Соціалістичні концепції політики

У першій половині XIX ст. завершується формування політичної ідеології соціалізму (А. Сен-Сімон, Ш. Фур'є, Р. Оуен).

Сен-Сімон (1760-1825 рр.) творив, коли Велика французька буржуазна революція покінчила з феодально-монархічними порядками й проклала шлях до капіталізму. Критично оцінюючи її наслідки, він вважав, що сучасне йому суспільство нерозумне, недосконале й неминуче буде замінене іншим ладом. Мислитель розглядав державну владу як основний засіб організації виробництва, адже "політика є наука про виробництво". Головне завдання уряду – забезпечення умов для розвитку виробництва, усунення всіляких перешкод на цьому шляху. В такому суспільстві державна влада згодом поступається місцем суспільному самоврядуванню.

Шарль Фур’є (1772-1837 рр.). Характеризуючи "лад цивілізації" як "світ навиворіт", він підкреслював, що господарській системі такого суспільства притаманні конкуренція, суперечливість інтересів, наживання на злиднях, лицемірство, пристосовництво тощо. Мислитель доводить, що за ладом цивілізації настане лад гармонії, матеріальні передумови до якого вже визріли.

Роберт Оуен (1771-1858 рр.) не тільки мріяв, а й намагався зафундувати таке "царство" в Англії, а потім у США. Він виходив із того, що людський характер є результатом взаємодії природної організації індивіда й навколишнього середовища. Змінивши останнє, можна зробити людину щасливою. Інакше кажучи, існуюче капіталістичне суспільство слід мирно реформувати в нове, яке відповідало б людським потребам. На думку мислителя, саме вихованням людських характерів визначається образ суспільства.

Карл Маркс (1818-1883 рр.), Фрідріх Енгельс (1820-1895 рр). Проаналізувавши капіталізм на його індустріальному етапі розвитку, вони сформулювали матеріалістичне розуміння історії, теорію додаткової вартості та політологічну концепцію диктатури пролетаріату. Вони також виділили виробничі відносини як основні, такі, що визначають суспільні відносини і інститути, заявили, що в історії вирішальну роль відіграють народні маси, що капіталізм має перехідне значення в історії, а тому його повинен замінити новий комуністичний лад, який є неминучим і закономірним результатом революційного вирішення суперечностей капіталізму.
Маркс і Енгельс уперше створили цілісну теорію політичних відносин, що включають наступні положення:

1) політичні відносини, це відносини, що випливають із боротьби за владу і здійснення влади. Політична надбудова – результат формуючих її соціально-економічних сил, а саме:

загального рівня продуктивних сил, що визначають спосіб життя суспільства;

виробничі відносини, в які вступають люди в процесі виробництва і обміну і центральним елементом яких вистукають відносини власності;

2) політика виступає не тільки як відображення позаполітичних відносин, але й як важливий інструмент їх формування.

3) держава – це продукт класових суперечностей: і служить інтересам економічно пануючого класу;

4) економічно пануючий клас – є також і політично і ідеологічно пануючим класом.
Висновок про те, що економічне, політичне, ідеологічне панування – це взаємодоповнюючі і підсилюючі аспекти панування класового, покладений в основу марксистської політичної теорії;

5) на основі такого розуміння проблеми держави і класового панування Маркс і Енгельс створили теорію політичної свідомості. Вихідний її пункт – твердження про те, що суспільне буття людей визначає їх свідомість, отже, політичні погляди людей формуються під впливом їх становища.

Дата добавления: 2014-01-04