсолютно сухої біомаси, в т.ч. 80 т/га надземної та 17,5т/га підземної.

Без значних капітальних вкладень техногенні ґрунти можна залужувати з наступним їх використанням як суходільні сінокоси і пасовища.

Дата добавления: 2014-01-04