Моделі педагогічного спілкування

Спрямованість педагогічного процесу

Специфіка педагогічного спілкування, перш за все, проявляється в його спрямованості. педагогічне спілкування характеризується як би потрійний спрямованістю –

§ на саму навчальну взаємодію,

§ на учнів (їх актуальний стан, перспективні лінії розвитку) і

§ на предмет освоєння (засвоєння) (Єршов П.М., 1998; см. анотацію).

У той же час педагогічне спілкування визначається і потрійною орієнтованістю на суб'єкти:

§ особистісною,

§ соціальної та

§ предметною

Тобто у всій сукупності названих характеристик, виражається у тому, що органічно поєднує в собі елементи особистісно орієнтованого, соціально орієнтованого і предметно орієнтованого спілкування (Мітіна Л.М., 1996; см. анотацію).

Климов Е.А. Педагогічне спілкування відображає специфіку характеру взаємодії людей, що описується схемою "людина - людина" (по Е.А. Клімову).

Нагадаємо, що серед основних характеристик цієї групи професій виділяються наступні:

§ Уміння керувати, вчити, виховувати, "здійснювати корисні дії з обслуговування різних потреб людей".

§ Уміння слухати і вислуховувати.

§ Широкий кругозір.

§ Мовленнєва (комунікативна) культура.

§ "Душеведческая спрямованість розуму, спостережливість до проявів почуттів, розуму й характеру людини, до її поведінки, уміння і здатність подумки уявляти, змоделювати саме його внутрішній світ, а не приписувати йому свій власний або інший, знайомий з досвіду".

§ "Проектувальний підхід до людини, заснований на впевненості, що людина завжди може стати краще".

§ Здатність співпереживати.

§ Спостережливість та ін (Климов Е.А., 1995. С. 224).

Спілкування - це процес розвитку і становлення відносин між суб'єктами, які активно беруть участь в діалозі. Мова вчителя є основним засобом, який дозволяє йому залучити учнів до своїх способам мислення.

Якщо розглядати спілкування як наскрізний процес у навчанні, то необхідно виділити дві основні моделі спілкування:

§ навчально-дисциплінарну;

§ особистісно-орієнтовану.

1. Навчально-дисциплінарна модель спілкування. Вона складалася в нашій країні десятиліттями і несе на собі відбиток другої половини 70-х рр.. минулого століття, коли метою навчання було озброєння учнів знаннями, вміннями та навичками. Гаслом в ході взаємодії дорослого з дітьми було "Роби як я". Для даної моделі спілкування характерний авторитарний стиль спілкування (рис. 7; рис. 8), де:

§ Способи спілкування: настанови, роз'яснення, заборони, вимоги, погрози, покарання, нотації, окрик.

§ Тактика спілкування: диктат чи опіка.

§ Особистісна позиція: задовольнити вимоги керівництва та контролюючих інстанцій.

В результаті такої моделі спілкування відбувається згубний вплив на особистість дитини. Альтернативу цієї моделі складає особистісно-орієнтована модель спілкування

2. Особистісно-орієнтована модель спілкування. Мета особистісно-орієнтованої моделі спілкування - забезпечити почуття психологічної захищеності дитини, довіра її до світу, радість існування, формування початку особистості, розвиток індивідуальності дитини. Для цієї моделі спілкування характерний діалогічний тип спілкування (рис. 8) (Павлова Л.Г., 1991; см. анотацію).

Дана модель спілкування характеризується тим, що дорослий взаємодіє з дитиною в процес спілкування (Сінагіна Н.Ю. та ін, 2001; см. анотацію). Він не підганяє розвиток дітей, а попереджає виникнення можливих відхилень в особистісному розвитку дітей. Формування знань, умінь і навичок є не метою, а засобом повноцінного розвитку особистості.

§ Способи спілкування: розуміння, визнання і прийняття особистості дитини, засноване на формується у дорослих здатності до децентрації (вміння стати на позицію іншого, врахувати точку зору дитини і не ігнорувати її почуття і емоції).

§ Тактика спілкування: співробітництво, створення і використання ситуацій, що вимагають прояви інтелектуальної й моральної активності дітей.

§ Особистісна позиція педагога: виходити з інтересів дитини і перспектив його подальшого розвитку.

У зв'язку з цим, в сучасній науці і практиці все більше визнання набуває концепція педагогічного процесу як діалогу, що передбачає взаємно спрямоване і цим обумовлене взаємодію учасників цього процесу, а також методи групової дискусії (Курганов С. Ю., 1989; см. анотацію). В цьому плані педагогічне спілкування виступає як головний механізм досягнення основних цілей навчання і виховання

Дата добавления: 2014-01-04