Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Олександр Духнович (1803-1865) з кн.-Соколова, Сисоева

Математична оцінка ризиків.

Основні методи оцінки ризиків.

Безризикова зона

В протилежність зонам ризику виділяють безризикову зону, де існує можливість не настання ризикової події.

Безризикова зона є характеристикою шансу.

 

 

l Оцінка ризику - один з етапів аналізу ризиків. Вона полягає в якісній або кількісній оцінці можливих втрат (збитку, збитків) і можливості їх виникнення.

l Якісна оцінка ризику проводиться переважно експертними методами в умовах невизначеності і використовується при порівнянні обмеженого числа альтернатив ухвалюваних рішень.

l Кількісна оцінка ризику припускає математичну оцінку міри і ступеня ризику.

 

 

l При оцінці ризику цілком обгрунтовано застосування апарату математичної статистики і теорії вірогідності у випадках:

l а) якщо йдеться про інновації, що мають аналоги. Тоді стає

справедливим застосування методів математичної статистики для оцінки найбільш вірогідних параметрів інноваційного процесу і його результатів;

l б) якщо інновація не має аналогів, або організація-інноватор

не володіє достатнім досвідом для впровадження інновації, або

інноваційний процес реалізується в умовах нестабільності. Тоді використовується апарат теорії вірогідності, що дозволяє моделювати інноваційні процеси з більшою точністю, а, отже, адекватніше визначати заходи по управлінню ризиком.

 

 

Значний внесок у розвиток педагогічної думки в Україні в середині XIX ст. зробив відомий педагог і культурний діяч Олександр Васильович

Духнович, який народився в селі Тополя Гуменського округу Східної
Словаччини в сім’ї священика. Після закінчення Ужгородської гімназії
(1821) і богословської семінарії (1827) він деякий час працював
домашнім учителем, а потім нотаріусом Ужгородської консисторії. У
багатій єпископській бібліотеці Ужгорода він займався самоосвітою,
ознайомився з творами Ф. Прокоповича, М. Ломоносова, А. Кантемира,
Д. Фонвізіна, М. Карамзіна та інших, що мали на нього значний
вплив. У 1844–1865 pp. О. Духнович працював каноніком Пряшівської
єпархії, де заснував товариство «Литературное заведение», видавав
альманахи і календарі, організовував школи і викладав у них, написав
шкільні підручники з граматики і географії, буквар «Книжицу
читальную для начинающих», кілька художніх творів, склав і видав
перший в Україні підручник з педагогіки «Народная педагогия в пользу
училищ й учителей сельских» (1857). «t

За своїми філософськими поглядами О. Духнович був ідеалістом, але в окремих питаннях пропагував матеріалістичні положення (про вічність матерії і нескінченні форми її змін, пізнаваність світу, про розвиток природи за певними внутрішніми законами). У суспільних поглядах він стояв на позиціях просвітительства. Освіту вважав найважливішим засобом перетворення суспільства, відкидав революційну перебудову суспільного ладу. За словами І.Я. Франка, він «заплутався в мовних і політичних доктринах», писав свої твори двомовно-закарпатським українським діалектом для «простого народу» і «язичієм» для освічених кіл. Проте О. Духнович вірив у творчі можливості народу, боровся за його визволення з-під іноземного гніту, за возз’єднання Закарпаття з українськими землями у складі Росії. Незважаючи на переслідування з боку влади, в поетичній формі заявляв: «Я русин был, есть и буду, я родился русином, честный мой род не забуду, останусь его сыном».

З позицій вірності своему народові О. Духнович розвивав у своїх творах ідею народності виховання. В умовах, коли частина закарпатської інтелігенції потрапила під чужий, угорський вплив і цуралася свого українського походження, він рішуче вимагав, щоб кожний учитель «у детях народолюбне возбудил и в сердце их закрепил любовь к своей народности». Важливою ознакою народності О. Духнович вважав мову, виступав за те, щоб викладання в школах Закарпаття проводилося рідною мовою, щоб там було створено систему виховання відповідно до історичних і національних традицій народу. На його думку, впливовим засобом у вихованні в дусі народності має бути також народна пісня, що пробуджує й розвиває любов до рідного краю.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
 | Организация производственного процесса
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 289; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.